Постанова від 08.08.2008 по справі 22-а-7698/08

Головуючий у першій інстанції - Лебеженко В.О.

Суддя - доповідач - Горбенко К.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

08 серпня 2008 року справа № 22-а-7698/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді

Горбенко К.П.

суддів при секретарі

Міронової Г.М., Яманко В.Г. Білоус К.І.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області

на постанову

Дружківського міського суду Донецької області

Від

22 травня 2008 року

У адміністративній справі

№ 2-а-133/08

за позовом

ОСОБА_1

До

Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області

Про

визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік,

В С Т А Н О В И ЛА :

21.02.2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області про визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік, обґрунтовуючи свій позов тим, що він має статус інваліда 3 групи як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус інваліда війни 3 групи, тому відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, але зазначена допомога відповідачем йому не нарахована та виплачена у меншому розмірі.

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2008 року позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області «про визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік» було задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної грошової допомоги як інваліду війни за 2007 рік незаконними, стягнено суму недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2007 рік у розмірі 2570,42 грн. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив, посилаючись на вимоги статті 257 ЦК України, щорічна разова допомога повинна бути стягнене на за три роки, які передують часу звернення до суду, так як на думку суду, дана щорічна виплата не є відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, тому на цю вимогу поширюється загальна позовна давність.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення на його користь недоплачених сум грошової допомоги за 2007 рік, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зазначає, що разова допомога учасникам війни до 5 травня фінансується виключно з Державного бюджету України, тому при виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни - учаснику бойових дій відповідач керувався відповідними Законом України Про державний бюджет на відповідний рік.

Сторони до суду апеляційної інстанції не з'явилися, були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копіями посвідчень серії А № 051693 від 22.11.1997 року (а.с.11), має статус ветерана війни - інваліда 3 групи (а.с.27) та відповідно до вимог ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається на момент виплати.

Фактично позивач отримав від Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області як учасник бойових дій в 2000 році - 40,00 грн., в 2001 році - 40,00 грн., 2002 році - 100, 00 грн., в 2003 році - 100,00 грн., в 2004 році - 130, 00 грн., в 2005 році - 270 грн., в 2006 році - 270 грн., в 2007 році - 300 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

З огляду на те, що відповідні статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», відповідна стаття 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік», ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до теперішнього часу не визнані неконституційними Конституційним Судом України, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні та виплаті позивачу сум щорічної допомоги до 05 травня інваліду війни 3 групи за 2000 - 2003, 2005, 2006 роки. За відсутності визнання таких законів про бюджет неконституційними у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати дії відповідача протиправними, бо відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Таким чином судом першої інстанції було відмовлено у визнанні неправомірними дій відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2003, 2005-2006 роки правомірно. Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Абзацом 1 ст. 17 цього Закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно абз. 1 ст. 17-1 щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є органом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в тому числі разової грошової допомоги.

Колегія суддів вважає неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційним рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Ст. 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.

В даному випадку є суперечність щодо визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду України, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проте припустив ся помилки щодо застосування норм права та застосував норми статті 257 Цивільного Кодексу України, скільки зазначені правовідносини регулюються адміністративним кодексом, та помилково визначив, що зазначена допомога не є способом відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим пошкодженням здоров'я.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Управління є органом місцевого самоврядування, органом, який повинен від імені держави здійснювати виплату допомоги інваліду війни, оскільки його інвалідність пов'язана з ліквідацією аварії на ЧАЕС. Тому колегія суддів вважає неправомірним висновок суду щодо застосування трирічного строку, передбаченого ЦК, та доводи відповідача щодо застосування річного строку, передбаченого ст.. 99 КАС України.

Положення ст. 44 «Про Державний бюджет України на 2004 рік», яким встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України у справі № 20-рп/2004 від 01.12.2004 року.

Положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, неправомірність дій відповідача при нарахуванні ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2004 у сумі 130 грн. та 2007 років у сумі 300 грн. є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахувати позивачу ОСОБА_1. недоплачену суму щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2004 та 2007 роки у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, розмір яких встановлюється Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги, якщо при апеляційному перегляді було встановлено, що при невірному застосуванні норм права судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до порушення прав та свобод. У даному випадку колегія суддів вбачає порушення існуючих прав, тому виходить за межі апеляційної скарги та задовольняє позовні вимоги і за 2004 рік.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.ст. 205, 206, ст.ст. 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-133/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області «про визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік» - залишити без задоволення.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 травня 2008 року у справі № 2-а-133/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області «про визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік» - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області «про визнання дій незаконними і стягнення разової грошової допомоги як інваліду війни за період з 2000 по 2007 рік» задовольнити частково. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дружківської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1за рахунок коштів Державного бюджету України суму недоотриманої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2004 та 2007 роки. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відкласти виготовлення повного тексту постанови на п'ять днів з моменту розгляду у справи відповідно до статті 160 КАС України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання законної сили, а у разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі.

Головуючий: К.П. Горбенко

Г.М.Міронова

Судді:

В.Г Яманко

Вступна та резолютивна частини постанови складено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 08.08.2008 року. Повний текст постанови складено 12.08.2008 року.