29 червня 2006 року м. Київ
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Охрімчук Л.І., Пшонки М.П.,
Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення; за позовом ОСОБА_3 та заступника прокурора Чернігівської області до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватного підприємства (далі - ПП) “Міська агенція нерухомості» про визнання недійсними договорів купівлі - продажу квартир, за касаційною скаргою ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 та касаційним поданням прокуратури Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 червня 2004 року й ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2004 року,
У червні 2000 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 про виселення, посилаючись на те, що 8 червня 2000 року вони уклали з ОСОБА_3 договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, в цей же день ОСОБА_3 придбав собі квартиру АДРЕСА_2. Проте відповідач відмовляється звільняти квартиру АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що під час укладення угоди він був у хворобливому стані, а тому не міг розуміти значення своїх дій.
У липні 2000 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання недійсними: договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ним та ОСОБА_2, та договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного між ним і ОСОБА_5 При цьому посилався на те, що хворіє на епілепсію, чим скористалася його співмешканка, ОСОБА_6, та працівники ПП “Міська агенція нерухомості», а саме змусили його поїхати до нотаріуса, де за відсутності його волі він оформив угоди продажу та придбання квартир.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 жовтня 2000 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 березня 2003 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 4 жовтня 2000 року у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано.
У грудні 2003 року заступник прокурора Чернігівської області, вступивши в справу в інтересах ОСОБА_3 та уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсними договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, і договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, на підставі ст. 52 ЦК України; визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на підставі ст. 57 ЦК України; повернути ОСОБА_3 в особі його опікуна ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_3; повернути ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відшкодувати ОСОБА_4 вартість проданої квартири АДРЕСА_1 в сумі 17 135 грн.; зобов'язати ОСОБА_5 відшкодувати ОСОБА_7 - опікуну ОСОБА_3 - вартість квартири АДРЕСА_2, в сумі еквівалентній 2400 доларів США; зобов'язати ПП “Міська агенція нерухомості» і ОСОБА_6 солідарно відшкодувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вартість квартири АДРЕСА_1 в сумі еквівалентній 3700 доларів США , посилаючись на те, що під час укладення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інтереси ОСОБА_3 на підставі договору про послуги від 26 травня 2000 року представляло ПП “Міська агенція нерухомості», яке не вжило необхідних заходів для з'ясування обставин щодо дієздатності ОСОБА_3 Під час укладення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 інтереси ОСОБА_3 представляла його співмешканка - ОСОБА_6, яка й розпорядилася отриманими від продажу коштами. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, знаючи, що вищевказана квартира є предметом судового спору, продали її ОСОБА_4, а тому договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі ст. 57 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 червня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2004 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 За ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язано її відшкодувати ОСОБА_3 2037 грн. вартості квартири. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 59 грн. 50 коп. державного мита. Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 51 грн. державного мита на користь держави солідарно. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить змінити ухвалені в справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У касаційному поданні заступника прокурора Чернігівської області ставиться питання про зміну ухвалених у справі судових рішень із посиланням на порушення судами норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга та касаційне подання підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 202, 2021 ЦПК України (1963 року) рішення суду повинно бути законним й обґрунтованим на доказах, які були досліджені в судовому засіданні та стосувалися питань: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; правовідносин, зумовлених встановленими фактами; правової норми, яка регулює ці правовідносини.
Розгляд справи та оскаржувані судові рішення не відповідають цим вимогам.
Частково задовольняючи позовні вимоги з підстав, передбачених ст. 52 ЦК УРСР, з визнанням договорів, укладених за участю ОСОБА_3 8 червня 2000 року недійсними, суд виходив із того, що ці угоди є недійсними в силу укладення їх ОСОБА_3, який рішенням Деснянського районного суду Чернігівської області від 20 листопада 2002 року визнаний недієздатним.
При цьому суд не врахував, що відповідно до ст.ст. 16, 52 ЦК УРСР, який діяв на час укладення оспорюваних угод, від імені душевнохворого або недоумкуватого, визнаного недієздатним, угоди укладає його опікун, а угоди, укладені з громадянином, визнаним недієздатним, є недійсними, та не зважив на те, що на час укладення цих угод ОСОБА_3 ще не був визнаний судом недієздатним, опіка над ним не установлювалася й опікун не призначався.
Визнавши недійсним договір купівлі - продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з підстав наявності пороків волі ОСОБА_3, суд передчасно відмовив у витребуванні спірної квартири на його користь, обґрунтувавши такий висновок тим, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем, а попередній набувач мав право на її відчуження, і не врахував того, що ст. 145 ЦК УРСР передбачала можливість витребування майна власником від добросовісного набувача за умови вибуття цього майна з володіння власника поза його волею.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що, вирішуючи питання про грошове стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд цього роз'яснення не врахував і при визначенні з відповідачів на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за відсутню для повернення квартиру виходив не з вартості цієї квартири на час розгляду справи, а з її вартості на час укладення оспорюваної угоди.
Крім того, за межами розгляду залишилися позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_8 про виселення. Процесуальних документів за цими вимогами суд не постановив.
З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення з усіх, пов'язаних між собою вимог, підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч.2 ст.338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_3 та касаційне подання прокуратури Чернігівської області задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 7 червня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 1 жовтня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
М.П. Пшонка
Ю.Л. Сенін