Справа № 133/86/13-ц Провадження № 22-ц/772/1890/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сорока Д.В.
Категорія: 52 Доповідач: Жданкін В. В.
"29" липня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Жданкіна В.В.
суддів: Вавшка В.С., Марчук В.С.
при секретарі: Яблонської І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду від 5 червня 2013 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-Західній залізниці» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -
В січні 2013 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: керівник Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" - ОСОБА_3.
В обґрунтування своїх позовних вимог вона вказала, що з 08 червня 1998 року вона почала працювати на посаді дезінфектора відділу профілактичної дезінфекції Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці". 12 жовтня 2012 року вона отримала персональне попередження, про майбутнє звільнення , а саме : 14 грудня 2012 року у відповідності до наказу Міністерства охорони здоров'я України" Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-Західній залізниці" здійснює вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією державного закладу «Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" Міністерства охорони здоров'я України, як юридичної особи.
Однак у відповідності до наказу № 25- к від 12 грудня 2012 року проведено часткове вивільнення працівників відділу профілактичної дезінфекції згідно наказу МОЗ України від 21.09.2012 року №176 - О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України».
У відповідності до наказу №25- К від 12 грудня 2012 року був виданий наказ № 37- к від 14.12.2012 року про припинення з нею трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Вважає наказ про її звільнення незаконним і таким, що підлягає скасуванню з наступних причин : в наказі №25- К від 12 грудня 2012 року не зазначено як підставу для її звільнення ліквідацію «Козятинської лінійної санепідемстанції на Південно-Західній залізниці». Міністерства охорони здоров'я України, як юридичної особи; відсутні вказівки на витяг про ліквідацію «Козятинської лінійної санепідемстанції на Південно-Західній залізниці».
Реальної ліквідації підприємства не відбулося, а проведено реорганізацію, підприємство продовжує діяти і є штат працівників. Однак , в супереч ст. 43 КЗпП України питання про розірвання трудового договору виборним органом профспілкової організації не розглядалось. Згода на розірвання трудового договору з нею відсутня. Також відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України не розглядались питання про переважне залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації .
У державному закладі "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно- західній залізниці" вона працювала з 08.06.1998 року, за час роботи немала жодного зауваження. Вона одружена, має на утриманні двох дітей: ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які хоч досягли повноліття, але не одружені, навчаються в вищих учбових закладах і перебувають на її повному утриманні. ОСОБА_4 навчається на комерційних засадах. Таким чином, її право на працю порушено. Незаконними діями відповідача порушені її конституційні права на працю, вона втратила нормальні життєві зв'язки з оточуючими, постійно переживає, а для відновлення своїх прав її необхідно докласти значних додаткових зусиль, а тому просить відшкодувати її завдану моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 5 червня 2013 р. ухвалено: в позові ОСОБА_2 до Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити (задоволити) з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.
Обґрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд в рішенні послався на те, що звільнення ОСОБА_2 було проведено з додержанням вимог чинного законодавства про працю, оскільки представник відповідача надав докази, які лягли в основу рішення.
З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
ОСОБА_2 пред'явила позов до Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" де вона працювала до звільнення.
Представник відповідача пояснював у судовому засіданні, що установа де працювала позивачка не являється юридичною особою. Разом з тим суд не звернув увагу на цю обставину. Хоча в матеріалів справи є відповідні докази, які підтверджують пояснення представника відповідача.
За таких обставин, суду слід було дати належну оцінку доказам, представленим відповідачем і вирішити питання заміни відповідача, що не було зроблено.
З огляду на викладене рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, а тому його слід скасувати і ухвалити нове, відмовивши у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Козятинського міськрайонного суду від 05.06.2013 р. скасувати і ухвалити нове: в позові ОСОБА_2 до Державного закладу "Козятинська лінійна санепідемстанція на Південно-західній залізниці" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.В. Жданкін
Судді: В.С. Вавшко
В.С. Марчук