Справа: № 2а-7055/11
06 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Міщука М. С.
суддів: Бєлової Л.В., Гром Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,-
Постановою суду першої інстанції від 27 травня 2011 р. року року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення на користь відповідача. Апелянт зазначає, що для призначення мінімальних пенсій, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд керується Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишається без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має правовий статус непрацездатного члена сім'ї громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що не заперечується відповідачем по справі.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області та їй призначена пенсія за втрату годувальника, відповідно до ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримує позивач пенсію в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом.
Згідно ст.52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів, якою він керувався при нарахуванні та виплати допомоги не може братися судом до уваги, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а отже відповідач неправомірно виплачував щомісячну компенсацію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.52 зазначеного Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. Крім того, відповідно до вимог ст.46 Конституції України мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивач має право на перерахунок та доплату щомісячної компенсації в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ, як непрацюючий пенсіонер та проживає в населеному пункті, який віднесений до зон посиленого радіоекологічного контролю, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до переліку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 і має статус особи постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ї категорії. У зв'язку з цим позивач має право на отримання підвищення до пенсії відповідно до статей 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі -Закон).
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Додатково статтею 39 Закону встановлено, що непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. На порушення вказаних вимог відповідач при здійснюванні виплат позивачу керувався вимогами постанов КМУ від 26.07.1996 року № 836 та від 03.01.2002 року № 1.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись статями 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 27 травня 2011 р. року -без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді:
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.