14 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Дідківського А.О.,
суддів:
Домбровського І.П., Косенка В.Й., Данчука В.Г., Костенка А.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом виконкому Ужгородської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на житло, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2003 року,
У березні 2003 року виконком Ужгородської міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що під час перевірки ДКП “ЖРЕР» - 4 квартири АДРЕСА_1 встановлено, що основним квартиронаймачем даної квартири була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресою зареєстровані, але не проживають відповідачка та її неповнолітня донька. Квартира загальною площею 30, 6 кв.м, без зручностей, складається з однієї кімнати житловою площею 17, 7 кв.м. До теперішнього часу договір найму на вказану квартиру не переоформлений, квартплата не сплачується. Факт не проживання відповідачів у АДРЕСА_1 також підтверджується актом перевірки паспортного режиму, складеного ДКП “ЖРЕР-4» від 3 березня 2003 року. В зв'язку з тим, що відповідачі без поважних причин з 1995 року не проживають у вказаній квартирі просили визнати ОСОБА_1 та її доньку такими, що втратили право користування квартирою. Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 11 липня 2003 року в позові виконкому Ужгородської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання такими, що втратили право на житло відмовлено.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове про задоволення позову.
Визнано ОСОБА_1 та її дочку Фекете Жужанну такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановляючи рішення та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що понад встановлений ст. 71 ЖК України шестимісячний термін відповідачка ОСОБА_1 разом з своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_2 не проживала у квартирі у зв'язку з тим, що її чоловік перебував у тяжкому хворобливому стані і потребував постійного стороннього догляду, тому причину відсутності суд визнав поважною.
Скасовуючи рішення місцевого суду колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області у своєму рішенні зазначила, що причину не проживання відповідачок у квартирі АДРЕСА_1 не можна вважати поважною, оскільки в судовому засіданні не доведена та обставина, що чоловік відповідачки перебував у тяжкому хворобливому стані і потребував постійного стороннього нагляду.
З висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені при не повно з'ясованих обставинах і є передчасними.
Прийшовши до категоричного висновку про необхідність постійного перебування дружини біля хворого чоловіка, суд першої інстанції, як на достатній доказ, зіслалася на дві виписки про перебування ОСОБА_4 на лікуванні.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, прийшов до зовсім протилежного висновку: саме по собі перебування ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні не свідчить і не повинно свідчити про необхідність стороннього догляду за ним, а відтак і причина відсутності відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 не може бути визнана поважною.
При викладених обставинах ухвалені по справі рішення не можуть залишатися без змін, а справа повинна бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції в ході якого суду належить додатково перевірити (можливо з участю спеціалістів) чи потребував стороннього догляду, враховуючи його захворювання, чоловік відповідачки, чи не потребував такого і в залежності від встановлених доказів зробити висновок з поважних чи не поважних причин відповідачі не проживали у квартирі.
Керуючись ст..ст..336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міського суду Закарпатської області від 11 липня 2003 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.О. Дідківський
Судді:
І.П. Домбровський
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко
А.В. Костенко