04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/17983/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі Шмиговська А.М.
за участю
представників сторін : від позивача - Давидюк Т.В., Коморнікова Ю.С.
від відповідача - Шира О.І.
розглянувши Управління державної служби охорони при Головному
апеляційну скаргу Управлінні МВС України в Донецькій області
на рішення
господарського суду міста Києва
від 18.12.2013 року
у справі № 910/17983/13 (суддя: Митрохіна А.В.)
за позовом Управління державної служби охорони при Головному
Управлінні МВС України в Донецькій області
до Публічного акціонерного товариства "Державний
Ощадний банк України"
про стягнення 9 370,63 грн.
Рішенням Господарського суду Києва від 18.12.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 30 листопада 2011 року між Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (далі - Охорона) та Публічним акціонерним товариством „Державний ощадний банк України" (далі - Банк) було укладено договір фізичної охорони банківської установи №1857/Ар (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Охорона, на кошти отримані від Банка, починаючи з 01.12.2011р. забезпечує (здійснює) охорону відокремлених приміщень (будівель), які належать Банку, що внесені до Дислокації (додаток №1 до Договору) і позначені на Плані-схемі (додаток № 2 до Договору) (далі - Об'єкт).
Ціна Договору (види послуг охорони, їх вартість) визначено і узгоджено Сторонами в Дислокації (додаток №1 до Договору), та в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №3 до Договору). На момент укладення Договору вартість охорони дорівнює 35 грн. в годину (п. 4.1. Договору).
Згідно п. 4.3. Договору, оплата замовлених послуги здійснюється Банком на умовах внесення попередньої оплати, шляхом виплати "Охороні" щомісячно сум зазначених в Дислокації (додаток №1 до Договору) і п. 4.1 цього Договору. Зобов'язання Банк здійснювати оплату послуг Охорони не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт, тощо.
Перший платіж Банк повинен здійснити в продовж трьох банківських днів після підписання Сторонами цього Договору, усі наступні платежі Банк зобов'язаний здійснювати не пізніше п'яти днів до кінця поточного місяця. Тобто за п'ять днів до кінця поточного місяця Банк повинен оплатити замовлені ним охоронні послуги, які Охорона повинна буде надати в наступному місяці (п. 4.4 Договору).
Згідно п. 10.1 Договір набуває чинності після підписання його обома Сторонами і діє до 31.03.2012. Початок надання послуг охорони, а також їх припинення може бути оформлено відповідними актами (Додатки № 7, №8 до Договору).
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач посилався на те, що Банк здійснював оплату за Договором невчасно, порушуючи встановлені сторонами терміни, а іноді послуги, які прийняті без жодних заперечень і зауважень, не оплачувалися взагалі. Так, згідно Дислокацій на 2013 рік та розрахунків до договору вартість замовлених послуг щомісячно складала 2928,33 грн., за квітень 2013 року Банк не сплатив, внаслідок чого і виникла заборгованість у розмірі 2928,33 грн. Крім того, за порушення зобов'язань Позивач просив стягнути 6442,30 грн. штрафних санкцій.
Відповідач проти позову повністю заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву аргументуючи це наступним.
Так, постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" безготівкові рахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників коштів, а також отримувачів банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку на рахунок отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному варіанті.
Як стверджує Відповідач такими документами при безготівкових розрахунках між ним та Позивачем були рахунки для сплати, які надходили до банку з великим запізненням, про що свідчить книга вхідної кореспонденції. Банк же виконував свої зобов'язання щодо оплати вчасно.
А тому, враховуючи п. 10.1.Договору, 14.03.2013р. Банк направив Відповідачу вимогу №635, відповідно до якої повідомив про відсутність підстав для пролонгації договору та вимагав його припинення. Зазначений лист було отримано Відповідачем , про що свідчить його лист - відповідь, у якій як стверджує Відповідач його було звинувачено у порушенні своїх зобов'язань, в односторонній відмові від зобов'язань по Договору, у односторонній відмові від договору.
У додаткових пояснення до позову Позивач зазначив, що термін оплати за квітень 2013 року (згідно п.п. 4.3, 4.4) - 26.03.2013 року, однак станом на дату винесення рішення Відповідачем кошти не перераховані. Крім того, Відповідач здійснював оплату послуг охорони несвоєчасно, що, за твердженням Відповідача, підтверджується розрахунком ціни позову та банківськими виписками, а тому зважаючи на зазначене Відповідач має заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 9 370,63 грн.
Відповідно до додаткових пояснень до відзиву на позовну заяву. Відповідач зазначив про те, що спірний Договір був укладений коли Артемівське відділення банку було самостійною одиницею і існувало як юридична особа. Однак, з травня 2012р. воно було реорганізоване у територіально відокремлене без балансове відділення №10004/0289 філії - Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" та усі платежі здійснюються через філію - Донецьке обласне управлення АТ "Ощадбанк".
Крім того, до матеріалів справи Відповідачем було додано відповідь №3029 від 26.09.2013р. на претензію Позивача щодо оплати заборгованості за надані послуги у квітні 2013 року, відповідно до якої Відповідач повідомив Позивача про підстави неоплати суми у розмірі 2928,33 грн.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафних санкцій останній зазначив, що зважаючи на п.6 ст. 232 ГК України їх нарахування припиняються через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано проте Позивач не дотримався вимог цієї статті ГК України, а тому вимоги по відшкодуванню штрафних санкцій Позивачем є безпідставними.
Відповідно до ст.. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності). Як стверджує Відповідач Позивач не вказав, у чому є наявність вини (умислу або необережності) Відповідача. Факт порушення зобов'язання в період виконання договору Позивачем не був визнаний, претензій про порушення Відповідачем своїх зобов'язань від Позивача не надходило. А отже, відсутність претензій є фактичне визнання відсутності порушень і вини Відповідача при виконанні господарських зобов'язань
Пунктом. 4 абзацу 1 ст. 179 Господарського Кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)(п. 1 ст. 530 ЦК України).
Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, Договір вважається продовженим ще на один рік (кількість пролонгації не обмежена).
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач скориставшись своїм законним правом, направив Позивачу лист, у строки передбачені п. 10.2 Договору, а тому, враховуючи зазначене, договір не може вважатися пролонгованим, а відтак і послуги, передбачені умовами Договору у квітні 2013 року, як зазначає Позивач, надані не могли бути.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Твердження Позивача щодо односторонньої відмови Відповідача від виконання зобов'язань не відповідає дійсності, так як умовами Договору сторони погодили строк виконання зобов'язань - до 31.03.2013р., а зважаючи лист - повідомлення від 14.03.2013р. Відповідача про відсутність підстав для подальшого отримання послуг, він не є дійсним, а відтак після закінчення строку Договору Позивач не має підстав для виконання грошових зобов'язань.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову.
Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2013 року у справі № 910/17983/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/17983/13 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови складено 24.02.2014 року.