26 липня 2013 р. Справа № 804/5970/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіТулянцевої І.В.
при секретаріШевцовій М.
за участю:
прокурора представників позивача представників відповідача Гандзюк А.В. Валанчюс Т.О., Тумасова Р.Г. Атіскової Н.Ю., Нікулиці Л.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по робоіт з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
26.04.13 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (далі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17 грудня 2012 року №0001048822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 19370729,75 грн.; від 17 грудня 2012 року №0001068822 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий і квітень 2011 р. у розмірі -136668,00 грн.; від 17 грудня 2012 року №0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 30091,00 грн.; від 17 грудня 2012 року № 00001058822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі - 9351658,50 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в результаті неправомірних висновків посадових осіб СДПІ, викладених в Акті перевірки № 525/23-0/30012937 від 22.11.2012 року «Про результати виїзної перевірки ТОВ «Атлантис» (код ЄДРПОУ 30012937) з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р.», оскільки не узгоджуються з нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». В ході перевірки посадовими особами СДПІ були оглянуті всі первинні документи по відносинам з ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Ротонда Торг», ТОВ «Реклама Сіті Торг», надані позивачем, їх невідповідність законодавству не встановлена. На думку позивача, висновки щодо заниження податку на прибуток, заниження та завищення податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю реально вчинених господарських операцій із вказаними контрагентами, відповідачем не доведена та спростовується первинними документами щодо придбання товару, його транспортування та використання у власній господарській діяльності. Крім того, помилковими є висновки відповідача щодо порушень підприємством порядку проведення готівкових розрахунків, оскільки ТОВ «Атлантіс» здійснювало відшкодування витрат на відрядження своїх працівників в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, лише за наявності оригіналу документа, що підтверджує вартість таких витрат, а саме, рахунків, отриманих із готелів (мотелів), або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, які були оформлені належним чином. Отже, зазначені податкові повідомлення - рішення, винесені на підставі таких висновків відповідача є незаконними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.
Представник відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби в судовому засіданні проти позову заперечував, подав письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (т. 3 а.с. 219-228, т. 5 а.с.12-15). Суду пояснив, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Атлантис» (код ЄДРПОУ 30012937) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., не було встановлено реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Атлантіс» і ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «Реклама Сіті Торг», ПП «Ротонда Торг». Юридична дефектність первинних документів, наданих до перевірки, свідчить про відсутність фактичних господарських відносин щодо поставки товару, надання послуг вказаними контрагентами у зв'язку з чим, відповідачем обгрунтовано зроблений висновок про завищення сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту, завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість, завищення сум валових витрат та заниження суми доходів при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та правомірно винесені рішення про донарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій. Крім того, позивачем були допущені порушення Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні щодо готівкових розрахунків, у зв'язку з чим до нього правомірно були застосовані фінансові санкції. Вважають, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення являються законними та підстави для їх скасування відсутні.
Прокурор, який вступив у справу на боці відповідача - Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби, підтримав позицію відповідача щодо відсутності підстав для скасування податкових повідомлень- рішень і просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, здійснивши аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини, суд при прийнятті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи з 14.09.2012 р. по 15.11.2012 р. Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби, було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантис» (код ЄДРПОУ 30012937) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. Перевірка проведена відповідно до плану - графіка проведення документальних виїзних перевірок суб'єктів господарювання на підставі наказу СДПІ від 11.09.2012 р. № 367 про проведення документальної планової виїзної перевірки, наказу СДПІ від 25.10.2012 р. № 474 про продовження терміну проведення перевірки, направлень на перевірку від 12.09.2012 р. №№ 253/23, 346/23, 257/23, 256/23, 259/23, 254/23, 258/23, 252/23, 255/23 та повідомлення від 03.09.2012 р. №19630/10/23-013 про проведення перевірки, яке вручено 04.09.2012 р. особисто головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_1 (т. 4 а.с. 224-234). Результати перевірки оформлені Актом від 22.11.2012 р. № 525/23-0/30012937 (т. 1 а.с. 29-225).
Не погодившись із висновками, викладеними в Акті перевірки від 22.11.2012 р. №525/23-0/30012937, ТОВ «Атлантіс» 03.12.2012 року подало до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби заперечення до Акту перевірки від 22.11.2012 р. № 525/23-0/30012937 (т.2 а.с. 96-107).
14.12.2012 р. за вих. № 33739/10/23-0 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби було надано відповідь про розгляд заперечень до Акту перевірки, відповідно до якого були частково прийняті до уваги заперечення позивача та уточнені суми заниження податку на додану вартість та від'ємного значення з ПДВ (т. 2 а.с.108-112).
17.12.2012 року з посиланням на Акт перевірки від 22.11.2012 р. № 525/23-0/30012937 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення - рішення:
- № 0001048822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 19370729,75 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі - 19352537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 18192,75 грн.);
- № 0001068822 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий і квітень 2011 р. у розмірі -136668,00 грн. (в т.ч. за лютий 2011 р. в сумі - 35912,00 грн., за квітень 2011 р. в сумі - 100756,00 грн.);
- № 0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 30091,00 грн.;
- № 00001058822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі - 9351658,50 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 7444391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 1907267,50 грн. (т. 1 а.с. 21-27), які були отримані позивачем 19.12.2012 р.
28.12.2012 р. ТОВ «Атлантіс» звернулося до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби із скаргою на неправомірність винесених податкових повідомлень - рішень (т.2 а.с.114-127).
01.03.2013 року Окружною державною податковою службою - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби за вих. №3771/10/10-233 прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до висновків якого, скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення, без змін (т. 2 а.с. 128-137).
14.03.2013 року позивач звернувся із повторною скаргою до Державної податкової служби України в якій просив скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 17.12.2012 р. Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби (т. 2 а.с. 139-149).
08.04.2013 року Міністерством доходів і зборів (яке являється правонаступником Державної податкової служби України) було прийнято рішення за № 345/99-99/10-15, відповідно до якого оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 17.12.2012 р. та рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби за вих. № 3771/10/10-233 від 01.03.2013 р. залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (т. 2 а.с. 150-157).
Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугували відображені в Акті перевірки від 22.11.2012 р. №525/23-0/30012937 висновки податкового органу про не підтвердження реальності здійснення фінансово - господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ «Атлантіс» з контрагентами - ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер», ТОВ «Реклама Сіті Торг» та проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату підзвітною особою готівкових коштів. Зазначене в свою чергу стало підставою для висновку про порушення позивачем:
-? п.п. 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 з урахуванням п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями), п. 137.10 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. в сумі 19352537,00 грн., у т.ч.: I квартал 2011 р. - 1052883,00 грн.; 2 квартал 2011 р. - 470929,00 грн.; 3 квартал 2011 р. - 951469,00 грн.; 4 квартал 2011 р. - 16804489,00 грн.; 1 квартал 2012 р. - 72767,00 грн.;
-? п. 187.1 ст. 187, п.п. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7444391,00 грн., у т.ч.: у січні 2011 р. на - 278931,00 грн.; березні 2011 р. на суму - 219943,00 грн.; травні 2011 р. на суму - 1258650,00 грн.; червні 2011 р. на суму - 1872446,00 грн.; липні 2011 р. на суму - 2586730,00 грн.; серпні 2011 р. на суму - 45309,00 грн.; вересні 2011 р. на суму - 1182494,00 грн.;
-? завищено від'ємне значення податку на додану вартість у декларації за лютий 2011 року на 35912,00 грн., у декларації за квітень 2011 р. на 100756,00 грн.;
-? п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z звітів) в книгах обліку розрахункових операцій у кількості 3 звітів; абз.30 п. 1.2, п. 3.1, п. 7.41, п. 7.43 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., в результаті готівкові розрахунки проводились без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату підзвітною особою готівкових коштів на загальну суму 30091,00 грн.
Наведені висновки зроблені відповідачем з посиланням на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. № 25/22/37081677 від 06.04.2012 р. та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. № 19/22/36693415 від 06.04.2012 р., якими визначено, що вказані платники податків здійснювали діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до висновків Акту перевірки від 22.11.2012 р. №525/23-0/30012937, спірні суми валових витрат в розмірі 37937025,02 грн. і податкового кредиту в розмірі 7444391,00 грн., сформовані позивачем по взаємовідносинам з ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» які мали місце у період з січня 2011 року по січень 2012 року.
Так, проведеною відповідачем перевіркою достовірності відображених ТОВ «Атлантіс» у Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. показників рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)», рядку 03 ІД «інші доходи», встановлено заниження доходів на суму безоплатно отриманих товарів по операціям з невстановленими особами та за відсутності документального підтвердження в сумі 45524581,69 грн. (в т.ч. в I кварталі 2011 р. на суму 2297198,54 грн., II квартал 2011 р. - I квартал 2012 р. на суму 43227383,15 грн.), що свідчить, на думку податкового органу, про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями) (далі - Закон України №334/94-ВР) та п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України. Перевіркою відображених позивачем у Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. показників рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», рядку 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» встановлено, що ТОВ «Атлантіс» сформовано валові витрати в загальній сумі 161372840,00 грн., в тому числі 37937025,02 грн. - собівартість виготовленої та реалізованої продукції за рахунок витрат не підтверджених первинними документами, по взаємовідносинах з підприємствами, діяльність яких не спрямована на реальне настання наслідків - ТОВ «Реклама Сіті торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Скипер», що на думку податкового органу, свідчить про порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та призвело до заниження податку на доходи підприємства на суму 19352537,00 грн. (в т.ч. по періодам: I квартал 2011 р. - 1052883,00 грн.; II квартал 2011 р. - 470929,00 грн.; III квартал 2011 р. - 951469,00 грн.; IV квартал 2011 р. - 16804489,00 грн.; I квартал 2012 р. - 72767,00 грн.)(с. 10-22 акту перевірки).
Крім того, в ході перевірки достовірності відображених ТОВ «Атлантіс» у Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2012 р. показників сум податкового кредиту та сум податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (з урахуванням листа СДПІ від 14.12.2012 р. №33739/10/23-0), встановлено завищення податкового кредиту на суму 8117035,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 7444391,00 грн. (в т.ч. у січні 2011 р. на 278931,00 грн., у березні 2011 р. на суму 219943,00 грн., у травні 2011 р. на суму 1258650,00 грн., у червні 2011 р. на суму 1872446,00 грн., у липні 2011 р. на суму 2586730,00 грн., у серпні 2011 р. на суму 45309,00 грн., у вересні 2011 р. на суму 1182494,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 136668,00 грн., у т.ч. у декларації за лютий 2011 р. на суму 35912,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 100756,00 грн. у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення фінансово - господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ «Атлантіс» з контрагентами - ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг», що на думку податкового органу є порушенням п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (т. 2 а.с. 108-112).
Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, на підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Атлантіс» з ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг», та правомірності формування валових витрат та суми податкового кредиту позивачем в ході перевірки посадовим особам податкового органу були надані: 1) Договір купівлі - продажу (постачання) між ТОВ «Атлантіс» (Покупець) і ПП «Скипер» (Продавець) від 20.01.2012 р. № 13/01-2009/141, згідно з умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю майно (пічне паливо), що належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти це майно та сплатити за нього. Ціна договору складає 189006,24 грн., в т.ч. ПДВ - 31501,04 грн.; видаткова накладна № 83 від 23.01.2012 р. на суму 189006,24 грн., в т.ч. ПДВ - 31501,04 грн.; податкова накладна № 207 від 23.01.2012 р. на суму 189006,24 грн., в т.ч. ПДВ - 31501,04 грн.; платіжне доручення № 7836 від 23.01.2012 р. на суму 189006,24 грн.; 2) на виконання усної домовленості з ПП «Укрторгпартнер»: видаткову накладну № 1651 від 13.07.2011 р. на отримання товару - бельтинг на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1516,67 грн.; податкову накладну № 193 від 13.07.2011 р. на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1516,67 грн.; платіжне доручення № 577 від 06.07.2011 р. на суму 9100,00 грн.; 3) Договір купівлі - продажу № 1 від 18.06.2009 р. між ТОВ «Атлантіс» (Покупець) і ТОВ «Реклама Сіті - Торг» (Продавейь), згідно з умовами якого Продавець передає покупцю у власність товарно - матеріальні цінності, надалі «товар» (етикетка, контр етикетка, стикер), а Покупець приймає товар та оплачує його на умовах даного договору, згідно відпускним документам, які додаються до даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару що постачається зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складає 50000000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8333333,33 грн. Доставка товару здійснюється транспортом Покупця; податкові накладні за період січень - вересень 2011 р. на загальну суму 49461834,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8243639,00 грн., перелік яких наведений на ст. 74-75 Акту перевірки; видаткові накладні за період січень - вересень 2011 р. на загальну суму 45327234,00 грн. в т.ч. ПДВ - 7554539,00 грн., перелік яких наведений на ст. 75-88 Акту перевірки.
Крім того, суд зазначає, що посадовими особами в ході перевірки були оглянуті первинні документи, що підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами - ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» зобов'язань, що випливають з умов вищенаведених договорів, перелік яких наведений в Додатку № 4 до Акту перевірки, серед яких в тому числі і товарно - транспортні накладні, банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем грошових коштів за отриманий товар, реєстри бухгалтерських рахунків, що підтверджують оприбуткування товару та його подальше використання для власних потреб підприємства (т. 1 а.с.233-237). Зауважень з боку відповідача щодо правильності оформлення первинних документів та відсутності документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з боку СДПІ в ході перевірки не зазначено.
Правовідносини з приводу визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість в перевіряємий період були врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами і доповненнями, що діяв до 31.03.2011 р.) та Розділами III (набрав чинності з 01.04.2011 р.) і V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (далі - ПК України).
Суд зазначає, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у то числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Разом з цим положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 згаданого закону, як і положеннями пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК Українги, положення розділу ІІІ якого набрали чинності з 01.04.11 р., визначено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Статтею 135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
У відповідності до п.п. 135.5.4 п.135.4 ст. 135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з п. 137.4 ст. 137 ПК України, датою отримання доходів, які враховуються для визначенні об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм даного пункту та статті 159 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закону України № 996-XIV) передбачено, що, зокрема податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності позивача являються: дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв; виробництво виноградних вин; оптова торгівля напоями; експорт та імпорт алкогольних напоїв та ін. (т. 1 а.с.33-34).
Факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» товару підтверджується дослідженими в ході перевірки контролюючим органом первинними документами, як то, договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення та банківські виписки та ін (т.1 а.с.85-150). Недоліки щодо оформлення вказаних документів податковим органом не виявлені та в акті перевірки про такі обставини не відображено. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, транспортування товару, придбаного за вищевказаним Договорами здійснювалося на умовах самовивозу «Покупцем» зі складу «Постачальника» на склад «Покупця».
Посилання СДПІ на відсутність у позивача дорожніх листів вантажних автомобілів та товарно - транспортних накладних в підтвердження факту здійснення позивачем перевезення ТМЦ, придбаних для виробництва власної продукції, суд сприймає критично. Так, податковим органом не враховані положення постанови Кабінету Міністру України № 207 від 25.02.09, якою затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, а також доводи позивача щодо здійснення перевезення товару на власному транспорті, а не на договірних умовах. Адже обов'язкова наявність дорожнього листа визначена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 №363, за змістом яких дорожні листи та товарно-транспортні накладні є необхідними первинними документами лише в тих випадках, коли доставка товару здійснюється перевізником на договірних умовах, тобто коли в процесі доставки товару приймає участь третя особа - перевізник. Як встановлено судом та не спростовано СДПІ, позивач здійснював перевезення товару від продаців власним транспортом марки - МАЗ 533603-240, ГАЗ 2705-14 СПГ (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ, ГАЗ 2706-414 СПГ, ШЖ 27175096 (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ (фургон - С), копії свідоцтв про реєстрацію яких наявні в матеріалах справи, що є можливим з огляду на вид та кількість товару. Отже, враховуючи, що перевізник до процесу перевезення товару від Постачальників до позивача не залучався, вимога податкового органу щодо обов'язкової наявності у позивача дорожніх листів або товарно-транспортних накладних є безпідставної та не відповідає переліку необхідних документів, наведених у Постанові КМУ № 207, яким такий документ як ТТН передбачений виключно коли транспортування вантажу здійснюється перевізником на договірних умовах.
Наявність транспортних засобів на балансі позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів марки - МАЗ 533603-240, ГАЗ 2705-14 СПГ (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ, ГАЗ 2706-414 СПГ, ШЖ 27175096 (фургон малолітражний), ГАЗ 3307 СПГ (фургон - С) (т. 5 а.с. 118-159).
Виходячи із основних видів діяльності позивача, суд зазначає, що отриманий ТОВ «Атлантіс» товар від постачальників, як то, бельтинг, пічне паливо, матеріали для маркування лікеро - горілчаних та алкогольних напоїв, свідчить про те, що вказаний товар міг бути використаний у господарській діяльності підприємства, яке має виробничі потужності та основні засоби виробництва, що розташовані за адресою: м. Синельникове, вул. Космічна, 1, і якими користується позивач на умовах оперативної оренди (т. 5 а.с. 96-117).
Відповідно до п.п.14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги - це товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній або фізичній особі на з відповідальне зберігання і використані нею.
Договори поставки, враховуючи положення діючого цивільного та господарського законодавства, за своєю правовою суттю належать до категорії оплатних договорів, що, в свою чергу, уможливлює застосування до них положень ПК України про «безоплатно отримані» товари.
Як вбачається зі змісту статті п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст.14 ПК України, застосування механізму «безоплатно отримані товари» можливе лише за умов безоплатного отримання товару без фактичної компенсації їх вартості. За таких обставин, суд вважає висновок посадових осіб СДПІ в частині визначення отриманого від ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» товару як «безоплатно отриманого від невстановленої особи» неправомірним, оскільки в ході перевірки податковим органом були досліджені всі первинні документи, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Атлантіс» з вказаними контрагентами.
Суд також зазначає, що з Акту перевірки від 22.11.2012 р. № 525/23-0/30012937 свідчить, що контролюючим органом при перевірці повноти обчислення та своєчасності сплати податків ТОВ «Атлантіс» досліджувались взаємовідносини з ПП «Скипер» (січень 2012 р. на суму 189006,24 в т.ч. ПДВ 31501,04) і ПП «Укрторгпартнер» (липень 2011 р. на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1516,67 грн.) (ст. 58-65, 66-73 Акту перевірки).
З висновків контролюючих органів, зроблених за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, зазначалось, що донарахована сума податку на прибуток в розмірі 19352537, складається з суми 10512817,00 грн. - за рахунок заниження суми доходів на вартість товарів (сировини) безоплатно отриманих від невстановлених осіб (в т. ч. - 1919,00 грн. ПП «Укрторгпартнер» (4 квартал 2011 р.), 39691,00 грн. ПП «Скипер» (1 квартал 2012 р.), та суми 8760653,00 грн. за рахунок заниження сум витрат операційної діяльності (в т. ч. - 1570,00 грн. ПП «Укрторгпартнер» (4 квартал 2011 р.), 33076,00 грн. ПП «Скипер» (1 квартал 2012 р.) (т. 2 а.с.109, 128-137, 150-157).
Між тим, в ході розгляду справи також було встановлено, та не заперечувалось сторонами, що в ході попередньої документальної позапланової перевірки позивача за результатами якої було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атлантіс» (код ЄДРПОУ 30012937) з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово - господарських взаємовідносинах з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Ротонда Торг», ПП «Скипер», ВВ30012937П «Строитель - Плюс» за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. від 13.07.2012 року № 240/23-30012937 (с. 18-27, 38-45 Акту перевірки) до сум завищених валових витрат та завищеного податкового кредиту увійшли і суми оподатковуваний операцій з ПП «Скипер» (січень 2012 р. на суму 189006,24 в т.ч. ПДВ 31501,04) і ПП «Укрторгпартнер» (липень 2011 р. на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1516,67 грн.) (т. 5 а.с. 34-82).
За результатами Акту перевірки СДПІ від 13.07.2012 року № 240/23-30012937 відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 06.08.2012 р. №0000328822 і №0000318822 (які були відкликані СДПІ 01.11.2012 р. та винесені нові податкові повідомлення - рішення від 01.11.2012 р. № 0001028822 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1000,00 грн.; № 0001038822 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 57338,00 грн.) (т. 5 а.с.32-33, 90-91), куди увійшли і суми оподатковуваних операцій з ПП «Скипер» (січень 2012 р. на суму 189006,24 в т.ч. ПДВ 31501,04) і ПП «Укрторгпартнер» (липень 2011 р. на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1516,67 грн.).
Як свідчать матеріали справи, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 2а/0470/14745/12 за адміністративним позовом ТОВ «Атлантіс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетролвську ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 06.08.2012 р. № 0000328822 і №0000318822 (від 01.11.2012 р. № 0001028822, № 0001038822), у задоволенні позову було відмовлено (т. 5 а.с. 163-168).
В судовому засіданні представником відповідача не було надано обґрунтованих пояснень з приводу того, узв'язку з чим одні і тіж самі суми оподатковуваних операцій з одними і тими ж контрагентами (ПП «Скипер» і ПП «Укрторгпартнер») були включені до сум завищених валових витрат та завищеного податкового кредиту, за результатами яких були прийняті рішення про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість від 06.08.2012 р. № 0000328822 і №0000318822 (від 01.11.2012 р. № 0001028822, № 0001038822), від 17.12.2012 р. №0001048822 і №00001058822.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем з урахуванням винесених податкових повідомлень - рішень від 06.08.2012 р. № 0000328822 і №0000318822 (від 01.11.2012 р. № 0001028822, № 0001038822), безпідставно до податкових повідомлень - рішень від 17.12.2012 р. № 0001048822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 19370729,75 грн. і від 17 грудня 2012 року № 00001058822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі - 9351658,50 грн. були включені суми нарахованих податків по взаємовідносинам з ПП «Скипер» і ПП «Укрторгпартнер».
Суд також зазначає, що в ході розгляду справи було встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Макуха А.А. від 13.02.2013 року було задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС ВРОВС СУ Окружної ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС лейтенанта податкової міліції Махньова В.В. про проведення обшуку в рамках досудового розслідування, було надано дозвіл на проведення обшуку в офісному приміщенні, яке знаходиться за адресою: м.Синельникове, вул. Космічна б. 1, належить ЗАТ «Алеф - Виналь» та використовується ТОВ «Атлантіс», з метою відшукання і вилучення фінансово - господарських документів, які свідчать про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя вчинення кримінального правопорушення (т. 3 а.с. 74-76).
20.02.2013 р. працівниками податкової міліції Окружної ДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС в офісному приміщенні за адресою: м.Синельникове, вул. Космічна б. 1, яке використовує ТОВ «Атлантіс» на умовах оренди, було проведено обшук про що було складено протокол від 20.02.2013 р. (т. 3 а.с. 77-89).
Як свідчать матеріали справи, в ході обшуку працівниками податкової міліції були вилучені оригінали первинних документів по взаємовідносинм ТОВ «Атлантіс» з контрагентами, в т. ч. з ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг»: договори, податкові і видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, дані бухгалтерського обліку, що підтверджується реєстрами прийому - передачі документів, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 3 а.с. 90-218). Відповідно до записів, зроблених самими ж працівниками ДПС в реєстрах вилучених первинних документів, договір № 1 від 18.06.2009 р. з ТОВ «Реклами Сіті Торг», договір № 20 від 20.01.2012 р. з ПП «Скипер», товарно - транспортна накладна № 14 від 23.01.2013 р., видаткова накладна № 83 від 23.01.2012 р. по підприємству «Скипер» були надані працівникам податкової міліції в ході проведення обшуку, але зникли в ході їх вилучення (т. 3 а.с. 218).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та інших представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За таких обставин, суд зазначає, що оскільки в ході проведення 20.02.2013 року обшуку в офісному приміщенні ТОВ «Атлантіс», розташованому за адресою: м.Синельникове, вул. Космічна б. 1, частина первинних документів, що були досліджені посадовими особами СДПІ і відображені в акті перевірки від 22.11.2012 р. № 525/23-0/30012937, були втрачені працівниками податкової міліції і поновити їх немає можливості, фактичні обставини взаємовідносин з контрагентами та первинні документи, що підтверджували факт отримання позивачем товарів від ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» в період з січня 2011 року по січень 2012 року з метою їх використання у власній господарській діяльності, оплати таких товарів, зауважень до яких з боку контролюючого органу не було зроблено, відповідали вимогам, визначеним у ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.
Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у розмірі 7444391,00 грн. (в т.ч. у січні 2011 р. на 278931,00 грн., у березні 2011 р. на суму 219943,00 грн., у травні 2011 р. на суму 1258650,00 грн., у червні 2011 р. на суму 1872446,00 грн., у липні 2011 р. на суму 2586730,00 грн., у серпні 2011 р. на суму 45309,00 грн., у вересні 2011 р. на суму 1182494,00 грн.). Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.
Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.
Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.
Суд, з огляду на положення ч.3 ст.70 КАС України, не бере до уваги посилання відповідача на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер» (код ЄДРПОУ 37081677) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. № 25/22/37081677 від 06.04.2012 р. та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укрторгпартнер» (код ЄДРПОУ 36693415) з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2012 р. №19/22/36693415 від 06.04.2012 р., якими визначено, що вказані платники податків здійснювали діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, оскільки, як було зазначено раніше, податковим органом оцінку реальності господарських операцій суми оподатковуваних операцій з ПП «Скипер» (січень 2012 р. на суму 189006,24 в т.ч. ПДВ 31501,04) і ПП «Укрторгпартнер» (липень 2011 р. на суму 9100,00 грн. в т.ч. ПДВ 1516,67 грн.) надано в Акті перевірки СДПІ від 13.07.2012 року № 240/23-30012937 за результатами якого були винесені податкові повідомлення - рішення від 06.08.2012 р. № 0000328822 і № 0000318822 (від 01.11.2012 р. № 0001028822 і № 0001038822).
Суд також не приймає у якості належного та допустимого доказу посилання відповідача, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «Атлантіс» з ТОВ «Реклама Сіті Торг» на висновки почеркознавчого дослідження проведеного спеціалістом сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи Бабушкінського РВ ДМУ НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29.10.2012 р. № 62/04-250 щодо зразків підписів на завірених первинних бухгалтерських документах директором ТОВ «Реклама Сіті Торг» Каратеєм С.В. (т. 2 а.с. 119-120), оскільки у відповідності до ст. 69 КАС України доказом в адміністративній справі можуть вважатись лише висновки експертизи, проведеної з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Як свідчать матеріали справи, почеркознавче дослідження зразків підписів Каратея С.В. було здійснено в ході проведення перевірки інформації щодо мінімізації податкових зобов'язань посадовими особами ТОВ «Реклама Сіті Торг», а не в ході кримінального провадження. Відповідно ж до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В судовому засіданні відповідачем не були надані будь - які пояснення та докази, що підтверджували б, що на момент проведення перевірки позивача відносно посадових осіб ТОВ «Реклама Сіті Торг» був винесений вирок, або постанова суду, і вони набрали законної сили. Не було встановлено таких обставин і в ході розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість посилань відповідача на висновки почеркознавчого дослідження як на дефектність документів та відсутність факту реального проведення фінансово - господарських операцій позивача з ТОВ «Реклама Сіті Торг».
Суд також критично ставиться до посилань відповідача щодо обов'язковості преюдиціних обставин, встановлених ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпроперовська від 16.07.2013 року про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України ОСОБА_2, генерального директора ТОВ «Атлантіс», виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З роз'яснень, наданих в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12, свідчить, що диспозиція норми ч. 4 ст. 72 КАС України прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає справу. Така обов'язковість поширюється лише на ті питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Крім того, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо або вироком суду у кримінальній справі, або постановою про адміністративний проступок. Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України.
Як свідчать матеріали справи, ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпроперовська від 16.07.2013 року ОСОБА_2, генерального директора ТОВ «Атлантіс», було звільнено від кримінальної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 212 КК України, а саме, ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненим службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету коштів у значних розмірах - 1034738,00 грн. (незаконне віднесення в деклараціях з ПДВ до податкового кредиту 456078,00 грн. в січні 2011 р. і 578660,00 грн. в квітні 2011 р. по відносинам з ТОВ «Реклама Сіті Торг», в результаті чого на зазначену суму зменшено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету) на підставі ч. 4 ст. 212 КК України узв'язку із тим, що до притягнення до кримінальної відповідальності вона повністю сплатила податки в сумі 1034738,00 грн, а також відшкодувала шкоду у вигляді фінансових санкцій (т. 5 а.с. 161-162).
Приймаючи до уваги той факт, що обставини неправомірності дій генерального директора ТОВ «Атлантіс» ОСОБА_2 при складанні податкових декларацій та формуванні податкового кредиту ТОВ «Атлантіс» за січень і квітень 2011 року, встановлені в ході розгляду питання щодо закриття кримінальної справи, а не вироком суду, яким встановлена вина у скоєнні злочину службової особи, суд вважає, що вказані обставини не можуть розглядатись судом, що розглядає адміністративну справу про визнання протиправними рішень контролюючого органу про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства беззаперечною підставою для скасування таких рішень.
Крім того, суд зазначає, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Реклама Сіті Торг» тривали протягом січня - вересня 2011 року, що підтверджується первинними документами, дослідженими податковим органом в ході перевірки (т. 1 а.с.100-126), та як зазначено в Акті перевірки СДПІ від 13.07.2012 року № 240/23-30012937 та листі СДПІ від 14.12.2012 р. № 33739/10/23-0 за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 8117035,00 грн., у т.ч. у січні 2011 року на 278931,00 грн., а по декларації за квітень 2011 р. завищено розмір від'ємного значення з ПДВ на 100756,00 грн. (т. 2 а.с. 110). Тобто, обставини неправомірності формування генеральним директором ТОВ «Атлантіс» ОСОБА_2 податкового кредиту за січень 2011 р. в розмірі 456078,00 грн. і за квітень 2011 р. в розмірі 578660,00 грн., які увійшли до загальної суми завищеного, на думку відповідача податкового кредиту, взагалі не враховані в загальну суму донарахованих грошових зобов'язань, визначених оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 17.12.2012 р. № 00001058822 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі - 9351658,50 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 7444391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі - 1907267,50 грн. (т. 1 а.с. 21-27).
Щодо викладення в акті перевірки від 22.11.2012 р. №525/23-0/30012937, висновків з приводу порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 662, 655, 658 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суд зазначає наступне. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Суд зазначає, що фактів, за наявністю яких законодавець визначає правочин нікчемним, наведених зокрема в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226, 228 ЦК України, податковим органом в обґрунтування своєї позиції не наведено.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визначений судом недійсним (оспорюваний правочин). Зазначаючи про не спрямованість правочину між позивачем та ТОВ «Укрбудтранссервіс» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Щодо доводів відповідача про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ТОВ «Атлантіс», що на думку фахівців податкового органу унеможливлює сам факт здійснення господарської діяльності таких платників, суд зауважує, що такі доводи, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставами для визнання їх нікчемними. Між тим, рішення суду про визнання правочину між позивачем та його контрагентами недійсним СДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.
Суд зважує, що платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.
Суд також зауважує, що положеннями ч.2 ст. 8 КАС України передбачений обов'язок суду застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейським судом з прав людини висловлено позицію, що платник податків не повинен нести відповідальність за наслідки не виконання його постачальником обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ (справа « «Булвес» АД проти Болгарії»), а також зазначено, що у разі виявлення податковим органом невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, він міг би розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції, але прямого впливу на оподаткування організації-заявника це б не мало (справа «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії»).
З огляду на викладене, враховуючи, що судовим розглядом справи встановлено, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в розмірі 7444391,00 грн. за господарськими операціями з ПП «Скипер», ПП «Укрторгпартнер» і ТОВ «Реклама Сіті Торг», відповідний товар отриманий від останнього та оплачений позивачем, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.12.2012 р. № 0001048822 і № 00001058822, підлягають скасуванню.
Що стосується законності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012 року № 0001068822 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий і квітень 2011 р. у розмірі -136668,00 грн. (в т.ч. за лютий 2011 р. в сумі - 35912,00 грн., за квітень 2011 р. в сумі - 100756,00 грн.), суд зазначає, що ані в Акті перевірки СДПІ від 13.07.2012 року № 240/23-30012937, ані в рішеннях контролюючих органів за результатами адміністративного оскарження (т. 2 а.с.109, 128-137, 150-157), відсутні будь - які посилання відповідача на порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.11 № 41 та норм ст. 200 ПК України, що регламентують порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).
В запереченнях, залучених до матеріалів справи та в судовому засіданні представником відповідача не було надано жодного обґрунтованого пояснення з приводу формування висновків щодо завищення суми від'ємного значення в деклараціях з ПДВ за січень і квітень 2011 року та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не було надано об'єктивних доказів правомірності формування висновків щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий і квітень 2011 р. у розмірі -136668,00 грн. (в т.ч. за лютий 2011 р. в сумі - 35912,00 грн., за квітень 2011 р. в сумі - 100756,00 грн.), а судом в порядку ст. 11 КАС України такі обставини не встановлені, податкове повідомлення - рішення від 17.12.2012 року № 0001068822 також підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення - рішення від 17.12.2012 р. № 0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 30091,00 грн., суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених абз. 6 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95, слугували висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки СДПІ від 13.07.2012 року № 240/23-30012937, з приводу того, що вибірковою перевіркою авансових звітів встановлено, що на порушення абз.30 п. 1.2, п. 3, п. 7.41, п. 7.43 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. (далі - Положення № 637), готівкові розрахунки проводяться без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату підзвітною особою готівкових коштів, а саме: до авансових звітів додано рахунки на сплату, які не є розрахунковими документами підтверджуючими сплату підзвітною особою коштів (т. 1 а.с. 213).
Згідно п. 3.1. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Відповідно до п. 1 Положення про ведення касових операцій, розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно п. п. 140.1.7. п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових зідносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу зитрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих зитрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма зидами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Як було встановлено в ході розгляду справи, ТОВ «Атлантіс» здійснювало відшкодування витрат на відрядження своїх працівників в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, лише за наявності оригіналу документа, що підтверджують вартість таких витрат, а саме рахунків, отриманих із готелів мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, до містять відмітку особи, що надавала послуги, про фактичну оплату вказаних послуг дідзвітною особою. Зазначені рахунки були надані до перевірки та були досліджені перевіряючими під час перевірки, копії їх були також залучені до матеріалів справи (т. 4 а.с. 140-184).
Згідно п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, не застосовуються реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.
Згідно копій розрахункових документів, залучених до матеріалів справи, фізичні особи - підприємці, які надавали послуги з розміщення фізичних осіб - працівників ТОВ «Атлантіс», які були відряджені, мали (мають) статус платника єдиного податку та відповідно сплачували (сплачують) єдиний податок згідно вимог Податкового кодексу України. Зазначений факт підтверджений матеріалами справи, які містять копії Свідоцтв про сплату єдиного податку осіб, що надавали послуги з розміщення та проживання підзвітної особи (т. 4 а.с. 140-184).
Згідно п. 5 та п. 7 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; подавати до органів державної податкової служби звітність, пов'язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі, якщо цим пунктом не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.
Відповідно до вимог п. 4.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 5.12.2004 року № 637, підприємці - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, касової книги не ведуть. Вимоги щодо обов'язкового оформлення готівкових операцій прибутковими та видатковими касовими ордерами встановлено тільки для юридичних осіб (глава 3 Положення).
Форма прибуткового касового ордеру, також передбачає його застосування лише підприємствами, установами та організаціями, з оформленням вказаного касового документа бухгалтерією підприємства (випискою, завіренням відтиском печатки підприємства та підписами бухгалтера та касира), обліком в Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових їдкументів, видачею касиром клієнту відповідної квитанції про приймання від нього готівки, зеденням аналітичного обліку с використанням Плану бухгалтерських рахунків.
Зробивши системний аналіз чинного законодавства, можна дійти висновку про те, по продаж товарів та/або надання послуг фізичною особою - підприємцем, яка сплачує єдиний податок, може бути підтверджено будь-якими документами, які містять зміст господарської операції, зміст послуг та сплату послуг.
За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача щодо порушень позивачем положень абз.30 п. 1.2, п. 3, п. 7.41, п. 7.43 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме, що готівкові розрахунки проводяться без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату підзвітною особою готівкових коштів, є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку із чим податкове повідомлення - рішення від 17.12.2012 р. № 0001128822 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 30091,00 грн., підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в повному обсязі та скасовує податкові повідомлення - рішення від 17.12.2012 р. № 00001058822, № 0001128822, № 0001048822, № 0001068822.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ч. 1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 00001058822 від 17.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 10351658,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 7444391,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 1907267,50 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001128822 від 17.12.2012 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30091,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001048822 від 17.12.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 19370729,75 грн. (в т.ч. за основним платежем 19352537,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 18192,75 грн.).
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001068822 від 17.12.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 136668,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (код ЄДРПОУ 30012937, адреса: 52500, Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул. Космічна, буд. 1) витрати по оплаті судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева