7 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Тітова Ю.Г.,
суддів:
Панталієнка П.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
Патрюка М.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство “Святошинське лісопаркове господарство», про усунення перешкод у реконструкції житла, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи його тим, що вона зі своїм сином є власниками квартири № АДРЕСА_1. 9 лютого 2002 року внаслідок порушення правил експлуатації побутових електронагрівальних приладів мешканцями сусідньої квартири НОМЕР_1, що належить відповідачці, сталася пожежа, у результаті якої їй спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що відповідачка перешкоджає їй у проведенні ремонту та реконструкції квартири, ОСОБА_1 просила про задоволення позовних вимог.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 липня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2003 року, позов задоволено частково.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що пожежа, внаслідок якої була пошкоджена квартира позивачки, сталася з вини мешканців сусідньої квартири НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, тому на підставі ст.ст. 440, 440-1 ЦК України (у редакції 1963 року) та ст. 48 Закону України “Про власність» заподіяна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 440 ЦК України (у редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з відповідними змінами та доповненнями), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України (у редакції 1963 року) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Ухвалюючи рішення в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд у порушення вимог ст.ст. 15, 40, 202 ЦПК України (у редакції 1963 року) положення зазначеного Закону та відповідні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не врахував, належним чином не встановив наявність шкоди, її розмір і вину відповідачки в спричиненні шкоди та не звернув уваги на те, що згідно з актом обстеження житлового приміщення від 24 жовтня 2000 року квартира НОМЕР_2, що належить позивачці, ще до пожежі була в занедбаному стані й непридатна для проживання (а.с. 37), а також не дав відповідної оцінки акту про пожежу від 10 лютого 2002 року, в якому мають місце виправлення щодо місця виникнення пожежі.
Не можна вважати достатньо обґрунтованим і рішення суду в частині зобов'язання усунути перешкоди в реконструкції квартири, оскільки вона здійснюється без належного дозволу та проекту (а.с. 21-24, 31, 32).
За таких обставин, коли судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 4 липня 2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Г. Тітов
Судді: Ю.В. Прокопчук
П.В. Панталієнко
М.П. Пшонка
М.В. Патрюк