«23» квітня 2009 року
м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -
Шеметенко Л.П.
судді -
Косцової І.П.
судді -
Стас Л.В.
при секретарі -
Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонській області від 15 червня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Бериславського відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від нещасних випадків на виробництві в Нововоронцовському районі Херсонській області про визнання права на одноразову грошову допомогу в зв'язку з втратою працездатності в розмірі 6145 грн., та відшкодування збитків спричинених пошкодженню здоров'ю,
встановила:
В лютому 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з адміністративним позовом до Бериславського відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від нещасних випадків на виробництві в Нововоронцовському районі Херсонській області та просив визнати право на одноразову допомогу у зв'язку з втратою працездатності у розмірі 6145,65 грн. та зобов'язати відповідача сплатити вищевказану суму.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.1976 року під час виконання трудових обов'язків отримав каліцтво у вигляді пошкодження правого ока.
За висновками МСЕК від 07.07.1976 року йому було встановлено 3 групу інвалідності.
За висновками МСЕК від 15.05.2001 року позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% та 3 групу інвалідності.
За висновками МСЕК від 12.05.2005 року ОСОБА_1. встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 45% та 3 групу інвалідності безстроково.
Позивач вказує, що має право на одноразову грошову допомогу в зв'язку з втратою працездатності відповідно до п. 3 Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)».
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. повністю.
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 червня 2007 року у задоволені позову ОСОБА_1. - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1., працюючи трактористом в колгоспі «Україна» 30.01.1976 року отримав травму ока, 07.07.1976 року йому було встановлено третю групу інвалідності. В подальшому за висновком МСЕК від 15.05.2001 року позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 45 % та 3 групу інвалідності.
Рішенням Нововоронцовського районного суду за № 2-594 від 30.08.2002 року позов ОСОБА_1. до ліквідаційної комісії КСП «Україна», Бериславського відділення виконавчої дирекції Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Нововоронцовському районі про визначення індексованого середнього заробітку та встановлення щомісячної страхової виплати задоволено та визначено індексований середній заробіток в розмірі 136,57 грн. Поновлено з 15.05.2001 року розмір щомісячної страхової виплати в розмірі 29 грн. 57 коп. до зміни ступеня втрати професійної працездатності, перерахування проводити у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки, при цьому визначена раніше сума щомісячної страхової допомоги зменшенню не підлягає.
12.05.2005 року ОСОБА_1. встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 45 % та 3 групу інвалідності безстроково.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загально обов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці» та інших нормативно-правових актів.
Частина 2 статті 2 вказаного Закону передбачає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Позивачем заявлено вимоги щодо визнання права на одноразову допомогу в зв'язку з втратою працездатності та її виплату, що передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві».
Колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені, оскільки вказані виплати раніше діючим законодавством не було передбачено. Діюча на той час Постанова від 13.02.1985 р. № 50/П-2 Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням та Президії ВЦРПС «Про затвердження Інструкції про порядок застосування Правил відшкодування підприємством, установою, організацією шкоди, завданої робітникам та службовцям травмою чи іншим пошкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків» не передбачала виплату потерпілому грошових сум в розмірі заробітку, якого він втратив внаслідок втрати працездатності, та компенсацій додаткових витрат, завданих пошкодженням здоров'я.
Разом з тим, відповідно до Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року № 83 «Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей)», який діяв в період прийняття рішення, п.1.2 передбачав, що дія цього Порядку поширюється на осіб, застрахованих відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві», та на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди було встановлено раніше згідно із Законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Частина 2 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві» передбачає, що стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.
Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку - стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка її втрата (встановлення групи інвалідності, встановлення групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, а також встановлення лише ступеня професійної працездатності), визначена медико-соціальними експертними комісіями (далі МСЕК) на обумовлений термін або безстроково.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача стосовно виплати йому одноразової допомоги після огляду МСЕК 15.05.2001 р., коли йому було встановлено третю групу інвалідності та ступінь втрати професійної працездатності, не відповідає діючому на той час вказаному законодавству, оскільки позивачу вперше було встановлено стійку втрату професійної працездатності, а саме встановлено третю групу інвалідності - 07.07.1976 р., тобто саме з вказаної дати він набув стійку втрату професійної працездатності.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст.196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 червня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали суду виготовлено 28 квітня 2009 року.
Головуючий:
/підпис/
Л.П. Шеметенко
Суддя:
/підпис/
І.П. Косцова
Суддя:
/підпис/
Л.В. Стас
Суддя Одеського апеляційного адміністративного суду
Ю.В. Яковлев
Ю.В. Яковлев