«16» березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Косцової І. П., Шеметенко Л.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 23 липня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок пенсії, -
Позивач - ОСОБА_1., звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області, в якому просив визнати його право на перерахунок державної пенсії та зобов'язати відповідача зробити її перерахунок, з урахуванням додаткової пенсії за шкоду нанесену здоров'ю, починаючи з січня по липень 2007 року, мотивуючи свої вимоги тим, що він є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, а відповідачем помилково розраховано розмір пенсії та вона виплачується в значно меншому розмірі, чим порушується ст. ст. 48, 50, 54, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, у розмірі 16 257 грн..
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, перерахунок пенсії було проведено відповідно до чинного законодавства.
Постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 23 липня 2007 року - у задоволення позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1., у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державна та додаткова пенсія за втрату здоров'я має обраховуватися виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в 19 грн. 91 коп., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Проте, з зазначеним висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Керуючись ч. 1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, особам віднесеним до першої категорії, які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильської катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-якими іншими діючими нормативно-правовими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати державну пенсію та додаткову пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджено на 2007 рік: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня - 411 грн..
На підставі викладеного, позивач на протязі 2007 року мав право на отримання основної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах:
- з 01 січня 2007 року по 31 березня 2007 року - щомісячно в розмірі: (380 х 8+ 380х75%) = 3 325 грн.
- з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року - щомісячно в розмірі: (406 х 8+ 406х75%) = 3 552, 50 грн.
- з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - щомісячно в розмірі: (411 х 8+ 411х75%) = 3 596, 25 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1., фактично недоплачену частину основної державної та додаткової пенсії, після її перерахунку за 2007 рік з огляду на суму прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п. 4. ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно п. 2, п.3 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову не є обґрунтованим. Судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 23 липня 2007 року та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 23 липня 2007 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок пенсії - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1призначеної пенсії - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1пенсії із розрахунку мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку: з 01 січня 2007 року - 380грн., з 01 квітня 2007 року - 406 грн., з 01 жовтня 2007 року - 411 грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Суддя: Л.В. Стас