ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
10 лютого 2014 року 08:50 № 2а-6894/12/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічне акціонерне товариство «Інститут (Центр) комплексних транспортних проблем»
доЦентральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України
провизнання протиправними рішень суб'єкта владних повноважень та скасування рішень
До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Інститут (центр) комплексних транспортних проблем» (надалі - Позивач/ПАТ «ІЦКТП») до Територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області (надалі - Відповідач), в якій просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження №196-КУ Відповідача про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.02.2010 р.;
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову №635-КУ Відповідача про накладення на Позивача санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17.08.2010 р.;
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2011 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.
24.05.2011 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовна заява була залишена без розгляду, однак ухвалю Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 р. ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2011 р. була скасована та справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
29.05.2012 р. протокольною ухвалою, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було допущено процесуальне правонаступництво, та замінено Територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в м. Києві та Київській області на його правонаступника - Центральний територіального департаменту Національної комісії цінних паперів та фондового ринку.
11.06.2012 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву було залишено без розгляду, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2013 р. була скасована, а справа №2а-6894/12/2670 направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
25.12.2013 р. ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справа була прийнята до провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить адміністративний позов задовольнити та зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на момент винесення спірних рішень) (надалі - Закон №514) під час винесення Розпорядження №196-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.02.2010 р. (надалі - Розпорядження №196-КУ) та Постанови №635-КУ про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17.08.2010 р. (надалі - Постанова №635-КУ).
В судове засідання з'явився представник Центрального територіального департаменту Національної комісії цінних паперів та фондового ринку, який заперечує щодо позовних вимог в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в запереченнях, зокрема зазначає про порушення Позивачем положень ст.4 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент винесення спірних рішень) (надалі - Закон №1576), Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (надалі - Закон №448) а саме відсутність переліку учасників в Статуті ПАТ «ІЦКТП».
Відповідно до положень ст.122 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.
25.02.2010 р. Відповідачем було винесено Розпорядження №196-КУ, в якому було вказано про попущення Позивачем вимог законодавства про цінні папери, а саме ст.4 Закону №1576, а саме Статут Позивача (нова редакція), затверджена загальними зборами акціонерів товариства від 02.12.2009 р. (протокол №2) та зареєстрований Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.12.2009 р., реєстраційний №10731050004002661, не містить інформації щодо переліку учасників Позивача. В зв'язку із вказаним, Позивачу було надано строк до 08.07.2010 р. для усунення порушення законодавства про цінні папери.
26.07.2010 р. Відповідачем було винесено Постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів, в якій зазначається про встановлення ознак правопорушення позивачем вимог п.10 ст.8 Закону №448, а саме невиконання Розпорядження №196-КУ, в результаті чого постановила порушити справу про правопорушення на ринку цінних паперів.
05.08.2010 р. Відповідачем складено Акт №663КУ про правопорушення на ринку цінних паперів, в якому зафіксовано про встановлення порушення Позивачем вимог п.10 ст.8 Закону №448, а саме невиконання Розпорядження №196-КУ, термін виконання якої закінчився 08.07.2010 р.
Крім того, 05.08.2010 р. Відповідачем винесено Постанову про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, в якій зафіксовано про призначення розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні Позивача 17.08.2010 р.
17.08.2010 р. Відповідачем було винесено Постанову №635-КУ, в якій зазначено, що в зв'язку із невиконанням Розпорядження №196-КУ на Позивача накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
Позивач, не погоджуючись з винесеним Відповідачем Розпорядження №196-КУ та Постановою №635-КУ, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд критично ставиться до посилання Відповідача на порушення Позивачем положення ч.2 ст.4 Закону №1576, з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.4 Закону №1576 (в редакції чинній на момент винесення спірного розпорядження), акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Водночас, суд приймає до уваги, що 30.04.2009 р. набрав чинності Закон України «Про акціонерні товариства» (надалі - Закон №514), який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
В ч.1, ч.2 та ч.4 ст.13 Закону №514 установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: повне та скорочене найменування товариства українською мовою; тип товариства; розмір статутного капіталу; розмір резервного капіталу; номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов'язань з викупу акцій; умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій; права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу; наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації; порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; порядок скликання та проведення загальних зборів; компетенцію загальних зборів; спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів; склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; порядок внесення змін до статуту; порядок припинення товариства. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.
Аналіз змісту вищевказаної норми права свідчить про те, що Законом №514 не передбачено вимоги про те, що статут акціонерного товариства повинен містити інформацію про склад засновників та учасників даного товариства.
При цьому, суд приймає до уваги, що Закон №1576 було прийнято 19.09.1991 р., та він визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників. Тоді як, Закон №514 прийнято 17.09.2008 р.
Крім того, предметом правового регулювання Закону №1576 є всі форми та види господарських товариств, тоді як предмет регулювання Закону №514 є вужчим та зводиться всього лише до одного виду господарського товариства - акціонерного товариства.
Таким чином, враховуючи принцип дії нормативно-правового акту в часі та принцип предметного регулювання, суд приходить до висновку про те, що в спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення саме Закону №514, як спеціального закону та такого, що прийнятий пізніше в часі.
Відтак, Позивач, як юридична особа, що створена у формі акціонерного товариства, зобов'язаний при прийнятті та затвердженні власного статуту керуватися саме вимогами ст.13 Закону №514.
Більше того, суд приймає до уваги п.4 Прикінцевих і перехідних положеннях Закону №514 в якому визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім ст.1 - ст.49 Закону №1576 у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом.
Оскільки положення ст.4 Закону №1576, зокрема, щодо змісту інформації, яку повинен містити статут товариства, суперечить положенням ст.13 Закону №514, тому на підставі п.4 Прикінцевих і перехідних положеннях Закону №514 існують підстави для висновку про те, що норма ст.4 Закону №1576 в спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.
Таким чином, з врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що оскаржуване Розпорядження №196-КУ підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
При цьому, оскільки Розпорядження №196-КУ є протиправним та підлягає скасуванню, а Постанова №635-КУ винесена саме за невиконання Розпорядження №196-КУ, тому суд дійшов висновку що і вказана постанова також є протиправною та має бути скасована.
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір Позивачу відшкодовується в повному обсязі.
Керуючись положеннями керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Інститут (центр) комплексних транспортних проблем» до Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження №196-КУ про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.02.2010 р.
3. Визнати протиправною та скасувати Постанову №635-КУ про накладення на санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 17.08.2010 р.
4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Інститут (центр) комплексних транспортних проблем» понесені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін