30 травня 2006 року м. Київ
Верховного Суду України у складі:
Головуючого:
Шицького І.Б.,
суддів:
Барбари В.П. Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д. Новікової Т.О.,
Черногуза Ф.Ф.,
за участю представників :
-Генеральної прокуратури - Баклан Н.Ю.,
-Кабінету міністрів України - Демчук О.А.,
-Державної акціонерної компанії “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» - Білалова С.В.,
відповідача - приватного підприємства “Асседо» - Оболенцева В.Ф.,
за касаційним поданням Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 9 лютого 2006 року у справі за позовом прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державної акціонерної компанії “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Харківський шиферний завод», приватного підприємства “Асседо», третя особа - відкрите акціонерне товариство “Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе», про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна,
Прокурор міста Харкова подав у господарський суд Харківської області позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України; державної акціонерної компанії “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» ( далі - ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання») до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий будинок Харківський шиферний завод» ( далі - ТОВ “ ТБ Харківський шиферний завод»), приватного підприємства “Асседо» (ПП “Асседо»), третя особа - відкрите акціонерне товариство “Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе» (ВАТ “Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе») про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна ( нежитлового приміщення) від 22 листопада 2004 року , укладений між ВАТ “Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе» та ТОВ “ТБ Харківський шиферний завод», недійсним та повернення майна.
В процесі розгляду справи прокурор доповнив позовні вимоги і просив також визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 листопада 2004 року, укладений між ТОВ “ТБ Харківський шиферний завод» та ПП “Асседо».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 4 серпня 2005 року провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що прокурором фактично подано позов в інтересах державної акціонерної компанії “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», яка не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, наділеним повноваженнями виконавчої влади, а є окремим господарюючим суб'єктом, а у прокурора відсутні повноваження на представлення позову в інтересах окремого господарюючого суб'єкта. Докази порушення інтересів позивача - Кабінету Міністрів України в матеріалах справи відсутні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року вказану ухвалу суду першої інстанції у справі залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 9 лютого 2006 року ухвалу та постанову судів першої, апеляційної інстанцій у справі скасовано, позов залишено без розгляду на підстав п.1 ст. 81 ГПК України.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та виявлення різного застосування судом одного й того положення закону у аналогічних справах.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 квітня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 9 лютого 2006 року у справі № 37/86-05.
Заслухавши суддю-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, а також пояснення представників сторін у справі, обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України “Про прокуратуру» підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, і в яких вони самостійно визначають, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовують необхідність їх захисту.
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99
(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) (далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
На думку КСУ, що викладена в п.5 мотивувальної частини зазначеного рішення, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є стороною в процесі.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Таким чином, прокурор не може здійснювати представництво інтересів держави в господарському суді, зокрема шляхом звернення до господарського суду з позовною заявою в інтересах інших осіб, крім держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» утворена відповідно до Указу Президента України від 16 вересня 1998 року № 1033 “Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою», постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1998 року № 1720 “Про утворення Державної акціонерної компанії “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», з метою підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції. Засновником та акціонером компанії є держава в особі Кабінету Міністрів.
Відповідно до положень Статуту ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», остання створена у формі відкритого акціонерного товариства, є юридичної особою, має самостійний баланс, поточні рахунки, печатку і штампи та діє на принципах повної господарської самостійності, самоврядування і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань перед партнерами і бюджетом; може набувати майнових і особистих немайнових прав, укладати з іншими суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами договори; відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй на праві власності майном.
Отже, ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання» є самостійним господарюючим суб'єктом (господарським товариством) і відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України та ст. 4 Закону України “Про господарські товариства» набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи ( ст. 97 ЦК України; ст. 23 Закону України “Про господарські товариства, ч.ч.2, 3 ст. 30 Закону “Про власність») , які діють згідно установчих документів та закону, і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.
Права ж засновників та учасників господарського товариства (акціонерного товариства) визначені ст.ст. 10, 41 Закону України “Про господарські товариства» та ст. 88 ГК України.
Предметом позову прокурора є договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22 листопада 2004 року, укладений між ТОВ “ТБ Харківський шиферний завод» та ВАТ “Харківська книжкова фабрика ім. М.В. Фрунзе» (засновником якого є ДАК “Українське видавничо-поліграфічне об'єднання»), та договір купівлі-продажу від 26 листопада 2004 року цього майна, укладений між ТОВ “ТБ Харківський шиферний завод» та ПП “Асседо».
Тобто заявляючи даний позов, прокурор міста Харкова фактично звернувся не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності - ДАК “Українське видавничо - поліграфічне об'єднання».
За таких обставин висновки суду касаційної інстанції є законними й обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 11117 - 11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційне подання Генерального прокурора України залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 9 лютого 2006 року у справі № 37/86-05 залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Шицький І.Б.
судді:
Барбара В.П. Гуль В.С. Карпечкін П.Ф. Лилак Д.Д. Новікова Т.О. Черногуз Ф.Ф.