"05" лютого 2014 р. Справа № 922/4592/13
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Томіній І.В.
за участю представників:
позивача - Гришукової Т.Ф. за довіреністю №1214-06-1 від 23.12.2013 р.,
відповідача - Ткаченка О.В. за довіреністю б/н від 08.01.2014 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№205Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013р. у справі № 922/4592/13
за позовом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ
до Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень, м. Харків
про стягнення 111 000,00 грн.,
30.09.2013 року до господарського суду Харківської області звернувся Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного інституту праці та соціально - економічних досліджень на свою користь 111000,00 грн., з яких: 72000,00 грн. - штрафу та 39000,00 грн. - збитків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2013 року у справі № 922/4592/13 (суддя Френдій Н.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а також судом порушені норми матеріального та процесуального права. Так, зокрема заявник посилається на те, що відповідач протягом строку дії договору свої зобов'язання за договором в повному обсязі не виконав, зокрема не виконані роботи, передбачені третім етапом, що і стало підставою для нарахування у відповідності до п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. до договору штрафу у розмірі вартості договору, що складає 72000,00 грн. (п.3.1. договору), а також оскільки відповідачу за договором було сплачено 39000,00 грн., і останнім послуги так і не були надані, позивач, посилаючись на приписи ст. 224 ГК України, стверджує, що суд мав стягнути з відповідача на користь позивача збитки у вказаній сумі.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте за наслідками повного, об'єктивного та всебічного розгляду усіх обставин справи у їх сукупності, за наслідками встановлення і розгляду усіх обставин справи, які мають значення для її законного та правильного вирішення, а також при правильному дотриманні норм матеріального та процесуального права, що вбачається як з оскаржуваного рішення так і з матеріалів господарської справи. У зв'язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні вимог апеляційної скарги, оскільки невиконання третього етапу робіт відповідно до договору сталося не з вини відповідача, а в результаті зміни порядку погодження документації.
03.02.2014р. (вх.№925) відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов'язаної з нею справи №910/752/14 про визнання недійсним п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012 р. та заяву про залучення копій документів до матеріалів справи (вх.№926).
У судове засідання 05.02.2014р. прибули повноважні представники позивача та відповідача та надали пояснення по справі.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 29.07.2010р. між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (замовник) та Державним інститутом праці та соціально - економічних досліджень (виконавець) укладено договір №106-Ф-10 про надання послуг з розроблення та перегляду нормативно-правових актів з охорони праці (НПАОП) згідно планів затверджених уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони праці (Другий етап розроблення та перегляду НПАОП) «Розроблення охорони праці у ливарному виробництві» (далі договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець за завданням замовника зобов'язується надати послуги з розроблення Правил охорони праці у ливарному виробництві, в кількості, обсязі та за цінами, в строки, визначені технічними вимогами (додаток №1) і календарним планом (додаток №2), які є невід'ємними частинами цього договору про закупівлю, а замовник зобов'язаний оплатити виконавцю надані послуги, в розмірі та в строки, встановлені цим договором.
Згідно з п.3.1. договору ціна договору встановлюється в національній валюті України та становить 72000,00 грн., у тому числі ПДВ 12000,00 грн. Розрахунок вартості послуг надається виконавцем у калькуляції кошторисної вартості (додаток 3), що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. п. 5.2., 5.3. договору види порушень та санкції за них, встановлені договором у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявленому замовником, виконавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми ненаданих послуг за кожний день затримки; у разі ненадання послуг за договором з вини виконавця останній сплачує штраф в розмірі 1% від суми договору.
У п.9.1 договору встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2010р.
У додатку №2 до договору сторонами погоджено продовжити строк надання послуг за 3 етапом та послуг за договором в цілому, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 28.12.2012р. (а.с.36), якою сторони погодили внести такі зміни:
1.1. У пункті 4.6.3. договору слова « 01 серпня 2012 р.» замінити словами « 01 жовтня 2013 р.».
1.2. У пункті 9.1. договору слова « 28 грудня 2012р.» замінити словами « 01 жовтня 2013р.».
1.3. У Технічних вимогах (додаток №1) в третьому стовпці підпункту З пункту 5 слова «жовтень 2010р. - 28 грудня 2012р.» замінити словами « 28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р.».
1.4. У Календарному плані (додаток №2) у третьому стовпці пункту З слова «жовтень 2010р. - 01 серпня 2012 р.» замінити словами « 28 грудня 2012р. - 01 жовтня 2013р.».
У п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р. встановлено, що у разі не надання послуг у повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф у розмірі вартості договору.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору та додаткових угод до нього, відповідач виконав умови першого та другого етапів робіт, відповідно до НПАОП 0.00-4.14.94 «Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці» (далі - Положення), опрацював зміни і доповнення та затвердив у Державному комітеті України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держпромгірнагляд) зміни до Технічного завдання на розроблення НПАОП, опрацював зауваження та пропозиції за відзивами на першу редакцію проекту НПАОП, доопрацював його, уточнив пояснювальну записку та опис проекту НПАОП, підготовив зведення відзивів та надав доопрацьований проект НПАОП «Правила» на узгодження організаціям, визначеним Технічним завданням на розроблення НПАОП.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийняв виконаний обсяг робіт, про що свідчать акти приймання-передачі за етапами № 1 від 31.08.2010 р. та № 2 від 22.09.2010 р. та сплатив відповідачу за виконані етапи відповідно - 6000,00 грн. та 33000,00 грн.
По третьому етапу робіт відповідачем доопрацьована остаточна редакція проекту НПАОП за зауваженнями узгоджуючих організацій, від яких отримано аркуші погодження, та листом від 06.12.2010 року № 435/01/04 подана на затвердження до Держгірпромнагляду України.
Таким чином у 2010 році відповідач належним чином та в строк виконав умови договору, що відносилися до його компетенції, і як стверджує відповідач, після затвердження НПАОП Держгірпромнаглядом та передачі на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України він готовий був здійснити супровід пакету документів під час реєстрації, та передати зареєстрований документ позивачу, що означало б повне виконання робіт за договором.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, Держгірпромнагляд не затвердив НПАОП та не передав його до Мінюсту України. Таким чином, відповідач з незалежних від нього причин не виконав останні роботи за договором.
З метою закінчення робіт, як вказувалось вище, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди на продовження дії договору.
Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Указ) право затвердження НПАОП було передано Міністерству енергетики та вугільної промисловості України з координуванням та спрямовуванням діяльності Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України через Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. Таким чином, в системі центральних органів виконавчої влади істотно змінилися структура та функції з розгляду, погодження та затвердження НПАОП, а також порядок і терміни розгляду та їх узгодження, що призвело до значного подовження процедури розгляду відповідних документів на 4 - 5 місяців.
У позовній заяві наведено розрахунок терміну процедури узгодження проекту НПАОП та його реєстрації у Міністерстві юстиції України за 135 днів відповідно до Положення, яке було оприлюднене у 1994 році і жодних змін до нього за цей час внесено не було. Проте, як зазначалося вище, відповідно до Указу істотно змінилися умови та порядок затвердження НПАОП. До матеріалів справи відповідачем надано лист підпорядкованої Держгірпромнагляду України Державної установи «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» (далі - ДУ ННДШБОП), яка сама розробляє НПАОП та проводить експертизу усіх без винятку НПАОП, що розроблюють в Україні. У додатку до листа зазначено, що строк затвердження проекту НПАОП складає 4,8 - 7,4 місяці, а за умови наявності зауважень від центральних органів виконавчої влади під час надання аркушів погодження цей термін може бути збільшений на 15 - 40 днів на одне зауваження.
Зважаючи на викладене, та за умови того, що майже півроку Міненерговугілля та Держгірпромнагляд України визначалися з процедурою затвердження НПАОП, відповідач з незалежних від нього причин при сумлінному виконанні своїх обов'язків за договором не зміг виконати умови договору за останнім етапом.
За час дії додаткової угоди № 5, а саме, до 01.10.2013 року відповідач не затвердив та не зареєстрував НПАОП у Міністерстві юстиції України внаслідок його відсторонення від можливості супроводження та впливу на термін погодження супроводжувальних НПАОП документів відповідно до порядку підготовки, опрацювання, супроводження та оформлення проектів НПАОП, затвердженим наказом Держгірпромнагляду України від 18.07.2011 року № 60, яким супроводження проекту НПАОП покладено на ДУ ННДІПБОП.
Крім того, робота Держгірпромнагляду України в частині нормотворчої діяльності та діяльність Фонду щодо розроблення та затвердження заходів з профілактики ґрунтуються на різних правових підставах.
Держгірпромнагляд України здійснює нормотворчу діяльність відповідно до Орієнтовного плану роботи Держгірпромнагляду України з питань нормотворчої діяльності на 2013 рік ( далі - План), за яким строк подання проектів наказів про затвердження НПАОП встановлено IV квартал 2013 року. Однак, Виконавча дирекція Фонду не врахувала, що процедура затвердження НПАОП здійснюється виключно центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, який керується строками згідно своїх планів
З метою врегулювання ситуації щодо координації дій центральних органів виконавчої влади з питання процедури затвердження НПАОП відповідач, а також низка інших наукових організацій, які також опинилися у аналогійній ситуації, звернулися з листом до Першого віце-прем'єр-міністра України С. Г. Арбузова (звернення № 10-564 від 26 листопада 2013 року).
Міністерство соціальної політики України на доручення Першого віце-прем'єр-міністра України С. Г. Арбузова № 46823/2/1-13 від 16 грудня 2013 року на наведене вище звернення надало відповідь № 19/18/99-14 від 14 січня 2014 року, якою підтверджується наявність проблем у питанні координації дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Держгірпромнагляду України у питанні процедури затвердження НПАОП та зазначається, що це питання повністю врегульовано на даний час, тобто на час надання цієї відповіді, а саме на 14 січня 2014 року.
Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач доклав усіх належних від нього зусиль для належного виконання своїх зобов'язань за договором, зокрема за третім етапом робіт за цим договором.
Так, Державним інститутом праці та соціально-економічних досліджень у періоди з 17 по 20 січня 2013 року та з 23 по 26 січня 2013 року була проведена робота в Державній установі «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» (ДУ ННДІПБОП) і Держгірпромнагляді України з усунення у поточних зауважень, які виникли до проекту НПАОП під час проведення цими установами юридичної експертизи та редакційних виправлень.
Міністерство охорони здоров'я України листом № 05.01-12/2676 від 30 січня 2013 року відмовило у погодженні проекту НПАОП у зв'язку із змінами, внесеними Указом Президента України від 24 грудня 2012 року №726/2012 про зміну підпорядкування структури Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та повернуло його для приведення у відповідність до регламентних вимог.
Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень (ДІП СЕД) відповідно до листа № 32/1 від 04 лютого 2013 року надав до ДУ ННДІПБОП доопрацьований проект НПАОП згідно з зауваженнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо чинності наведених у проекті НПАОП стандартів.
Відповідачем у періоди з 06 по 08 червня 2013 року та з 25 по 28 червня 2013 року здійснені дії з погодження у ДУ ННДІПБОП та Держгірпромнагляді України доопрацьованої згідно його пропозицій редакції НПАОП (лист відповідача № 173/01 від 05 червня 2013 року) та через ДУ ННДІПБОП на погодження з центральними органами виконавчої влади була розіслана остаточна редакція НПАОП.
Позивач посилається на те, що відповідачем не виконані у строк, встановлений договором, послуги за 3-ім етапом та послуги по договору в цілому, що є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, визначених у п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012р., яким встановлено, що у разі не надання послуг в повному обсязі в межах строку дії договору, виконавець сплачує штраф в розмірі вартості договору, а також, посилаючись на норми ст.224 ГК України, зазначає, що вищевказаними порушеннями зі сторони відповідача, позивачу завдано збитків, які становлять 39000,00грн.
Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані таким порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, які зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язань.
У відповідності до вимог частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування господарської відповідальності у вигляді стягнення збитків (у тому числі упущеної вигоди) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного порушення у їх сукупності, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку усі вищенаведені елементи складу цивільного порушення у діях відповідача відсутні, як відсутній і сам склад цивільного або господарського порушення.
Відповідачем були надані послуги (виконані роботи) за передбаченими умовами договору двома етапами робіт, які були прийняті та оплачені позивачем за виконані роботи (про що зазначено вище за текстом), а тому відповідач не завдав позивачу збитків.
Таким чином суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, вважає, що позовна вимога позивача про стягнення збитків у загальній сумі 39.000,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Нормами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій як відшкодування збитків та штрафні санкції.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних та невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відповідач відповідно до вимог діючого законодавства (ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України) вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за укладеним між сторонами договором. Проте, відповідач позбавлений права впливати на органи центральної виконавчої влади або пришвидшувати процес затвердження НПАОП, тобто затвердження НПАОП, що є предметом договору, центральними органами виконавчої влади, безпосередньо не залежить від відповідача, за що він і не може нести відповідальність. Затримка виконання відповідачем договірних зобов'язань виникла не з його вини, а у зв'язку зі зміною порядку затвердження та погодження нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади: а саме - направлення Правил, що є предметом договору на перепогодження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Тому, як наслідок, у позивача відсутнє право вимагати і стягнення штрафу за порушення зобов'язання за цим договором у сумі 72.000,00 грн., оскільки відсутні вина відповідача і ним вжиті усі можливі залежні від нього заходи для виконання своїх зобов'язань та недопущення господарського правопорушення (порушення строку виконання третього етапу робіт за договором), на яке вплинули випадки та обставини, які не залежать від відповідача.
Що ж стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи про визнання недійсним п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2012 р., колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутні підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у справі (доказів неможливості вирішення даної справи до вирішення справи № 910/752/14 відповідачем не надано).
При цьому колегія суддів також враховує і те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення додаткова угода №5 від 28.12.2012 р. не була визнана недійсною у встановленому законом порядку, провадження у справі про визнання недійсним п.2 додаткової угоди №5 від 28.12.2010 р. порушено лише 22.01.2014 р. (тобто, після прийняття оскаржуваного рішення). Крім того, у разі визнання спірного договору недійсним, відповідач має право на перегляд даної справи за нововиявленими обставинами.
За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013р. у справі № 922/4592/13 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2013р. у справі № 922/4592/13 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 10.02.2014 р.
Головуючий суддя Слободін М.М.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Гребенюк Н. В.