Справа № 817/3708/13-а
22 січня 2014 року 14год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Красько Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001361742 та № 0001351742 від 26.03.2013 року
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю. Позовні вимоги мотивовану тим, що 25 лютого 2013 року ДПІ у м.Рівному було видано наказ № 191 про проведення позапланової документальної виїздної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. Підставою для проведення даної перевірки відповідно до даного наказу стало те, що за 2010 рік обсяг виручки від реалізації ФОП ОСОБА_4, отриманий ним перебуваючи на спрощеній системі оподаткування - сплаті єдиного податку, склав 490 000,00 грн. З 01.01.2011 року. 26 березня 2013 р. державною податковою інспекцією м. Рівному на підставі Акту № 66/17-100/НОМЕР_2 від 12.03.2013 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001361742 від 26.03.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 39 165 грн. 17 коп. і за штрафними санкціями 13 422 грн. 68 коп. та податкове повідомлення - рішення № 0001351742 від 26.03.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 30 133 грн. 42 коп. і за штрафними санкціями 9 063 грн. 36 коп.
Позивач не погоджується з діями ДПІ у м. Рівному при проведенні перевірки, вважає їх неправомірними, а податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.
Також зазначає, що пунктом 183.4. Податкового кодексу України законодавець встановив дату реєстрації платників ПДВ як дату переходу на загальну систему оподаткування, у даному випадку це є 01.01.2011 р., а обсяг оподатковуваних операцій визначив початком періоду переходу на загальну систему оподаткування у п. 18. підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень цього кодексу.
Оскільки обсяг оподатковуваних цим податком операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування і у 2011 та 2012 роках ФОП ОСОБА_4 цей обсяг не перевищував (300 000 гривень без урахування податку на додану вартість) не можна вважати, що даний суб'єкт господарювання є платником ПДВ, а тому самостійне нарахування податковим органом зобов'язань з цього податку є незаконним.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав додатково пояснив, що направлення на перевірку не було вручене до початку перевірки 25.02.2013 року і 26.02.2013 року посадові особи Відповідача здійснили вихід не за тією адресою, окрім того перевірка була розпочата 26.02.2013 року без участі ФОП ОСОБА_4
Також зазначає, що документи на підтвердження валових витрат за 2011 рік та за 2012 рік не були прийняті перевіряючим через бездіяльність податкового органу, який проігнорував задоволення чи відхилення заяви щодо відводу інспектора. Таким чином, представник позивача просить позовні вимоги задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатково пояснив суду, що в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_4, при переході із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування не подано податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачено п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.
Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2011 встановлено розбіжності за 2011 рік в сумі 174 757,50 грн.
Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено розбіжності за 2012 рік в сумі 17613 грн.
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 порушено п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України - валові витрати застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі, році) безпосередньо отриманих дохід.
Отже, до складу витрат за 2011 рік підприємця не прийнято витрати в сумі 174 757,50 грн., за 2012 рік не прийнято витрати в сумі 17 613,00 грн., як такі, що фактично не підтверджені підприємцем документально.
Окрім того, представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено, що оскільки загальна сума доходу від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 календарних місяців перевищує 300 000 тис. грн., то з 01.01.2011 року ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ. Вказане ним зроблене не було, що на думку відповідача призвело до порушення п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, пп.185.1.1 п.185.1 ст.185, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.
З огляду на зазначені обставини, представник відповідача стверджує, що дії ДПІ у м. Рівному при проведенні перевірки є законними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за її наслідками правомірними. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 лютого 2013 року ДПІ у м.Рівному було видано наказ № 191 про проведення позапланової документальної виїздної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року та направлення №41/147/17-10, які були вручені особисто позивачу 27.02.2013 року.
Підставою для проведення перевірки відповідно до наказу стало те, що за 2010 рік обсяг виручки від реалізації ФОП ОСОБА_4, отриманий ним перебуваючи на спрощеній системі оподаткування - сплаті єдиного податку, склав 490 000,00 грн. З 01.01.2011 року Позивач перейшов на загальну систему оподаткування і, на думку Відповідача, не зареєструвався платником податку на додану вартість, що підпадає під визначення пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ.
У відповідності до п.78.1.1 ст. 78 ПКУ позапланова документальна перевірка проводиться, якщо за наслідками отримання податкової інформації виявлено факти; що-свідчать про можливі порушення платником податків Податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п.78.4 статті 78 ПКУ право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В судовому засіданні представником відповідача було надано акт №2/17-127 від 26.02.2013 року виходу за місцем реєстрації відповідача (а.с.82).
У даному акті в графі «Перевіркою встановлено» зазначено, що «ФОП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не знаходиться. Поряд з тим, ОСОБА_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, що не заперечується представником Відповідача і відповідає відомостям зазначеним в свідоцтві про державну реєстрацію позивача (а.с.13).
ДПІ у м. Рівному було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 за результатами якої складено акт №66/17-100/НОМЕР_2 від 12.03.2013.
Перевіркою встановлено порушення вимог ст.54, ст.138, ст.139 та ст.177 Податкового кодексу України д 02.12.2010 року за №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_4 занижено суму оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 174757,51 грн. та за 2012 рік на суму - 17613,00 грн., що в свою чергу призвело до порушення п.181.1., ст.181, п.183.1, п.183.2, п.183.4, п.183.9 ст.183 Податкового кодексу України, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_4 не подано декларації по ПДВ за січень 2011, за лютий 2011, за березень 2011, за квітень 2011, за травень 2011, за червень 2011, за липень 2011, за серпень 2011, за вересень 2011, за жовтень 2011, за листопад 2011, за грудень 2011, за січень 2012, за лютий 2012, за березень 2012, за квітень 2012, за травень 2012, за червень 2012, за липень 2012, за серпень 2012, за вересень 2012, за жовтень 2012, за листопад 2012 та за грудень 2012 до ДПІ у м. Рівному; пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України у зв'язку з не подачею ФОП ОСОБА_4 декларації за результатами діяльності І кварталу 2011.
15.03.2013 позивачем було подано заперечення на акт перевірки №66/17-100/НОМЕР_2 від 12.03.2013.
За наслідками перевірки ДПІ у м. Рівному 26.03.2013 прийняті податкові повідомлення-рішення №0001351742, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 39 196,78 грн.. у т.ч. основний платіж - 30 133,42 грн. та за штрафними санкціями - 9063,36 грн. та №0001361742, яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 52 587,85 грн., у т.ч. основний платіж - 39 165,17 грн. та за штрафними санкціями - 13 422,68 грн.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 26.03.2013 №0001361742 суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва платника єдиного податку серії Ж №862307 від 23.12.2009 (а.с.52). За вказаний період ним було отримано виручки в обсязі 490 000,00 грн. З 01.01.2011 року позивач перейшов із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування. Обсяг виручки за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 становить 176 810,84 грн., за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 19 015,00 грн.
Судом встановлено, що при переході ФОП ОСОБА_4 (01.01.2011 року) на загальну систему оподаткування діяла норма п.18 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, а саме:
Особи, які перейшли на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
Станом на 06.08.2011 року відповідно до закону №3609-VI від 07.07.2011 року п.18. підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ виключено.
Пунктом. 181.1. ст. 181 ПКУ визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до п. 6 Указу суб'єкту малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, встановлено, що останній не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів) як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
Положення Указу знайшли відображення в нормах ПКУ, а саме відповідно до підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.
Критеріям визначення умов застосування спрощеної системи оподаткування передбачено п. 1 Указу, а саме спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Таким чином, із системного аналізу норм Указу та ПКУ можна встановити наступне, що фізична особа-підприємець має право оподатковувати свої доходи єдиним податком при обсязі виручки за рік яка не перевищує 500 тис. грн. і в той же час не бути платником з податку на додану вартість. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.
Суд вважає, що платник податку повинен відображати операції за правилами, які діяли на момент здійснення операцій. Таким чином, на дату переходу із спрощеної системи на загальну систему оподаткування позивач правомірно керувався нормою п.18 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ з обрахунку обсягу операцій для реєстрації платником податку на додану вартість.
Крім того, дію норми п. 6 Указу і підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX ПКУ в 2011 році в цілому законодавець не виключав і не позбавляв права платників єдиного податку не бути платниками податку на додану вартість за умов визначених законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач був платником єдиного податку в період з 01 січня 2010 року по 31.12.2010 року на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку серії Ж №862307 від 23.12.2009 Позивач не перевищив граничний обсягу виручки для перебування на спрощеній системі оподаткування за 2010 рік.
Сума доходу ФОП ОСОБА_4, отримана починаючи з 01.01.2011 року, тобто з моменту переходу на загальну систему оподаткування, становить 176 810,84 грн.
Посилання відповідача на п.183.4 ст. 183 ПКУ не заслуговує уваги, оскільки ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС не надано жодного доказу факту перевищення граничного обсягу виручки у сумі 500 тис. грн.. за 2010 рік при перебування позивача на спрощеній системі оподаткування так і не доведено факту досягнення обсягу 300 000 грн. сукупно за останні дванадцять календарних місяців станом на 01.01.2011 року при перебуванні позивача на загальній системі оподаткування з врахуванням вимог пункту 18 підрозділу 2 розділу ХХПКУ.
Відсутність факту порушення у даті реєстрації платником ПДВ виключає можливість порушення застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за не подання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - грудень 2011 року та січень - грудень 2012 року
Таким чином, у позивача був відсутній обов'язок реєстрації платником податку на додану вартість з 01.01.2011 року.
Тому, збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001361742 від 26.03.2013 є неправомірним.
Стосовно вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 №0001351742 суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно пп.177.1, 177.2 ст.177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У відповідності до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України належать до складу валових витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
В ході судового розгляду справи представником позивача надано суду копії первинних документів, якими підтверджено в повній мірі суми валових витрат понесених позивачем під час здійснення підприємницької діяльності за період який охоплений перевіркою а саме: видатковими накладними, виписками з банківського рахунку, прибутковими касовими ордерами (а.с.110-174).
Покликання відповідача на ненадання для перевірки позивачем первинних документів (видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), договорів, актів списання та інших первинних документів) судом не беруться до уваги, оскільки не можуть свідчити про їх відсутність. Окрім того, вони спростовуються дослідженими у судовому засіданні копіями первинних документів, які підтверджують суми валових витрат позивача при здійсненні підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 №0001351742 та №0001361742, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 26.03.2013 №0001351742 та №0001361742.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати дії Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області при проведенні позапланової перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в період з 26 лютого по 4 березня 2013 року протиправними.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0001361742 та №0001351742 від 26.03.2013 року.
Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 917,85 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.