28 квітня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Вихренко К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії,
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії.
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала проти наявності у ОСОБА_1. права на отримання пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, однак вважала у зв'язку з відсутністю у 2007 році закону, який би встановлював розмір мінімальної пенсії за віком саме для здійснення перерахунку (підвищень) пенсій та надбавок УПФ було позбавлено можливості здійснити підвищення пенсії позивачці згідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 року адміністративний позов задоволено; зобов'язано УПФУ у Київському районі міста Одеси здійснити перерахунок та забезпечити виплату пенсії ОСОБА_1. з урахуванням підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що судове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 року винесено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1. є інвалідом 2 групи, належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 17.05.1996 року (а.с. 4).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року, інвалідам 2 групи «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оскільки законодавством на 2007 рік не було визначене питання щодо величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», суд першої інстанції керуючись принципом законності, застосував закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
В силу статті 28 Закону України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV та згідно абзацу 5 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної пенсії за віком становить 406 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що УПФ повинно було здійснити позивачці підвищення на 50% мінімальної пенсії за віком до пенсії, яку вона отримує фактично.
У відповідності до положень ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не прийняття до уваги посилання представника відповідача на відсутність на час виникнення правовідносин з позивачем механізму реалізації Закону, оскільки зазначені затвердження суперечать принципу загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (стаття 7).
Судова колегія погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача, оскільки УПФ діяло без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів ОСОБА_1. і цілями на досягнення яких спрямовані його дії.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, а тому не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 року підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, що є суб'єктом владних повноважень, не доказав правомірність свого рішення, не обґрунтував суду свою позицію.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 29.04.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: