«09» квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Косцової І.П., Шеметенко Л.П.
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області на постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату збільшеної пенсії, -
Позивач - ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Кривоозерському районі Миколаївської області, в якому просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною, яка на думку позивачки полягає у невиконанні останнім положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в зв'язку з непідвищенням з 01 січня 2007 року йому пенсії на 30%, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми заборгованості.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що на даний час відсутній механізм реалізації права позивачки на нарахування і виплату їй спірного підвищення пенсії, оскільки визнаний Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком даних правовідносин не стосується.
Постановою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року позов задоволено частково. Управління пенсійного фонду України у Кривоозерському районі Миколаївської області зобов'язано з 13 серпня 2007 року підвищити ОСОБА_1, пенсію за 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснювати подальшу виплату пенсії за віком у розмірах, передбачених законом. В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Коллегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність постанови суду першої інстанціїї в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягяє з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонеркою та на неї розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 19.11.2004 року.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону (відповідно до редакції статті чинної на час розгляду і вирішення справи), дітям війни пенсії, або щомісячнедовічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування” від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України “Про державний бюджет України на 2007рік” від 19.12.2006 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджено: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн..
Частиною 3 цієї ж норми у редакції Закону України від 15.03.2007 року №749-V встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який визначений абзацем п'ятим частини першої зазначеної статті, збільшений на 1%.
Тобто розрахунковий мінімімальний розмір за віком складає:
- з 1 квітня 2007 року - 410,06 грн. (406грн. х 1%);
- з 1 жовтня 2007 року - 415, 11 грн. (411грн. х 1%).
При цьому, пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України “про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 того ж Закону, якою обмежено коло суб'єктів підвищення пенсії, а також встановлені інші його розміри.
Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції прийняв до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який своїм рішенням від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі щодо відповідності положень ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п.п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні права громадян), зокрема, п.12, ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
З цих підстав, колегія судів погоджується з висновком суду про те, що вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать нормам Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до існуючих законів (ч. 3 ст. 22 Конституції України).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив частково позов ОСОБА_1, та правильно встановив фактичну різницю недорахованої і невиплаченої пенсії позивачці, починаючи з 1 квітня 2007 року у розмірі 123, 02 грн., (підлягає до виплати з 13 серпня 2007 року) починаючи з 1 жовтня 2007 року у розмірі 124, 53 грн..
Крім того, згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” - суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції “Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи “Качко проти України (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
З таких підстав, висновки суду першої інстанції відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного ч. 1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини, як джерела права.
Тому посилання апелянта на відсутність фінансових можливостей держави та на законодавчу неврегульованість розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам - “дітям війни”, не можуть бути прийняті до уваги.
Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не визначив кінцевої дати. До якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону про Бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен вчинятися до цієї дати.
При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані, з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області - залишити без задоволення.
Постанову Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести з 01.01.2007 року перерахунок та виплату збільшеної пенсії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: