«14» травня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Косцової І.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення, -
Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаним вище позовом та просив зобов'язати відповідачів провести дорахування і виплату проіндексованої пенсії за минулий час з урахуванням:
з 01 вересня 1999 року - 40% надбавки посадового окладу, введеної Указом
Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року;
з 01 січня 2003 року - 100% надбавки, введеної Указом Президента України №173
від 23 лютого 2002 року;
з 01 травня 2003 року - 90% надбавки, введеної Указом Президента України
№389/03 від 5 травня 2003 року;
з 01 березня 2001 року - 33,3% премії, передбаченої п. 3 Постанови Кабінету
Міністрів України №829 від 22 травня 2000 року і наказом Міністра оборони України №75
від 5 березня 2001 року.
Крім того, зобов'язати відповідачів провести донарахування і виплату проіндексованих недоплачених 50% пенсії за 2005 рік.
Представники відповідачів позов не визнали, зазначивши, що правових підстав для його задоволення - не має.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1., - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах, звідки 23 листопада 1984 року був звільнений у запас та йому була призначена пенсія з розрахунку сум видів основного і додаткового грошового забезпечення, які останній отримував при проходженні служби.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.3 ст.43 вищевказаного Закону, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей", пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Щодо нової редакції ч. 3 ст.43 зазначеного Закону, де йдеться про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включаються оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством" та п. 2 Перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набирали чинність з 1 січня 2005 року і не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (що діяли до 1 січня 2005 року), призначені військовослужбовцям пенсії перераховувались з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, які мали право на пенсію за цим законом.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 14.06.2007 року по справі №1-12/2007 визнано, що «відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є конституційним) перше речення пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 15 червня 2004 року №1769-ІУ (1765-15): «Встановити, що особи, яким раніше призначено пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (2262-12), мають право на перерахунок пенсій з урахуванням положень цього Закону (2262-12) та виплату 50 відсотків перерахованої пенсії з 1 січня 2005 року, а з 1 січня 2006 року - 100 відсотків перерахованої пенсії».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, так як позивач на момент звільнення вказаних надбавок не отримував.
При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо і повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: