Головуючий першої інстанції - Слізевич Н.Г.
Головуючий апеляційної інстанції - Юрченко В.П.
Іменем України
14 квітня 2009 року справа № 2-а-204/08/0546
приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченко, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Юрченко В.П.
суддів Горбенко К.П., Лях О.П.
при секретарі Шептульовій С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
відповідача Управління праці та соціального захисту населення
Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради
на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області
від 29 грудня 2008 року
по справі № 2-а-204/08
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення
Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради
про визнання протиправними дій та стягнення недоплати
допомоги по догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку, -
Позивач ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської Ради про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання зробити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 09.07.2007 по 31.12.2007 року.
В обґрунтування позову вказано, що вона є мамою дитини ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., та має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про Державну допомогу сім*ям з дітьми" в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідачем призначено вказану допомогу в значно меншому розмірі, що не відповідає законодавчо встановленому рівню, а тому вважає такі дії неправомірними.
Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 грудня 2008 року позов задоволений повністю. Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову відповідача щодо недоплати щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та стягнув на користь позивача 2045.35 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що проводити вказані виплати відповідно до Закону не має можливості, оскільки вказане не передбачено бюджетним фінансуванням.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка є мамою дитини ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Відповідачем їй призначена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім*ям з дітьми".
Розмір призначеної допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею 3-х років визначено відповідно до п.3 розділу У 111 "Прикінцеві положення" вищезазначеного закону в розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім*ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що дії відповідача є неправомірними, оскільки розмір вказаної допомоги не відповідає законодавчо встановленому розміру державної допомоги, яка призначається по догляду за дитиною.
Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Частиною першою статті 15 цього Закону передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489 від 19.12.2006 року дію частини першої статті 15 зупинено на 2007 рік, і статтею 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає силу, а тому з 09.07.2007 року відновлено дію статті частини 1 статті 15 Закону України в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З таких підстав, позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, що передбачено законом, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено розмір мінімального прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01.04.2007 р. - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.
Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства незалежно від наявності коштів Державного бюджету України.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги з посиланням на п.3 Перехідних положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Законами України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 рік взагалі не визначався розмір державної допомоги сім*ям з дітьми, а ті зміни які вносились до статті 15 зазначеного Закону, з 09.07.2007 року визнані неконституційними.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Керуючись ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст. 206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-204/2008 - залишити без задоволення.
Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-204/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, про визнання незаконним дій - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення, або складення постанови в повному обсязі.
Вступна та резолютивна частина ухвали проголошені в судовому засіданні 14.04.2009 року, в повному обсязі виготовлена 17 квітня 2009 року.
Головуючий: В.П.Юрченко
Судді К.П.Горбенко
О.П.Лях