11.02.2014 Справа № 920/2133/13
за позовом: Заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній
сфері в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1
до відповідача: Шосткинської міської ради, м. Шостка Сумської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Шосткинського міськрайонного управління
юстиції Сумської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України
про визнання права власності
СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: Гломоздя С. О. (довіреність № 1 від 23.12.2013р.)
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб: 1. не з'явився
2. Яхниця І.В. (довіреність № 444 від 17.12.2013 р.)
прокурор Корнієнко О.О.
При секретарі судового засідання Лєпковій О. О.
Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить суд визнати право державної власності в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління військової частини НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , а саме пункт управління стрільбами 1957 року забудови, площею 194,3 м2; запасний командний пункт 1972 року забудови, площею 374,9 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2, а також зобов'язати Реєстраційну службу Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області здійснити реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Леніна, 73 в м. Шостка Сумської області, а саме пункт управління стрільбами 1957 року забудови, площею 194,3 м2; запасний командний пункт 1972 року забудови, площею 374,9 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2. за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління військової частини НОМЕР_1 .
Прокурор в судове засідання на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2014 року надав докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої соби - Фонду Державного майна. Дані документи судом були оглянути та приєднані до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2014 року надав витребувані копії документів. Дані документи судом були оглянути та приєднані до матеріалів справи. Окрім цього, надав заяву, згідно якої відмовляється в частині позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області здійснити реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Леніна, 73 в м. Шостка Сумської області, а саме пункт управління стрільбами 1957 року забудови, площею 194,3 м2; запасний командний пункт 1972 року забудови, площею 374,9 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2. за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління військової частини НОМЕР_1 . Прокурор підтримав подану заяву. Також надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо стягнення судового збору з Військової частини НОМЕР_1
Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не заперечує щодо позову та просить розглянути справу за відсутності їхнього представника.
Від третьої особи - Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області надішли письмові пояснення, згідно яких, реєстраційна служба Шосткинського МРУЮ не заперечує щодо позову в частині визнання права власності на спірні приміщення, зазначивши, що без будь-яких перешкод зареєструє право власності Військової частини, але в частині вимог щодо зобов'язання здійснити реєстрацію заперечує, оскільки не є відповідачем і не порушує будь-яких прав позивача.
Від третьої особи - Фонду державного майна України також надійшли письмові пояснення по справі, згідно яких не заперечують щодо позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та прокурора, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:
Згідно ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави і шляхом звернення до суду з позовом реалізує ці повноваження.
Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08 квітня 1999 року, прокурори вправі звертатись до суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників в інтересах держави і при цьому в позовній заяві має бути визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 7 Закону України «Про внутрішні війська МВС України» визначено, що внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів по охороні важливих державних об'єктів, зокрема атомних електростанцій, по супроводженню спеціальних вантажів і конвоюванню заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв'язку, військових установ, навчальних закладів та учбових частин, а ст. 12 Закону України «Про внутрішні війська МВС України», що фінансування внутрішніх військ здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Позивач є складовою частиною внутрішніх військ МВС України, та у своїй діяльності керується Законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами командувача внутрішніх військ. Основні фонди, матеріальні цінності, які передані Позивачу є державною власністю, перебувають у сфері управління внутрішніх військ МВС України і закріплені за Позивачем на праві оперативного управління.
Статтею 14 Закону України „Про Збройні сили України" передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.
В силу ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких суб'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства та інші органи виконавчої влади, тобто, зокрема, і Міністерство внутрішніх справ України.
Оскільки чинним законодавством на Міністерство внутрішніх справ України, як на центральний орган виконавчої влади, покладена державою функція щодо забезпечення внутрішніх військ необхідними матеріальними ресурсами то, відповідно, Міністерство внутрішніх справ України уповноважене державою виступати при необхідності від імені держави в судах у разі порушення інтересів останнього.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Сумською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в ході прокурорської перевірки дотримання посадовими особами військової частини 3022 вимог Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та іншого законодавства щодо обліку, збереження, використання та відчуження військового майна встановлено, що з 1954 року військова частина 3022 внутрішніх військ дислокується в місті Шостка. Для проведення занять з бойової підготовки, військових стрільб Шосткинською міською радою для даних потреб була виділена земельна ділянка для розміщення військового стрільбища. Для проведення бойових стрільб військовою частиною НОМЕР_1 була здійснена забудова будівель, а саме пункт управління стрільбами (1957 року забудови), запасний командний пункт (1972 року забудови), пункт видачі набоїв (2000 року забудови) та пункт видачі набоїв (2000 року забудови).
За висновками Контрольно-ревізійного управління в 2004 році будівлі були поставлені на облік військової частини НОМЕР_1 та на вказані будівлі заведені інвентарні картки за № 525 - пункт управління, № 526 - запасний командний пункт, № 527 - пункт видачі набоїв, № 528 - пункт видачі набоїв.
Проте, як зазначає прокурор, що будь-яких документів про прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна, які були возведенні на території стрільбища за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Леніна 73 у військовій частині 3022 ВВ МВС України відсутні у зв'язку з втратою документів про прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомого майна.
Згідно з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки можуть виникати, зокрема внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як свідчить з матеріалів справи, а саме відповідно до рішення Шосткинської міської Ради Сумської області від 2005 року, було передано військовій частині НОМЕР_1 земельну ділянку в постійне користування та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 276698 від 28.07.2005 року для експлуатації існуючих будівель, які знаходяться на території стрільбища, а саме:
Найменування Кадастровий Рік
будівлі, споруди номер будівлі будівлі
1 .Пункт управління стрільбами 05:000 1957
2.Запасний командний пункт 01:000 1972
3.Пункт видачі набоїв 03:000 2000
4.Пункт видачі набоїв 04:000 2000
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:
- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до
законодавства, що діяло на момент їх виникнення,
- якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство,
що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. На час отримання технічної документації на вказані будівлі діяло «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, відповідно до п. п. 1.5., 6.1 якого право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном, підлягає обов'язковій реєстрації; оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної влади, органами місцевого самоврядування фізичним і юридичним особам на підставі документів, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна.
З 2003 року військова частина НОМЕР_1 безперервно та відкрито володіє вказаними будівлями та спорудами. Якщо майно знаходиться у володінні Міністерства внутрішніх справ України, його права на майно захищає презумпція фактичного володіння.
Тому 13.09.2013 військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шосткинськогс міськрайонного управління юстиції Сумської області з проханням пре реєстрацію права власності на будівлі та споруди за вказаною адресою, але видача свідоцтв на право власності вказаних будівель та споруд Держави реєстратором не проводилась.
У зв'язку з тим, що Міністерство внутрішніх справ України є уповноваженим державою органом виконавчої влади, а відсутність у нього правовстановлюючих документів на право власності на нежитлові приміщення, розташовані по вул. Леніна 73 в м. Шостка Сумської області перешкоджає здійсненню необхідного фінансування бюджетної установи для підтримання у належному стані цих будівель, що ставить під загрозу виконання покладених на Міністерство внутрішніх справ України завдань та функцій, право державної власності в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління Військової частини 3022 внутрішніх військ МВС України на вказане нерухоме майно є правомірним та підтверджується необхідними документами, тому позов підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що вказані вище нежитлові приміщення належать до нерухомих речей, що відповідає положенням ч. 1 ст. 181 ЦК України, якою передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Вимогами ч. 1 ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
При цьому, вимогами ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності визначений в ч. 1 ст. 317 ЦК України, якою передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.
Підстави набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.
У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Відповідний спосіб захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання також міститься у ст. 20 Господарського кодексу України. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
Крім того, за приписами статті 124 Конституції України, юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. В силу положень цивільного законодавства предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті підстави, виникнення, зміна та припинення яких передбачені правовими нормами, так і не передбачені ними, але в силу загально-дозвільного принципу регулювання приватноправових відносин породжують правові наслідки. Конституція України у статті 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах вказівки на можливість такого захисту (ст. 8 Конституції України). Тобто будь-які цивільні права та інтереси, які охороняються законом, можуть заслуговувати на судовий захист.
У відповідності до вимог ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно проводиться на підставі рішень судів. Згідно ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна у власності позивача, а відповідачем не подано доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у власності третіх осіб, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Оскільки позивач та прокурор відмовилися від позовних вимог щодо зобов'язання Реєстраційної служби Шосткинського міськрайонного управління юстиції Сумської області здійснити реєстрацію права власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Леніна, 73 в м. Шостка Сумської області, а саме пункт управління стрільбами 1957 року забудови, площею 194,3 м2; запасний командний пункт 1972 року забудови, площею 374,9 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2; пункт видачі набоїв 2000 року забудови, площею 3,5 м2. за державою в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління військової частини НОМЕР_1 і така відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав та інтересів інших осіб, господарський суд приймає відмову від позову і відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині позовних вимог припиняється.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з позивача в доход держави, виходячи з вартості спірного майна та ставки судового збору на час подання позову.
Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 321, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право державної власності в особі Міністерства внутрішніх справ України на праві оперативного управління військової частини 3022 внутрішніх військ МВС України на нерухоме майно, розташоване по вул. Леніна, 73 в м. Шостка Сумської області, а саме пункт управління стрільбами літ. «А-2», площею 194,3 м2; запасний командний пункт під літ. «Б-2», площею 374,9 м2; пункт видачі набоїв під літ. «В-1», площею 3,5 м2; пункт видачі набоїв під літ. «Г-1», площею 3,5 м2.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) в доход держави (рахунок 31218206783002, отримувач УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001, ЄДРПОУ 37970593, Банк одержувача ГУДКCУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп.
4. В іншій частині позовних вимог - прийняти відмову Заступника Сумського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та Військової частини НОМЕР_1 від позову та припинити провадження у справі.
Повне рішення складено 14.02.2014 року.
СУДДЯ Ю. А. ДЖЕПА