ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
19 лютого 2014 року Справа № 23/5014/2547/2012
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про стягнення 662425 грн. 00 коп.
Судова колегія у складі головуючого судді Воронько В.Д.
Суддів Лісовицького Є.А. та Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Сідорова О.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 984 від 30.08.2013 (представник у судове засідання 19.02.2014 не прибув);
відповідач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Слов'яносербським РВ УМВС України в Луганській області 04.06.1997; ОСОБА_4, довіреність № 1451 від 20.11.2013.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.02.2014 оголошено перерву до 19.02.2014 до 12 год. 00 хв.
01.01.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди № 0102, згідно з яким фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду частину торгового залу площею 3м2 у належному йому приміщенні супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, для здійснення роздрібної торгівлі виробами із золота та срібла.
Розмір орендної плати встановлений у сумі 700 грн. 00 коп. в місяць.
Згідно п. 3.1. договору орендодавець зобов'язався надати послуги з освітлення торгового місця, охорони та забезпечити обладнання електроенергією.
10.10.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 662425 грн. 00 коп. збитків, завданих їй відповідачем внаслідок неналежного виконання договору оренди.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 07.05.2010 приблизно у 2 год. 30 хв. невстановлені особи шляхом пошкодження вхідної двері проникли у приміщення супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де заволоділи належними їй ювелірними виробами, чим заподіяли матеріали збитки у розмірі 662425 грн. 00 коп., що підтверджується доданими до позову розрахунками. За даним фактом Слов'яносербським РВ ГУМВС України в Луганській області порушено кримінальну справу, досудове слідство у якій триває. Наведений факт став можливим внаслідок невиконання власником супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, умов укладеного 01.01.2010 договору в частині забезпечення охорони приміщення, яке надано позивачу в оренду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях зазначив, що вважає договір оренди неукладеним, оскільки він не містить в собі необхідних суттєвих умов, а також вказав, що відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України, охорона є спеціальним видом зберігання: за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Такого договору охорони між сторонами не укладалось (договір охорони не є укладеним), сторонами не були обумовлені правила особистої та майнової безпеки, відповідач не є охоронцем та не має права здійснювати охорону, позивач не сплачувала плату за охорону, у п. 3.2.1 договору оренди від 01.01.2010 не зазначено, охорону яких саме об'єктів (осіб або майна) повинен здійснювати відповідач.
Відповідно до ст. 9 «Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності, як надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян. Таким чином, вид господарської діяльності - надання послуг з охорони власності та громадян, підлягає ліцензуванню. Відповідач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, зазначив, що ніколи не мав та не має на даний час ліцензії на здійснення господарської діяльності з надання послуг з охорони, тому зміст договору оренди № 0102 від 01.01.2010 суперечить вимогам Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в частині зобов'язання орендодавця надати орендарю послуги з охорони. Таким чином, відповідач не мав права надавати відповідачу послуги з охорони.
Відповідач також зазначив, що позивачем долучено до матеріалів справи копію ліцензії Міністерства фінансів України серії НОМЕР_2 від 15.07.2007, виданої підприємцю ОСОБА_1 на здійснення виду господарського діяльності - роздрібна торгівля ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Відповідно до пп. «в» п. 2.3.1 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння», затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України 26.12.2000 року № 82/350, зареєстрованих в міністерстві юстиції України 16.01.2001 за № 25/5216, суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинен: «в) забезпечити торговельні та складські приміщення системою охорони та протипожежної безпеки;». Таким чином, саме на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 законодавством покладено обов'язок щодо забезпечення торговельних та складських приміщень системою охорони.
Враховуючи обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1.1 договору оренди, укладеного між сторонами, передбачено, що орендар використовує торгову площу для здійснення підприємницької діяльності за умови дотримання правил торгівлі, протипожежних та санітарних норм і правил.
Орендована торгівельна площа позивачем використовувалась для здійснення роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
Відповідно до п.п. «в» п. 2.3.1 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння», затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства фінансів України 26.12.2000 року № 82/350, зареєстрованих в міністерстві юстиції України 16.01.2001 за № 25/5216, суб'єкт господарювання, що здійснює торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, повинен: «в) забезпечити торговельні та складські приміщення системою охорони та протипожежної безпеки;».
Позивач наполягає, що охорону мав забезпечити відповідач на підставі п. 3.1 договору оренди, укладеного між сторонами.
Правовідносини між сторонами тривали кілька років і позивач усвідомлювала, що в приміщенні супермаркету «ІНФОРМАЦІЯ_1» відсутня належна охорона в тому вигляді, як це передбачено у вищезазначених Ліцензійних умовах, проте не вжила заходів по забезпеченню надійної охорони як сама, так і не вимагала цього від відповідача. Договір оренди не містить в собі ніяких положень про порядок здійснення охорони, ступінь відповідальності орендодавця. Сторонами не складались будь-які документи щодо передачі майна під охорону, про його кількість та вартість. Позивачем також не надані документи, які б давали можливість достовірно встановити вартість вкрадених ювелірних виробів. Акти недоїмки від 07.05.2010 складені позивачем в односторонньому порядку та не підтверджені документально.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, тому позов слід визнати необґрунтованим і в його задоволені слід відмовити.
Окрім позовної вимоги про стягнення збитків, позивачем заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та всі відкриті розрахункові рахунки відповідача. Зазначена заява судом відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов, відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Позивачем не були наведені достатньо обґрунтовані припущення та не надані докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Крім того, оскільки позивачем також не доведені позовні вимоги, суд вважає недоцільним вжиття заходів забезпечення позову.
Питання щодо судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від його сплати.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволені позову відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
3.Рішення підписано - 24.02.2014.
Головуючий суддя В.Д. Воронько
Суддя Є.А. Лісовицький
Суддя Т.А. Василенко