"06" червня 2006 р. Справа № 11/2330
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого -судді Довганя К.І., при секретарі -Анастас»євій Л.В., за участю представників сторін: позивача -ОСОБА_2 -за довіреністю; відповідача -Худолія В.М. -за довіреністю; Уровського М.П.- за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгова компанія» про зобов'язання пролонгації договору та укладення нового договору,
Заявлено позов про зобов'язання відповідача пролонгувати договір оренди торгового місця №НОМЕР_1 в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого у АДРЕСА_1 від 31.12.2004 р.НОМЕР_2, укладений сторонами та укласти новий договір оренди вказаного торгового місця.
05.06.2006 р. позивач подав суду заяву про зміну позовних вимог, згідно із якою просив замість заявлених раніше вимог визнати укладеним договір оренди торгового місця №НОМЕР_1 м магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.01.2006 р. строком на один рік.
В ході розгляду по справі оголошувалась перерва з 30.05. 2006 р. по 05.06.2006 р., яку було продовжено 06.06.2006 р.
В обгрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що:
сторонами було укладено договір оренди торгового місця від 31.12.2004 р. НОМЕР_3 строк дії якого закінчився 31.12.2005 р.;
відповідно до ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, який незалежно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк;
у зв'язку із закінченням строку дії договору позивач, маючи переважне право на укладення договору на новий строк, 16 січня 2005 року, відповідно до вимог ст. 181 ГК України направив відповідачу пропозицію про укладення договору на новий строк щодо найму торгового місця № 28. Відповідач відповіді на пропозицію не надав. На даний час позивач продовжує користуватись торговим місцем та вносить плату за користування, однак відповідач відмовився укласти договір на новий строк, що стало підставою для звернення до господарського суду із даним позовом.
Позивач та її представник позов в судовому засіданні підтримали, з підстав, викладених у ньому.
Відповідач у відзиві на позов та його представники у судовому засіданні проти позову заперечили , обгрунтовуючи свої заперечення наступним:
строк дії договору, укладеного сторонами, закінчився 31.12.2005 р. В зв'язку із інфляцією відповідач прийняв рішення про збільшення орендної плати при укладанні договорів з 01.01.2006 р. у зв'язку з чим ще 15.11.2005 р. направив позивачу лист в якому повідомлялось про збільшення орендної плати та пропозиція про укладення договору на нових умовах до 20 грудня 2005 року. Позивач договір найму на новий строк не уклав. Після цього позивачу неодноразово надсилались листи в яких вказувалось, що договір найму з ним укладатись не буде, а також повідомлялось, що сплачені кошти не будуть зараховуватись як орендна плата та пропонувалось звільнити торгове місце;
про незгоду позивача із встановленим відповідачем розміром плати свідчить той факт, що позивач продовжує сплачувати плату в розмірі, встановленому договором, термін дії якого закінчився 31 грудня 2005 року. Відповідно до ч. 3 ст. 777 ЦК України у разі недосягнення домовленості про плату та інших умов переважне право наймача на укладення договору припиниться. Позивач не погодився на встановлений розмір плати, тому втратив переважне право на укладення договору на новий строк.
Заслухавши представників сторін та оцінивши наявні у справі докази , суд встановив наступне.
31.12.2004 р. сторонами було укладено договір оперативної оренди основних засобів НОМЕР_3. Предметом даного договору є передача в оренду торгового місця НОМЕР_4 магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, строком до 01.07. 2005 р. Додатковою угодою від 01.07.2005 р. строк його дії сторонами було продовжено на той же строк, тобто до 01 січня 2006 року.
15 листопада 2005 року за № 321 відповідач направив позивачу повідомлення про закінчення строку дії договору, підвищення з 01 січня 2006 року орендної плати та необхідність до 20 грудня 2005 року укласти договір на новий строк на цих умовах. Однак позивач договір на умовах відповідача не уклав.
30.12.2005 року за № 327 відповідач направив позивачу попередження про відсутність у нього наміру на укладення договору найму на новий строк та необхідність звільнення торгового місця.
Однак позивач продовжив користуватись торговим місцем, сплачуючи при цьому за користування ним кошти у розмірі , визначеному договором від 31.12.2004 р.
Відповідач повідомлення про відсутність наміру на укладення договору на новий строк з вимогою щодо звільнення торгового місця направляв позивачеві 13.01.2006 р. за №10, 24.02. 2006 р. за № 50, 20.03. 2006 р. за № 59, 17.04.2006 р. за № 86, що свідчить про наявність заперечень у відповідача на продовження договірних відносин з позивачем.
За своїм правовим змістом укладений сторонами договір є договором найму і регулюється нормами глави 58 ЦК України.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Оскільки відповідач неодноразово направляв позивачу повідомлення про відсутність у нього наміру на продовження договору, суд вважає безпідставним твердження позивача щодо пролонгації договору та законності використання торгового місця.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на інший строк.
Згідно п.3 ч. 1 цієї статті умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не досягли домовленості щодо розміру орендної плати, а тому переважне право позивача на укладення договору припинилось.
Посилання позивача на направлену ним 16 січня 2006 року на адресу відповідача пропозицію до укладення договору на його умовах на новий строк, як на підставу вважати його укладеним, оскільки відповідач відповіді на неї не дав та не вчинив дій , направлених на виселення позивача, суд вважає не обгрунтованим, оскільки відповідач щомісяця направляв позивачу вимоги про звільнення орендованого торгового місця, що свідчить про відсутність у нього наміру на укладення договору на умовах позивача.
Суд також вважає безпідставним посилання позивача на факт перерахування відповідачу коштів, які позивач вважає платою за оренду торгового місця, що на думку позивача, є доказом продовження дії договору.
В своїх листах від 24 лютого 2006 року за № 50, від 20 березня 2006 року за № 59, від 17 квітня 2006 року за № 86 відповідач повідомив позивача, що перераховані кошти не вважає платою за найм торгового місця, а відносить їх до неустойки за незаконне утримання торгового місця, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Крім того, відповідно до п. 6.3 договору від 31.12.2004 р. НОМЕР_3 у випадку закінчення строку дії договору, наймач сплачує кошти за найм по день фактичної передачі торгового місця. Позивач сплачував кошти у розмірі визначеному п. 3.1 договору, що дає право відповідачу зарахувати їх, як плату за користування торговим місцем.
Керуючись ст. ст.НОМЕР_1, 82 ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя К.І.Довгань