Справа № 819/16/14-a
11 лютого 2014 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Костецькій Н.Т.
за участю:
представників позивача - Демяновської Н.А.,
представників відповідача - Ямнюка І.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу
за позовом дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №0007552201, -
Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі по тексту - ДП «Тернопільський облавтодор» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 листопада 2013 року №0007552201.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин, неправильно дав оцінку дійсним обставинам справи.
Представник ДП «Тернопільський облавтодор» в судовому засіданні пояснила, що господарські операції з придбання товарів від ТОВ «НБ-Україна» та ТОВ «Арніка» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України» (для виробництва асфальту, ремонту та обслуговування (утримання) автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг), наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.
З врахуванням вищевикладеного, представник позивача просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Свою позицію представник податкового органу обґрунтував тим, що господарські операції позивача щодо придбання товарів у ТОВ «НБ-Україна» та ТОВ «Арніка» не підтверджуються з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності у підприємства трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.
У зв'язку з цим, представник відповідача, ствердив, що суми податкового кредиту по податку на додану вартість, є такими, що сформовані на підставі безтоварних операцій, з єдиною метою - зменшити об'єкт оподаткування по податку на додану вартість та занизити суми сплати податків до державного бюджету.
З врахуванням вищевикладеного, представник податкового органу вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Тернопільський облавтодор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НБ-Україна» за березень 2012 року та ТОВ «Арніка» за період з 1 серпня 2011 року по 31 жовтня 2011 року.
Результати перевірки відображені в акті перевірки від 11 листопада 2013 року №2107/22-10/31995099 (далі по тексту - Акт) (а.с.12-20).
На підставі висновків Акту Тернопільською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007552201 від 19.11.2013 року згідно якого ДП «Тернопільський облавтодор» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 167068, 50 грн., з них основний платіж - 111 379, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - 55 689, 50 грн. (а.с.24).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням підприємство подало скарги в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (а.с.25-28).
За результатами розгляду скарги 23 грудня 2013 року Головним управлінням Міндоходів в Тернопільській області прийнято рішення яким скаргу платника податку було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 19 листопада 2013 року - без змін (а.с.29-30).
Не подаючи скарги в Міністерство доходів і зборів України, позивач звернувся з позовом до суду.
Аналізуючи висновки податкового органу зроблені в акті перевірки та які лягли в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про їх помилковість та необґрунтованість виходячи з наступного:
Підставою для прийняття даного рішення стали викладені в акті перевірки ДП "Тернопільський облавтодор" висновки про порушення вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, які виразились в завищенні податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 111 379, 00 грн.
Даний висновок податкового органу обґрунтовується відсутністю реальності надання послуг від контрагентів тобто нереальністю господарських операцій.
Суд не погоджується з таким висновком та вважає його безпідставним, з огляду на наступне.
Відповідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних ^ цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм закону дає підстави суду прийти до висновку, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
А тепер суд перейде до аналізу господарських операцій позивача, які були предметом дослідження при перевірці податкового органу:
Між ТОВ "НБ-Україна" (Постачальник) та ДП " Тернопільський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (Покупець) укладено Договір поставки № 4/34 від 22.02.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: сіль технічна, бітум, бензин, дизпаливо, мазут, щебінь, відсів.
На виконання умов договору та згідно заявки ДТІ «Тернопільський облавтодор», між сторонами Договору №4/34 від 22.02.2012р. укладено специфікації №1 від 22.03.2012р. та специфікацію №2 від 26.03.2012р.
Після передачі товару між Сторонами підписується Акт приймання-передачі Товару, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін. Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання Акта приймання-передачі Товару (акти приймання - передачі товару від 23.03.2012р.. від 27.03.2012р.).
На виконання умов вищевказаних договорів ГОВ "НБ-Україна" для ДП "Тернопільський облавтодор" було виписано видаткові накладні від 22.03.2012 року № РН-0000009 та від 26.03.2012 року № РН-0000010.
Товар поставлявся згідно товарно-транспортних накладних №89017309 від 22.03.2013р., №184313 від 26.03.2012р.
На вказані господарські операції ТОВ "НБ-Україна" виписано податкові накладні № 5 від 21.03.2012р.. №6 від 23.03.2012р., №7 від 26.03.2012р.. суми податку на додану вартість по яких ДП «Тернопільський облавтодор» включені до податкового кредиту відповідного звітного періоду.
Крім того, 7 лютого 2006 року укладено договір поставки товару №07/02 між ТОВ «Арніка», (Постачальник) та ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Покупець).
Предметом зазначеного договору є поставка виробничо - технічної продукції ( сіль технічна, світлі та темні нафтопродукти). Товар поставлявся згідно додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору №07/02 від 07.02.2006р. зокрема, додатки від 29.08.2011р., від 03.09.2011 р., від 16.09.2011р., від 17.09.2011р., від 21.09.2011р., від 22.09.2011р., від 28.09.2011р., від 03.10.2011р., від 15.10.2011 р., від 18.10.2011р., від 19.10.2011р. та було придбано в ТОВ «Арніка» бітум нафтовий марки БНД 60/90, що використовується в роботі підприємства для влаштування дорожнього покриття.
На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ "Арніка" для ДІІ "Тернопільський облавтодор" було виписано видаткові накладні від 29.08.2011 року № 120, №125 від 03.09.2011 року, №129 від 16.09.2011 р., №131 від 17.09.2011 р., №132 від 21.09.2011 р., №133 від 22.09.2011 р., №137 від 28.09.2011 р., №157 від 03.10.2011 р., №160 від 15.10.2011 р., №163 від 18.10.2011 р., №164 від 19.10.2011 р.
Після передачі товару між сторонами було підписано Акти приймання-передачі товару, який підписано уповноваженими представниками сторін га скріплений печатками, а саме: акти приймання - передачі товару від 29.08.2011 р., від 03.09.2011 року, від 16.09.2011 р., від 17.09.2011 р., від 21.09.2011 р., від 22.09.2011 р., від 28.09.2011 р., від 03.10.2011 р., від 15.10.2011 р., від 18.10.2011 р., від 19.10.2011 р.
Па вказані господарські операції ТОВ "Арніка" виписано податкові накладні № 25 від 29.08.2011р„ №5 від 03.09.2011 року. №19 від 16.09.2011р., № 21 від 17.09.2011р., №25 від 21.09.2011р., №27 від 22.09.2011 р., №35 від 28.09.2011р., №2 від 03.10.2011р., №9 від 15.10.2011р., № 14 від 18.10.2011р., №15 від 19.10.2011 р. суми податку на додану вартість по яких ДП «Тернопільський облавтодор» включені до податкового кредиту відповідного періоду.
Товар поставлявся як автомобільним транспортом так і залізницею (копії підтверджуючих документів було надано як для перевірки так і долучено до матеріалів адміністративної справи).
З аналізу акту перевірки, суд приходить до висновку, що податковим органом не встановлено жодного фактичного порушення ДП «Тернопільський облавтодор» вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту або яке б позбавляло ДП «Тернопільський облавтодор» права на формування податкового кредиту.
ДП «Тернопільський облавтодор» придбано товарно-матеріальні цінності, то відповідно суми податків, сплачених платником податків у зв'язку із придбанням таких активів, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України відносяться до податкового кредиту.
Підставою включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.
Крім того, перевіряючі не зважають на чинність п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, яким законодавче встановлено, що "Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/ послуг:
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Отримані податкові накладні № 5 від 21.03.2012р., №6 від 23.03.2012р., №7 від 26.03.2012р. від ТОВ «НБ-Україна» та податкові накладні №25 від 29.08.2011р„ №5 від 3.09.2011р., №19 від 16.09.2011р., №21 від 17.09.2011р., №25 від 21.09.2011р., №27 від 22.09.2011р., №35 від 28.09.2011р., №2 від 3.10.2011р., №9 від 15.10.2011р., №14 від 18.10.2011р., №15 від 19.10.2011р. від ТОВ "Арніка", відповідають всім вимогам чинного законодавства, що в свою чергу надало право позивачу зазначену в податковій накладній суму ПДВ віднести у даному податковому періоді до складу податкового кредиту.
Тобто, придбані нами матеріали, були використані у власній господарській діяльності під час виконання робіт по ремонту і будівництву автомобільних доріг загального користування у Тернопільській області відповідно до укладених договорів із Службою автомобільних доріг у Тернопільської області.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що господарські операції з придбання позивачем матеріалів від ТОВ «НБ-Україна», ТОВ «Арніка» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України», наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку. Також ці господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану ДП «Тернопільський облавтодор», як платника податків.
Суд вважає безпідставними висновки податкового органу з приводу того, що у ТОВ «НБ-Україна» відсутні будь-які контрагенти, які б могли здійснити фактичну поставку товару, що в свою чергу унеможливлює здійснення реальних господарських операцій між ДП «Тернопільський облавтодор» та ТОВ «НБ-Україна». По-перше, такі висновки базуються виключно на припущеннях податкового органу, а саме: на актах про неможливість проведення перевірки постачальників ТОВ «НБ-Україна», які суд не може вважати належними та допустимими доказами реальності господарських операцій позивача з ТОВ «НБ-Україна». По-друге, податковим органом не встановлено та не доведено, що товар - бітум дорожній отриманий ДП «Тернопільський облавтодор» не в ТОВ «НБ-Україна», а в будь-якого іншого суб'єкта господарювання.
З аналогічних підстав, суд не бере до уваги твердження Тернопільської ОДПІ щодо неможливості здіснення поставки товару ТОВ «Арніка». Крім того, що стосується ТОВ «Арніка» то існують два судові рішення, а саме: ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року (а.с.204-205) та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року (а.с.206-207) якими встановлено, що у ТОВ «Арніка» (контрагент позивача) був у наявності товар, який у подальшому даним суб'єктом господарювання перепродувався на ДП «Тернопільський облавтодор». Враховуючи те, що вищенаведені судові рішення у відповідності до ст..254 КАС України набрали законної сили, то суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст.72 КАС України не підлягає доказуванню та обставина, що ТОВ «Арніка» мало у наявності товар, який в подальшому був проданий позивачу.
Суд також не погоджується з висновком податкового органу з приводу того, що на реальність здійснення господарських операцій впливає (можливе) невиконання контрагентом (ами) своїх зобов'язань, виходячи з наступних мотивів:
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-ІУ від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Аналогічне положення закріплено в ч.2 ст.8 КАС України, відповідно до якої суд при вирішення спору застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Позиція Європейського Суду з прав людини знайшла своє відображення в національному судочинстві, зокрема у відповідних правових позиціях Верховного суду України висвітлених при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що господарські операції з придбання матеріалів від ТОВ «НБ-Україна» та ТОВ «Арніка» мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулося з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК»Автомобільні дороги України» (для виробництва асфальту, ремонту та обслуговування (утримання) автомобільних доріг, інших споруд та елементів обстановки доріг), наявні всі належні первинні документи, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, а тому приходить до переконання про протиправність податкового повідомлення-рішення №0007552201 від 19.11.2013 р., а тому з метою захисту прав позивача суд вважає, що дане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області №0007552201 від 19 листопада 2013 року.
Повернути з державного бюджету України на користь ДП "Тернопільський облавтодор" 334, 14 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 лютого 2014 року.
Суддя Осташ А. В.
копія вірна
Суддя Осташ А. В.