Іменем України
18.12.08 Справа №16/229/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Хуторной В.М.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
кредитора - Ковальова Д.М., дов. від 19.08.2008р.
боржника - Кравченка М.В., керівника; - Дерев'янко І.О., дов. від 19.08.2008р.; - Афанасьєва В.І., дов. від 04.12.2008р.
розпорядника майна - Рабушка В.С. (арбітражного керуючого)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна", с.Воскресенка Приазовського району Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2008року
у справі № 16/229/08
про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна", с.Воскресенка Приазовського району Запорізької області
Установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю „ВКФ „Ріф”, м.Мелітополь Запорізької області (далі - ТОВ. „ВКФ „Ріф ”), звернулося до господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна", с.Воскресенка Приазовського району Запорізької області (далі - СВК "Агрофірма "Україна"), у зв'язку з наявністю заборгованості у підприємства-боржника перед кредитором у розмірі - 15.190.478 грн. 19 коп., з яких 14.800.420 грн.19 коп. складають штрафні санкції.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18 серпня 2008р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначені розпорядник майна боржника та підготовче засідання суду.
За результатами підготовчого засідання, яке відбулося 03.10.2008р., господарський суд Запорізької області визнав вимоги ініціюючого кредитора до боржника у розмірі - 390.058грн. основного боргу, вимоги в частині штрафу - 14.800.420 грн.19 коп. відхилив.
При винесені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у боржника перед ініціюючим кредитором існує заборгованість за договорами на поставку мінеральних добрив від 12.03.2007р., 04.01.2008р. та 01.04.2008р.,
укладеними між сторонами у справі, у розмірі 390.058грн., і яка виникла внаслідок несплати боржником у повному обсязі коштів за одержані від кредитора мінеральні добрива. Стосовно нарахування штрафу місцевий господарський суд не знайшов правових підстав для застосування такої відповідальності.
Не погоджуючись з цим рішенням господарського суду, боржник оскаржив його в апеляційному порядку, просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2008р. у справі №16/229/08 скасувати та припинити провадження у справі, вважає ухвалу такою, що прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення заявник апеляційної скарги та його представники мотивують відсутністю безспірності грошових вимог кредитора. Із заявленими вимогами боржник не погоджується частково, визнає лише борг перед кредитором у розмірі 19.924грн.50коп., якого недостатньо для порушення справи про банкрутство. Вважає, що фактично у даному випадку між сторонами існує спір, який спочатку повинен бути вирішений у позовному провадженні. При ініціюванні справи про банкрутство спірність грошових вимог повинна бути відсутня. На думку представників боржника ця справа є замовним банкрутством, підприємство працює, у нього є достатньо активів для здійснення господарської діяльності та для розрахунків з кредиторами - на суму біля п'яти мільйонів грн.
У відзивах на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Рабушко В.С. та ініціюючий кредитор зазначили, що вважають оскаржувану ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Боржником заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи висновку експерта від 16.12.2008р., колегія суддів задовольнила це клопотання.
У судовому засіданні, що відбулося 04.12.2008р., оголошувалась перерва до 18.12.2008р.
За розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2299 від 03.12.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Коробки Н.Д. та Хуторного В.М.
За згодою учасників судового процесу оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі статтями 34 та 43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з чинним законодавством рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
Так, місцевий господарський суд належним чином не з'ясував дійсні обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.
Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Положеннями частини 3 статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Вказані підстави для порушення провадження у справі про банкрутство є ознаками неплатоспроможності боржника.
Згідно зі статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними вимогами кредиторів визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Отже, виходячи з аналізу положень Закону, за результатами розгляду справи у підготовчому засіданні суд визнає розмір вимог ініціюючого кредитора, які є безспірними.
Оскільки із заявленої ініціюючим кредитором суми - 15.190.478 грн. 19 коп., та визнаної місцевим господарським судом - 390.058грн., боржник визнає заборгованість лише у сумі - 19.924грн.50коп., то вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ. „ВКФ „Ріф” не можна вважати безспірними, а, отже, це не може бути підставою для подальшого провадження у справі про банкрутства СВК "Агрофірма "Україна".
Відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.
А згідно зі статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визнана колишнім керівником боржника - СВК "Агрофірма "Україна" претензія (т.1 а.с.51) не є виконавчим документом. А отже, заява ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство СВК "Агрофірма "Україна" подана за відсутності безспірних вимог до боржника.
Колегія суддів також звертає увагу сторін у справі, що судова практика вищих судових інстанцій свідчить про те, що порушенню провадження у справі про банкрутство повинно обов'язково передувати позовне та виконавче провадження, тобто, борг повинен спочатку стягуватися в порядку позовного провадження, потім - в порядку виконавчого провадження. І лише тоді, коли відповідними діями державного виконавця не вдалося задовольнити вимоги стягувача, то останній вправі звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки порушення провадження у справі про банкрутство є виключним заходом.
Тим більше, що предметом спору між сторонами є договори поставки мінеральних добрив, а тому цей спір повинен обов'язково вирішуватися спочатку в порядку позовного провадження.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство під неплатоспроможністю підприємства слід розуміти неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Для того, щоб неплатоспроможність була реальною, необхідно, щоб грошові вимоги ініціюючого кредитора, як вже зазначалось, були безспірними. Цей фактор відіграє важливу роль, оскільки у разі якщо вимоги оспорюються боржником, то і відсутня неплатоспроможність. Безспірність передбачає, що спір між боржником та ініціюючим кредитором відсутній, так як він вирішений у судовому або досудовому порядку.
Для ініціювання справи про банкрутство важливий факт відсутності спору за грошовими зобов'язаннями, через те що він вказує, що боржник не може об'єктивно погасити грошові вимоги. Спірність не повинна бути при ініціюванні справи про банкрутство, тому що господарський суд при розгляді справи про банкрутство не розглядає спір по суті, а лише встановлює наявність або відсутність грошових вимог.
Все вищенаведене свідчить про неповноту дослідження місцевим господарським судом обставин справи та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений об'єктивний висновок щодо відсутності боржника.
За таких обставин справи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна", с. Воскресенка Приазовського району Запорізької області, задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.10.2008року у справі № 16/229/08 скасувати.
Провадження у справі № 16/229/08 про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Агрофірма "Україна", с. Воскресенка Приазовського району Запорізької області, припинити.
Хуторной В.М.