"06" червня 2006 р. Справа № 05/2359
Господарський суд Черкаської області в складі : головуючого - судді Швидкого В.А., при секретарі Ятіній І.О., за участю представників:
від позивача : ОСОБА_2-за довіреністю;
від відповідача: Худолія В.М. -за довіреністю; Уровського М.П.- за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія»
про визнання договору дійсним,
Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) заявила позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія» (далі-відповідач) про визнання укладеним договору оренди НОМЕР_1 від 31 грудня 2004 року (далі-договір) торгового місця НОМЕР_2 в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого у АДРЕСА_1, строком на один рік, починаючи з 02 січня 2006 року.
У справі оголошувалась перерва з 02 червня 2006 року по 06 червня 2006 року.
Позовні вимоги мотивовано наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
В зв'язку із закінченням строку дії договору позивач, маючи переважне право на укладення договору на новий строк, 16 січня 2005 року, відповідно до вимог ст. 181 ГК України направив відповідачу пропозицію про укладення договору на новий строк щодо найму торгового місця НОМЕР_2. Відповідач відповіді на пропозицію не надав. На даний час позивач продовжує користуватись торговим місцем та вносить плату за користування, що дає позивачу підстави вважати договір укладеним. Разом з тим, відповідач відмовився укласти договір на новий строк, що стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.
Представник позивача позов в судовому засіданні підтримав.
Відповідач позов не визнав. У відзиві на позов відповідач свої заперечення на позов мотивує наступним.
31 грудня 2005 року закінчився строк дії договору. В зв'язку із інфляцією відповідач прийняв рішення про збільшення орендної плати. 15 листопада 2005 року всім наймачам торгових місць, в тому числі і позивачу, направлено лист в якому повідомлялось про збільшення орендної плати та пропозиція про укладення договору на нових умовах до 20 грудня 2005 року. Позивач договір найму на новий строк не уклав.
30 грудня 2005 року, 13 січня 2006 року, 20 березня 2006 року та 17 квітня 2006 року позивачу надсилались листи в яких вказувалось, що договір найму з ним укладатись не буде, а також повідомлялось, що сплачені кошти не будуть зараховуватись як орендна плата та пропонувалось звільнити торгове місце.
Про незгоду позивача із встановленим відповідачем розміром плати свідчить той факт, що позивач продовжує сплачувати плату в розмірі, встановленому договором, термін дії якого закінчився 31 грудня 2005 року. Відповідно до ч. 3 ст. 777 ЦК України у разі недосягнення домовленості про плату та інших умов переважне право наймача на укладення договору припиниться. Позивач не погодився на встановлений розмір плати, тому втратив переважне право на укладення договору на новий строк.
Представники відповідача заперечення на позов у судовому засіданні підтримали.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
31 грудня 2004 року між сторонами укладено договір оперативної оренди основних засобів НОМЕР_1. Предметом даного договору є передача в оренду торгового місця НОМЕР_2 магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, строком з 01 січня 2005 року до 01 липня 2005 року. Додатковою угодою строк дії договору було продовжено до 01 січня 2006 року.
За своїм правовим змістом договір є договором найму і регулюється нормами глави 58 ЦК України.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
13 січня 2006 року за № 10 відповідач направив позивачу попередження про відсутності наміру на укладення договору найму на новий строк та необхідність звільнення торгового місця. Вимоги щодо звільнення торгового місця відповідач направляв позивачеві 24 лютого 2006 року за № 50, 20 березня 2006 року за № 59, 17 квітня 2006 року за № 86, що свідчить про наявність заперечень у відповідача на продовження договірних відносин з позивачем.
За таких обставин суд вважає безпідставним твердження позивача щодо пролонгації договору та законності використання торгового місця.
Як зазначено у позовній заяві, на що також посилався представник позивача, останній 16 січня 2006 року на адресу відповідача направив лист з пропозицією до пролонгації договору. Докази направлення такої пропозиції та копія пропозиції позивач суду не надав.
Разом з тим, відповідач не заперечує проти отримання такої пропозиції. Як встановлено в судовому засіданні сторони не дійшли згоди щодо розміру плати за найм торгового місця.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на інший строк.
Згідно п.3 ч. 1 цієї статті умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
15 листопада 2005 року за № 321 відповідач направив позивачу повідомлення про закінчення строку дії договору, підвищення з 01 січня 2006 року плати та необхідність до 20 грудня 2005 року укласти договір на новий строк на умовах запропонованих відповідачем. 23 грудня 2005 року за № 355 відповідач направив позивачу вимогу про звільнення торгового місця вразі відмови укладення договору на новий термін на запропонованих умовах.
Оскільки сторони не досягли домовленості щодо розміру плати переважне право позивача на укладення договору припинилось.
Суд також вважає безпідставним посилання позивача на факт перерахування відповідачу коштів, які позивач вважає платою за найм торгового місця, що на думку позивача, є доказом продовження дії договору.
В своїх листах від 24 лютого 2006 року за № 50, від 20 березня 2006 року за № 59, від 17 квітня 2006 року за № 86 відповідач повідомив позивача, що перераховані кошти не вважає платою за найм торгового місця, а відносить їх до неустойки за незаконне утримання торгового місця, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Крім того, відповідно до п. 6.3 договору у випадку закінчення строку дії договору, наймач сплачує кошти за найм по день фактичної передачі торгового місця. Позивач сплачував кошти у розмірі визначеному п. 3.1 договору, що дає право відповідачу зарахувати їх, як плату за користування торговим місцем.
Керуючись ст. ст.49, 82 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
СУДДЯ В.А. ШВИДКИЙ