ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 лютого 2014 року № 813/6801/13-а
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.
суддів Клименко О.О.
Тертичного В.Г.
секретар судового засідання Бравчук Д.Є.
за участі
позивача ОСОБА_2
представника відповідача Тістечка Ю.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 733-к від 13.08.2013 року про звільнення, поновити його на посаді старшого інспектора ВМО № 4 м/п «Краковець» Львівської митниці Міндоходів та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Посилається на те, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, на підставі наказу від 13.08.2013 року № 773-к його звільнено з посади старшого інспектора ВМО № 4 м/п «Краковець» Львівської митниці відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Вказує на те, що під час звільнення відповідачем порушено вимоги закону, а саме, йому не було запропоновано переведення на іншу роботу, відсутні докази про те, що він відмовився від переведення, що відповідач не мав змоги перевести на іншу роботу, а також не враховано той факт, що він користувався переважним правом на залишенняі на роботі. Тому вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним, безпідставним та прийнятий з порушенням вимог трудового законодавства.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, з обгрунтувань викладених у позовній заяві.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що наказом Львівської митниці від 13.08.2013 року № 773-к позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Вказує на те, що при реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників та станом на 13.08.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 26 вакантних посад, а 44 працівникам ще не було запропоновано посади. Стосовно твердження позивача щодо відсутності згоди профспілкового органу, вважає, що таке не може братись до уваги, так як відповідно до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації, його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання. Також, зазначив, що відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Крім цього, вказує на те, що за час проходження служби в митних органах ОСОБА_2 неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності та неодноразово був позбавлений премій та надбавок. Також, відповідно до наказу Львівської митниці від 03.07.2013 року № 66 «Про проведення перевірки знань», при проведенні тестування, які проводились з метою визначення рівня кваліфікації ОСОБА_2 показав задовільний результат. Тому вважає, що звільнення позивача проведене у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у письмовому запереченні на позов та просить відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно наказу Державної митної служби № 848-к від 01 червня 2013 року «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду, ОСОБА_2 поновлений на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці з 31.07.2012 року.
Наказом Львівської митниці № 663-к від 06 червня 2013 року оголошено наказ № 848-к від 01 червня 2013 року про поновлення позивача та наказано йому приступити до виконання обов'язків за посадою на якій поновлено.
Наказом голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці від 13 серпня 2013 року № 773-к «Про звільнення ОСОБА_2І.» позивача звільнено з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.
Підставою для прийняття вищевказаного наказу стали реорганізація та скорочення чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової органаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік».
Згідно ст.3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевою належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України і інших актів законодавства, що прийняті відповідно до нього.
Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу передбачені у ст.40 КЗпП України.
У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.
Частиною 1 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
У відповідності до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, продовжується у наведеній нормі, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 12.06.2013 року попереджено про наступне вивільнення.
У вищевказаному попередженні зазначено, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та веденого в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013рік», враховуючи вимоги ст.49-2 КЗпП України попереджено ОСОБА_2 про можливе наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Одночасно з попередженням запропоновано позивачу самостійно звернутися до центру зайнятості або працевлаштування самостійно.
Тобто, зі змісту вказаного попередження судом встановлено, що роботодавцем не було дотримано вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України в частині надання пропозиції працівнику з приводу іншої роботи.
Згідно тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, таким затверджено штат у кількості 910 штатних одиниць, а на митному пості «Краковець» заплановано 29 посад відділу митного оформлення № 4, з них 15 посад старшого інспектора рівнозначних тій, яку займав позивач. Однак, вони не були запропоновані позивачу.
Отже, суд приходить до висновку, що на момент звільнення позивача, з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, були наявні вакантні посади, однак роботодавцем питання можливості залишення позивача на роботі та дотримання вимог законодавства про працю в частині порядку звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України взагалі не розглядалось.
Не можуть братися судом до уваги посилання представника відповідача на те, що позивачу не пропонувались вакантні посади у зв'язку з його неналежним рівнем кваліфікації, оскільки, як видно з результатів проходження тестування від 05.07.2013 року рівень кваліфікації ОСОБА_2 визначено після попередження про наступне вивільнення.
Судом не можуть братись посилання позивача на незабезпечення відповідачем гарантованого права на переважне залишення на роботі (ст.42 КЗпП України), оскільки реалізація даного права передбачає наявність конкуренції, однак такої не було у звязку з наведеними порушеннями.
Відповідно до абз.1 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду країни «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався від за 2 місяці про наступне вивільнення.
Щодо посилання представника відповідача на неодноразове притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та позбавлення премії, як на підставу відсутності у позивача переважного права залишення на роботі, то такі судом не беруться до уваги з наступних підстав.
Як встановлено судом, до ОСОБА_2 були застосовані дисциплінарні стягнення, зокрема: 03.03.2003 року згідно наказу № 192-к «Про оголошення догани працівникам митниці», 17.06.2008 року № 133-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та 22.06.2009 року згідно наказу № 497-к "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Згідно припису норми ч.1 ст.151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.
З урахуванням викладеного, відповідно до вказаної вище норми, дисциплінарні стягнення, які застосовані до позивача є погашеними, а останній вважається таким, що не мав дисциплінарних стягнень.
Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки такий прийнятий не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необгрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача та без дотримання рівності перед законом.
Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.
Розглядаючи питання про поновлення позивача, суд взяв до уваги позицію Верховного суду України, викладену у абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9, згідно якої працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
В матеріалах справи наявні Посадова інструкція старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці та Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів України, аналіз змісту яких дозволяє прийти до висновку про тотожність повноважень за згаданими посадами.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів, оскільки, в даному випадку, має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглось попереднє місце роботи ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно ст.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньоденна заробітна плата позивача на Львівській митниці Міндоходів, з врахуванням обовязкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%) та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (6,1%) становить 98,04 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею Міндоходів № 5/13-242 від 28 жовтня 2013 року.
З урахуванням відомостей закріплених в Листах Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2012 року №9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» за період з 13 серпня 2013 року по 18 лютого 2014 року включаючи ці дні, позивач перебував у вимушеному прогулі 132 робочих днів.
Сума заробітної плати, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу, вирахувана шляхом множення середньоденного заробітку - 98,04 грн. на число робочих днів за період вимушеного прогулу - 132 дні, становить 12 941,28 грн.
Однак, відповідно до довідки Львівського міського центру зайнятості від 12.02.2014 року дохід ОСОБА_2 за період з серпня по грудень 2013 року становить 1 940, 27 грн.
Згідно п.32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.
Відтак, за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 11 001,01 грн. (12 941,28 грн. - 1 940,27 грн.= 11 001,01 грн).
Разом з цим середньомісячна заробітна плата позивача, яку він отримував працюючи на Львівській митниці, з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) станом на день звільнення становила 2 058,98 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею Міндоходів № 5/13-242 від 28 жовтня 2013 року, а відтак при виконанні рішення суду в частині негайного присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць - саме ця сума повинна використовуватись.
Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
А відтак, постанова суду в зазначених частинах підлягає до негайного виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
.
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці № 733-к від 13 серпня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_2І.».
Поновити ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 Митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів з 14 серпня 2013 року.
Стягнути з Львівської митниці Міндоходів на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11 001 (одинадцять тисяч одну) грн 01 коп.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець» Львівської митниці Міндоходів та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Ланкевич А.З.
Суддя Клименко О.О.
Суддя Тертичний В.Г.