«23» березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.
суддів Шеметенко Л.П., Косцової І.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А1402 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1402 про зобов'язання провести перерахунок грошової надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості,-
Позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з вказаним вище позовом та просив визнати за ним право на отримання та стягнути з відповідача нездійснену виплату набдавки за безперервну віськову службу за періоди: з травня по листопад 2003 року, з січня по вересень 2004 року, а також за січень, лютий місяці 2005 року у розмірі 30% від щомісячного грошового забезпечення, оскільки реально вказана надбавка нараховувалася та виплачувалася йому в значно меншому розмірі.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2007 року позов задоволено, військову частину А 1402 зобов'язано виплатити заборгованість за грошовим забезпеченням, створену внаслідок неповної виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу, в розмірі 1599,79 грн..
В апеляційній скарзі, відповідач з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, проходить військову службу у військовій частині А 1402 з 29 листопада 1993 року по теперішній час, і станом на 01 травня 2003 року має 10 років 11 місяців стажу безперервної служби.
Відповідно до Указу Президента України №389/03 від 5 травня 2003 року “Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу”, право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України залежно від стажу надано тільки Міністру оборони України. Вони встановлюються в таких розмірах: понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до 30%; понад 15 років - до 50%; понад 20 років - до 70%; понад 25 років - до 90%. При цьому максимальні та мінімальні розміри в межах конкретної вислуги років вказаним Указом не визначені. Пунктом 2 зазначеного Указу встановлено здійснювати виплату надбавок з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
На підставі названого Указу Президента України, Міністром оборони України від 26 травня 2003 року було видано наказ №149 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за №411/7732), яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, відповідно до якого, виплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, військові частини, військові навчальні заклади, організації, установи здійснюють на підставі рішень керівників (Міністра оборони) цих бюджетних установ, в межах бюджетних асигнувань, виділених на їх утримання, в розмірах, встановлених рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про оплату праці” винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір є пріоритетом керівників бюджетних установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.
Стаття 59 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік”, стаття 78 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, стаття 73 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, встановлює, що керівники бюджетних установ (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохачень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах.
Таким чином, Міністр оборони України повинен встановлювати працівникам (військовослужбовцям) надбавки, виплачувати матеріальну допомогу лише в межах наявного фонду оплати праці (грошового забезпечення) без утворення заборгованності. Оскільки заборгованності у Міністерстві оборони України в 2003-2005 роках не було, тому колегія судів вважає не обґрунтованими висновки суду першої інстанції, відносно того, що вимоги позивачки щодо не здійснення зазначених виплат є правомірними.
Відповідно до п.3, 4. ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовільняє або не задовільняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не є обгрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2007 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.3 ст. 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини А 1402 - задовольнити.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29 травня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1402 про зобов'язання провести перерахунок грошової надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 1402 про зобов'язання провести перерахунок грошової надбавки за безперервну військову службу та стягнення заборгованості, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: