«23» квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Косцової І.П., Шеметенко Л.П.
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату збільшеної пенсії, -
Позивач - ОСОБА_1., звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Кривоозерському районі Миколаївської області, в якому просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною, яка на думку позивача полягає у невиконанні останнім положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в зв'язку з непідвищенням з 01 січня 2007 року йому пенсії на 30%, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми заборгованості.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що на даний час відсутній механізм реалізації права позивача на нарахування і виплату йому спірного підвищення пенсії, оскільки визнаний Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком даних правовідносин не стосується.
Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року позов задоволено частково. Управління пенсійного фонду України у Кривоозерському районі Миколаївської області зобов'язано з 16 серпня 2007 року підвищити ОСОБА_1, пенсію за 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснювати подальшу виплату пенсії за віком у розмірах, передбачених законом. В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Коллегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність постанови суду першої інстанціїї в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 19.11.2004 року.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону (відповідно до редакції статті чинної на час розгляду і вирішення справи), дітям війни пенсії, або щомісячнедовічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування” від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік” від 19.12.2006 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджено: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн..
Частиною 3 цієї ж норми у редакції Закону України від 15.03.2007 року №749-V встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який визначений абзацем п'ятим частини першої зазначеної статті, збільшений на 1%.
Тобто розрахунковий мінімімальний розмір за віком складає:
- з 1 квітня 2007 року - 410,06 грн. (406грн. х 1%);
- з 1 жовтня 2007 року - 415, 11 грн. (411грн. х 1%).
При цьому, пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 того ж Закону, якою обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлені інші його розміри.
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції вірно прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який своїм рішенням від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі щодо відповідності положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні права громадян), зокрема, п.12, ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
З цих підстав, колегія судів погоджується з висновком суду про те, що вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до існуючих законів (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_1., та правильно встановив фактичну різницю недорахованої і невиплаченої пенсії позивачу, починаючи з 1 квітня 2007 року у розмірі 123, 02 грн., (підлягає до виплати з 09 липня 2007 року) починаючи з 1 жовтня 2007 року у розмірі 124,53 грн.. Але дата, з якої необхідно провести перерахунок встановлена судом невірно, оскільки позивач набув право на отримання підвищеної пенсії, починаючи з 09 липня 2007 року, а саме з моменту визнання Конституційним Судом України положень п.12 ст. 71 та ст.111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” - неконституційними.
Крім того, згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” - суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції “Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи “Качко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
З таких підстав, висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерела права.
Тому посилання апелянта на відсутність фінансових можливостей держави та на законодавчу неврегульованість розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам - “дітям війни”, не можуть бути прийняті до уваги.
Крім того, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не визначив кінцевої дати, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону про Бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен вчинятися до цієї дати.
Підставами для зміни судового рішення суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 201 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованим, але дата проведення перерахунку встановлена невірно. Судова колегія вважає за необхідне змінити постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме, про зобов'язання відповідача з 09 липня 2007 року по 31 грудня 207 року підвищити ОСОБА_1, пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.2 ст. 198, ч. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області - залишити без задоволення.
Постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату збільшеної пенсії - змінити.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області підвищити ОСОБА_1 пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із розрахунку за період з 09 липня 2007 року по 30.09.2007 року в розмірі 123,02 грн., на місяць, за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 124,53 грн., на місяць.
В іншій частині постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату збільшеної пенсії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: