Іменем України
02.11.06 Справа №15/329/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Шерник О.В.
за участю представників
позивача: Прокопцев С.В., довіреність б/н від 01.07.2006 р.
відповідача: Вєтрова М.В., довіреність № 151/06 від 01.11.2006 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2006 р.
у справі № 15/329/06
за позовом Закритого акціонерного товариства “Нива», м. Слов'янськ
84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. К. Маркса, 63
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз», м. Запоріжжя
69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 8
про стягнення 63.649,52 грн.
Встановив:
26.07.2006р. Закрите акціонерне товариство “Нива», м. Слов'янськ, (далі - позивач) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз», м. Запоріжжя, (далі - відповідач) про стягнення 63.649,52 грн., які складаються з 58.566,30 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за договором купівлі-продажу №245 від 29.08.2005р., 4.390,03 грн. пені, нарахованої за неналежне виконання умов договору та 693,19 грн. - 3% річних.
До прийняття рішення у справі позивач в судовому засіданні 05.09.2006р. надав суду клопотання про відмову від позову в частині стягнення пені, про що свідчить протокол судового засідання від 05.09.2006р. у цій справі (а.с.101). Клопотання прийнято судом першої інстанції, в частині стягнення пені в сумі 4.390,03 грн. провадження у справі припинено.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 05.09.2006р. у справі № 15/329/06 (суддя Колодій Н.А.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 58.566,30 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 693,19 грн. - 3% річних, 592,60 грн. державного мита і 109, 86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в сумі 4.390,03 грн. провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивовано наступним: На виконання умов договору купівлі-продажу №245 від 29.08.2005р. позивач передав відповідачу продукцію на суму 77.175,00 грн. грн., що підтверджується матеріалами справи.
На момент розгляду спору в суді першої інстанції відповідач не виконав умов договору щодо погашення заборгованості за поставлений товар. На підставі ст.ст. 525- 526, 625, 655, ЦК України, ст. 193 ГК України, судом першої інстанції позов задоволено частково, в частині стягнення пені в сумі 4.390,03 грн. провадження у справі припинено, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2006р. у справі №15/329/06 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Відповідач зазначив, що в спірному договорі не визначена загальна кількість товару, що є предметом договору, загальна сума договору, а також форма розрахунків і розмір щомісячних платежів. На думку відповідача товар, визначений в спірному договорі, йому переданий не був, оскільки відвантажений в серпні - вересні 2005р. товар за своєю якістю не відповідає умовам договору і не може використовуватися з метою, визначеною в договорі. Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на порушення строків прийняття товару, визначених в Інструкції П-7, відповідач вважає необґрунтованим, оскільки сторони в договорі про застосування норм Інструкції П-7 не домовлялись. Умовами договору передбачено підписання акту приймання-передачі, але цей документ сторонами укладений не був. Також відповідач не погоджується з стягненням з нього втрат від інфляції та 3% річних за період з жовтня 2005р. по травень 2006р., оскільки встановити розмір щомісячного платежу згідно з договором неможливо.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2006р. у справі №15/329/06 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач зазначає, що істотні умови спірного договору щодо кількості товару, форми розрахунків і розміру щомісячних платежів містяться в п.4 договору та п.п. 2, 3 додаткової угоди до договору, які підписані відповідачем. Про укладення договору і наявність господарських зобов'язань між сторонами свідчить і та обставина, що відповідач прийняв товар, отже договір є реальним і повинен виконуватися.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та у відзиві на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3112 від 01.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Радченко О.П. (доповідача), суддів: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором купівлі-продажу №245 від 29.08.2005р. (далі-Договір), доповненим додатковою угодою від 29.08.2005р. до Договору.
Згідно з умовами Договору позивач зобов'язався передати, а відповідач - купити контейнери для зберігання плодово-овочевої продукції СП-5-045 (далі-Товар) (п.1.1 Договору).
Згідно з розділом 3 Договору позивач зобов'язаний надати Товар в кількості і за ціною, зазначених в додатку, який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1.1 Договору); відповідач зобов'язаний прийняти Товар за актом приймання-передачі (п. 3.2.1 Договору).
В п. 4.1 Договору сторони передбачили, що відповідач перераховує передоплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 20 тисяч грн. Решта суми рівними частинами щомісячно, не пізніше 15 числа сплачується позивачу на його розрахунковий рахунок.
Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами з 29.08.2005р. по 31.05.2006р. (п.6.1 Договору).
В додатковій угоді до Договору, укладеній сторонами 29.08.2005р. (а.с.14), передбачено, що позивач продає, а відповідач купує контейнери для зберігання плодово-овочевої продукції СП5-045 в кількості 1470 штук за ціною 52,5 грн. на 1 контейнер на загальну суму 77.175,00 грн. (п. 1 додаткової угоди до Договору).
Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору відповідач перераховує передоплату в сумі 20.000,00 грн. в рахунок загальної суми покупки.
Пункт 3 додаткової угоди до Договору, в редакції, наданій позивачем (а.с.14), яка, до речі, підписана й відповідачем, містить виправлення, а саме: «Сума 57.175 грн., розподіляється для перерахування рівними частинами протягом 9 місяців (9 виправлено на 8) з вересня 2004р. (“вересень» виправлено на “жовтень») по травень 2005р. на розрахунковий рахунок позивача», ручкою дописано: «по 7.147. грн.»
Додаткова угода до Договору в редакції, наданій відповідачем (а.с.50), в пунктах 1 і 3 не містить кількість контейнерів, які підлягають продажу, загальну суму, на яку позивач зобов'язаний передати товар, та суму, яка підлягає розстроченню.
Оригінали зазначених додаткових угод надані представниками сторін в судовому засіданні для огляду.
29.08.2005р. відповідач сплатив позивачу передоплату в сумі 20.000,00 грн.
Протягом серпня - вересня 2005р. на виконання умов Договору позивач передав відповідачу Товар на суму 77.175,00 грн., що підтверджується накладними: № 048952 від 30.08.205р., № 048955 від 02.09.2005р., № 048960 від 05.09.2005р., № 048962 від 07.09.2005р., № 048963 від 08.09.2005р., № 048965 від 19.09.2005р., № 048968 від 15.09.2005р. з відміткою уповноваженого представника відповідача про прийняття (а.с. 15 - 21).
Для оплати прийнятого Товару позивачем відповідачу виставлялися рахунки (а.с. 22 - 29), які відповідачем не сплачені.
Листом від 28.10.2005р. (вих. №114, а.с.53) відповідач повідомив позивачу, що контейнери для зберігання овочів не придатні, просив розглянути можливість повернення контейнерів; якщо повернення неможливо, відповідач надав розрахунок витрат на ремонт контейнерів (на 21.639,00 грн.) просив врахувати цю суму для кінцевих розрахунків.
Позивач натомість звернувся до відповідача з претензіями: №74 від 04.11.2005р., № 01 від 17.03.2006р., №02 від 07.06.2006р. (а.с.30-41), в яких вимагав сплатити на його розрахунковий рахунок заборгованість за Договором з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пеню.
У вказаних претензіях позивач зазначив, що приймання контейнерів здійснювалося відповідачем на місці позивача, ніяких телеграм про невідповідність якості позивач від відповідача не отримував, Договором повернення контейнерів не передбачено. Також позивач повідомляв відповідачу у відповідь на претензію щодо якості вих. №114 від 28.10.2005р., що відповідач був попереджений стосовно того, що контейнери не нові і були у використанні, цим і пояснювалась відповідна ціна на них. Позивач також у вищевказаних претензіях зазначав, що згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (П-7) про недоліки контейнерів відповідач повинен був скласти Акт з обов'язковим викликом представника позивача, але цього не зробив.
Слід зазначити, що представниками підприємства відповідача був складений Акт від 20.09.2005р. (а.с.52), згідно з яким комплектуючі деталі (дерев'яні планки) до використання не придатні і потребують заміни.
Отже, зобов'язання за Договором щодо оплати вартості поставленого позивачем Товару відповідач виконав частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 57.175,00 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача 59.259,49 грн., які складаються з 58.566,30 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції за Договором та 693,19 грн. - 3% річних стало предметом спору в суді першої інстанції.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.
Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правове регулювання якого міститься в главі 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що основний борг в сумі 57.175,00 грн. підлягає стягненню, оскільки підтверджений документально і заявлений обґрунтовано.
Щодо твердження скаржника про недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами Договору, слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 180 ГК України Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з тексту Договору, строк його дії сторони узгодили. Щодо предмету та ціни колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що кількість і ціна Товару зазначаються в додатку, який є невід'ємною частиною Договору. Додаткова угода до Договору в редакції, наданій відповідачем, в пунктах 1 і 3 не містить кількість контейнерів, які підлягають продажу, загальну суму, на яку позивач зобов'язаний передати товар, та суму, яка підлягає розстроченню. Кількість Товару визначена у вищезазначених накладних на суму 77.175,00 грн., на підставі яких уповноважений представник відповідача прийняв Товар, накладні містять посилання на Договір. Ціна Товару визначена в додатковій угоді до Договору - 52,50 грн. за 1 контейнер.
Як вже зазначалось вище, умови щодо розрахунків за Договором передбачені в п. 4.1 Договору, а саме відповідач перераховує передоплату на розрахунковий рахунок позивача в сумі 20 тисяч грн. Решта суми рівними частинами щомісячно, не пізніше 15 числа сплачується позивачу на його розрахунковий рахунок. Отже сторони передбачили розстрочку оплати суми, яка підлягає оплаті після поставки і яка визначених в накладних, що свідчать про передання Товару за Договором.
Згідно зі ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Також слід зазначити, що пунктами 5, 6 ст. 268 ГК України передбачено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Враховуючи вищевикладене, відповідач мав здійснити розрахунок за переданий Товар у встановлений Договором строк, оскільки Товар ним прийнятий без будь-яких зауважень, про що свідчить підпис на відповідних накладних уповноваженого на отримання Товару представника відповідача. До того ж, як підтвердили представники сторін в судовому засіданні, відповідач був попереджений про те, що Товар не новий і був у використанні.
Наданий суду відповідачем Акт від 20.09.2005 р., згідно з яким комплектуючі деталі Товару (дерев'яні планки) до використання не придатні і потребують заміни, не є належним доказом неякісності поставленого Товару і не приймається колегією суддів до уваги, оскільки зазначений Акт складений відповідачем в односторонньому порядку, доказів виклику представника позивача для участі в прийманні Товару відповідачем суду не надано. Тобто відповідачем не виконано вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (П-7).
Повернення Товару, яке пропонував відповідач позивачу в своєму листі вих. №114 від 28.10.2005р., ні законодавством, ні Договором не передбачено. Щодо пропорційного зменшення ціни Товару, то відповідачем не надано доказів звернення до позивача із обґрунтованим розрахунком (з документальним підтвердженням) зменшення ціни Товару, та того, що позивач погодився на пропозицію відповідача. Отже сторони не узгодили ці питання між собою і у відповідач відсутнє право на зменшення ціни Товару.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Також слід зазначити, якщо у відповідача виникли претензії стосовно якості поставленого обладнання, він не позбавлений права відповідно до діючого законодавства звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 693,19 грн. - 3% річних та 1.391,30 грн. втрат від інфляції за період з 15.10.2005р. по 26.06.2006р. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що сума основного боргу в сумі 57.175,00 грн., відповідно до п. 4.1 Договору, підлягає оплаті рівними частинами щомісячно, не пізніше 15 числа. Отже, беручи до уваги строк дії Договору (п.6.1 Договору) та строки поставки, відповідач повинен був оплачувати з вересня 2005р. по квітень 200 р. по 6.352,78 грн., а в травні 2006р. - 6.352,76 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.
Судові витрати, згідно зі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрно-торгівельна компанія “Інтерсоюз», м. Запоріжжя, залишити без задоволення, рішення господарського суду рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2006р. у справі № 15/329/06 - без змін.
Головуючий суддя Радченко О.П.
судді Радченко О.П.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.