Справа № 205/3937/2012
Провадження №11/772/34/2014
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
19 лютого 2014 року м. Вінниця
Апеляційний суду Вінницької області в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
засуджених: ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 березня 2013 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що не має судимості,
та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено від призначеного покарання з випробуванням трирічним іспитовим строком, з покладенням на них, згідно ст. 76 КК України, обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання; періодично з'являтися в кримінально виконавчу інспекцію для реєстрації.
Вирішена доля речових доказів та питання про судові витрати, -
ОСОБА_7 у червні місяці 2012 року зірвав на полі в с. Будьки Жмеринського району речовину рослинного походження - коноплю, після чого перевіз до свого помешкання в м. Жмеринку та в себе вдома висушив її, подрібнив, склав у паперовий згорток і зберігав з метою збуту.
21.06.2012 року о 20 год. ОСОБА_7 , перебуваючи біля ставу в с. Тарасівка Жмеринського району Вінницької області, незаконно збув, а саме продав ОСОБА_8 за кошти в сумі 200 грн. речовину рослинного походження коричнево-зеленого кольору у сухому та подрібненому стані, яка містилась в паперовому згортку.
Дану речовину ОСОБА_8 придбав за кошти ОСОБА_9 на його прохання, яку в подальшому передав останньому.
Цього ж дня, о 22 год. з добровільної письмової згоди, в присутності понятих в приміщенні Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області працівниками міліції було проведено огляд ОСОБА_7 , під час якого в лівій кишені шортів було виявлено та вилучено грошову купюру номіналом 200 грн.
Згідно висновку експерта № 664 від 17.07.2012 уроку надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження коричнево-зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса наркотичного засобу - канабісу становить 18,61 гр. у перерахунку на висушену речовину.
В поданій апеляції прокурор не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засуджених, вважає вирок суду незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок його м'якості. Зазначає, що при обранні судом міри покарання засудженим було неправильно застосовано закон, зокрема, ст.ст. 69, 75, 76 КК України. Просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений ОСОБА_7 просить вирок Жмеринського міськрайонного суду залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку прокурора, який апеляцію підтримав частково та просив вирок суду скасувати, постановивши новий вирок та призначити покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України із застосування ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна, пояснення підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які проти апеляції прокурора заперечили та надали в судовому засіданні докази та документи, які їх характеризують з позитивної сторони та підтверджують їх сімейний та соціальний стан, дослідивши та перевіривши в ході судового розгляду матеріали кримінальної справи, суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 307 КК України, при обставинах, викладених у вироку суду та кваліфікація їх дій за вказаною статтею, в апеляції не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Відповідно до ст.365 КПК України (1960 р.) апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах апеляції.
При розгляді справи судом першої інстанції в повній мірі дотримано положень ст. 22 КПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а оцінка доказів проведена у відповідності до ст. 61 КПК України.
Що стосується призначеного засудженим покарання то, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримано положень ст.65 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення кримінального покарання", відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Судом, також, враховані вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Посилання прокурора на те, що суд, призначаючи покарання, допустив однобічність судового слідства, в зв'язку з невідповідністю висновків викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невмотивованістю рішення суду, а також невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості вчиненого ними злочину та даним про їх особи внаслідок м'якості та неправильного застосування судом кримінального закону, а саме, вимог ст.ст. 69, 75, 76 КК України, є безпідставними.
Оскільки, при призначенні покарання, судом першої інстанції вірно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, осіб винних, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а саме те, що підсудний ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив вперше у молодому віці, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває, одружений та має на утримані малолітню дитину, під час провадження судового слідства і в судовому засіданні давав правдиві показання і тим самим сприяв встановленню істини по справі.
Підсудний ОСОБА_8 вважається не судимим в силу ст. 89 КК України, злочин вчинив у молодому віці, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває, одружений та має на утримані двох малолітніх дітей, під час провадження судового слідства і в судовому засіданні давав правдиві показання і тим самим сприяв встановленню істини по справі.
Відповідно до вимог ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою від 10 грудня 2004 р. № 18) призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої законом, згідно зі ст. 69 КК України, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
За наявності вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням осіб винних, те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується виключно з позитивної сторони, ОСОБА_8 вважається не судимим в силу ст. 89 КК України, задовільно характеризуються, їх молодий вік, зайняті суспільною працею, а також те, що будь-яких наслідків від злочинів не наступило, суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання за вчинений ним злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.
Також, з урахуванням наведених обставин, суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до змісту поняття покарання та загальних засад призначення покарання, визначених ст.ст. 50, 65 КК України, мотивував своє рішення щодо необхідності призначення покарання для виправлення та попередження вчинення засудженими нових злочинів не пов'язане з ізоляцією їх від суспільства, тобто в умовах застосування до них покарання у виді позбавлення волі з застосуванням вимог ст. 75, 76 України, оскільки воно повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину та особам засуджених, узгоджується із санкцією статті інкримінованого їм злочину і є достатнім та необхідним для їх виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.
Зазначене в апеляції прокурора про те, що засудженні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не усвідомили ганебності своїх дій та усім своїм зовнішнім виглядом та ставленням до судового процесу показують, що їх розкаяння є не щирим, є безпідставним та не ґрунтується на доказах, які зібрані в матеріалах кримінальної справи та надані засудженими в ході апеляційного розгляду документи, і які повністю спростовують вищевказані твердження прокурора.
Оскільки, судом в повній мірі враховано характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, масу збутого наркотичного засобу, яка є незначною (18,61 гр. у перерахунку на висушену речовину), осіб винних, які позитивно характеризуються, мають на утриманні родини та малолітніх дітей, повністю визнали свою провину, покаялися у скоєному, сприяли розкриттю злочину, що свідчить про усвідомлення ними ганебності своїх дій, відсутність обтяжуючих та наявність пом'якшуючих обставин, а також те, що з часу вчинення злочину вже пройшло майже два роки і з того часу засудженні своєю поведінкою підтвердили, що стали на шлях виправлення, інших правопорушень не вчиняли, на сьогоднішній день зайняті суспільною працею, що підтверджується наданими ним в судовому засіданні доказами.
Тому на переконання апеляційного суду, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про можливість та доцільність призначення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, із дотриманням положень ст. 65 КК України та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення кримінального покарання", відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, про що у вироку належним чином мотивовано із встановлених судом обставинах та матеріалах справи.
Наведені обставини в їх сукупності дають можливість дійти до висновку, що мета виправлення і перевиховання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 може бути досягнута без відбування ними реальної міри покарання, із застосуванням до них ст.ст. 69, 75, 76 КК України, а тому суд погоджується з таким покаранням, вважає його законним і справедливим, а також необхідним і достатнім для кожного із засуджених, а доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного покарання вважає непереконливими.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (1960 року) та п.п. 11, 13, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (13.04.2012 року), суд, -
Апеляцією прокурора на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 березня 2013 року залишити без задоволення, а вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01 березня 2013 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Судді: