Справа: № 826/15425/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
11 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів України, треті особи - Івано-Франківська обласна рада, Львівська обласна рада, ОСОБА_3 (уповноважена особа громадської організації «Невідворотність покарання»), Державна служба геології та надр України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду першої інстанції із позовом, в якому просила: визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства екології та природних ресурсів України при підготовці проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою України та компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська» в частині непроведення державних експертиз з правових, природоохоронних та фінансових питань неправомірною; зобов'язати Кабінет Міністрів України забезпечити проведення всіх передбачених чинним законодавством державних експертиз з правових, природоохоронних та фінансових питань в порядку процедури підготовки проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою України та компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Кабінетом Міністрів України прийнято:
- 30.11.2011 постанову № 1297 «Про проведення конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська»;
- 10.05.2012 розпорядження № 269-р «Про визначення переможця конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська»;
- 12.06.2013 розпорядження № 415-р «Про продовження строку укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська»;
- 28.08.2013 розпорядження № 715-р «Про продовження строку укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська»;
- 30.10.2013 розпорядження № 844-р «Про підписання угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою Україна, компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська».
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності відповідачів в частині та зобов'язання відповідача-1 вчинити певні дії є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що проведення відповідних експертиз є обов'язковим та доцільним, оскільки укладання угоди може призвести до екологічної катастрофи та порушення прав та інтересів позивача.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.
Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування.
Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Згідно з п. 1 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 452/2011 Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінприроди України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та у межах своєї компетенції біологічної, генетичної та радіаційної безпеки, поводження з відходами, у тому числі радіоактивними, пестицидами і агрохімікатами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, радіаційного захисту, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (надр, поверхневих та підземних вод, внутрішніх морських вод і територіального моря, атмосферного повітря, лісів, тваринного (у тому числі водних живих ресурсів, мисливських та немисливських видів тварин) і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України (далі - природні ресурси), відтворення та охорони земель, збереження, відтворення і невиснажливого використання біо- та ландшафтного різноманіття, формування, збереження і використання екологічної мережі, організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання у межах компетенції вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, розвитку водного господарства і меліорації земель, геологічного вивчення та раціонального використання надр, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів.
Як вбачається з матеріалів справи проект угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська не передбачає конкретне розміщення об'єкту, який може вплинути на стан навколишнього природного середовища, оскільки лише надає можливість сторонам угоди дійти згоди щодо істотних її умов з перспективою на подальше їх виконання.
Більш того, робота над розробкою проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська не може спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища, оскільки такі наслідки можуть настати тільки у результаті неправомірних діянь у сфері природокористування.
Доводи апелянта про те, що проведення відповідних експертиз є обов'язковим та доцільним, оскільки укладання угоди може призвести до екологічної катастрофи та порушення прав та інтересів позивача є необґрунтованими та спростовуються наступним.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про екологічну експертизу» об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи міститься копія еколого-експертної оцінки проекту угоди Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління від 08.08.2013, з якої вбачається, що за результатами аналітичного опрацювання матеріалів проекту угоди, у тому числі положень щодо охорони навколишнього природного середовища, а також проведення на їх підставі порівняльного аналізу та оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності і ефективності екологічних обґрунтувань, запланована діяльність відповідає вимогам чинного природоохоронного законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.
Також, в матеріалах справи наявна копія висновку № 95 державної екологічної експертизи проекту угоди, згідно з яким, Міністерство екології та природних ресурсів України вважає за можливе визнати достатність екологічних обґрунтувань та надати їм позитивну оцінку за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Крім того, представниками Міністерства екології та природних ресурсів України надано суду копію висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту Угоди, відповідно до якого, проект Угоди погоджується із зауваженнями, а також протокол узгодження позицій щодо проекту угоди, складений Міністерством екології та природних ресурсів України.
Більш того, проект угоди погоджений із Державною службою геології та надр України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством доходів і зборів України, Міністерством юстиції України, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України.
Згоду щодо погодження проекту угоди також надано Івано-Франківською обласною радою, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рішення від 20.09.2013 № 1058-24/2013 «Про погодження проекту угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між державою Україна, компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська», а також Львівською обласною радою (рішення від 03.10.2013 № 879).
Проект угоди схвалений КМ України шляхом видачі розпорядження від 30.10.2013 № 844- «Про підписання Угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах ділянки Олеська, між Державою Україна та компанією «Шеврон Юкрейн Б.В.» та товариством з обмеженою відповідальністю «Надра Олеська».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проект угоди розроблений та підданий всебічному аналізу з боку центральних органів виконавчої влади щодо питань, пов'язаних із охороною довкілля, фінансових, податкових, правових та інших питань та схвалений КМ України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позов задоволенню не підлягає, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.,
Шурко О.І
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.