Іменем України
11.10.06 Справа №9/136/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Коробка Н.Д. судді Коробка Н.Д. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Соколовому А.А.
за участю представників:
позивача:Тюшляєв А.В., дов. № 435/132 від 28.12.2005 р.
відповідача: Касьяненко А.О., дов. б/н від 10.01.2005 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006 р.
у справі № 9/136/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлок ЛТД», м. Севастополь
99007, м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області
72252, Запорізька область, Веселівський район, с. Білоріцьке, провул. Молодіжний, 1а
про стягнення 13.010,40 грн.
10.04.2006 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Орлок ЛТД», м. Севастополь, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області, (далі - відповідач) про стягнення 13.010,40 грн., які складаються з 9.500,00 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 37-2005 від 15.01.2005 р., 1.978,08 грн. пені, 312,32 грн. - 3% річних та 1.220,00 грн. втрат від інфляції (з урахуванням уточнення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2006 р. у справі № 9/136/06 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 9.500,00 грн. основного боргу, 1.894,79 грн. пені, 312,32 грн. - 3% річних, 1.220,00 грн. втрат від інфляції, 129,26 грн. державного мита, 64,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване наступним. Правовідносини між сторонами врегульовані договором купівлі-продажу № 37-2005 від 15.01.2005 р., відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар на суму 30.740,00 грн., що підтверджується відповідною накладною та довіреністю на отримання цінностей. Відповідач виконав свої зобов'язання за договором частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми основного боргу, 3% річних, втрат від інфляції.
Позовні вимоги в частині стягнення пені судом першої інстанції задоволені частково з урахування вимог п. 6 ст. 232 ГК України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006 р. у справі № 9/136/06 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду ухвалу Вищого господарського суду України про зупинення виконання рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 20-5/106 від 16.05.2006 р., що призвело до прийняття неправомірного рішення. Окрім того, на думку відповідача, сторони у спірному договорі не визначили чіткого розміру пені, оскільки не встановлено, за який період береться ставка НБУ.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення, а рішення - без змін. Позивач зазначає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтоване і не було підтверджено жодним документом. Нез'явлення відповідача в судове засідання, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач за власною ініціативою не скористався своїм правом на захист у судовому процесі, хоча був повідомлений належним чином про місце і час проведення судового засідання. Також позивач зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача пеню.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2838 від 10.10.2006 р. справа № 9/136/06 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Коробка Н.Д. (доповідач), Мірошниченко М.В., Хуторной В.М.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації та за їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.
15.01.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 37-2005 (далі - Договір) (а.с. 11), згідно з умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач - прийняти й оплатити засоби захисту рослин: тебузан - 210 л, оперкот - 100 кг, фостран - 500 л, практик - 45 л, байзафон - 50 кг (далі - Товар), загальною вартістю 17.705,00 доларів США з урахуванням ПДВ.
Договір діє з моменту його підписання до моменту його повного виконання (п. 8.4 Договору).
Порядок розрахунків сторони передбачили в розділі 5 Договору:
Оплата Товару відповідачем проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 5.1 Договору).
Вартість продукції в розмірі 20% від суми Договору, зазначеної в п. 1.1 Договору, сплачується на умовах передоплати (5.2.1 Договору).
Інша частина вартості в розмірі 80% від суми Договору, зазначеної в п. 1.1 Договору, сплачується в строк до 15.09.2005 р. (п. 5.2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товару проводиться протягом п'яти робочих днів з моменту проведення відповідачем передоплати, визначеної в п. 5.2.1 Договору.
Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в накладній (товарно-транспортній накладній), при переданні Товару відповідачу (п. 2.2 Договору).
Згідно з п. 8.1 Договору відповідно до ст. 533 ЦК України ціна Товару визначається у грошовому еквіваленті - доларах США, яка підлягає оплаті у гривнях згідно з офіціальним курсом на день оплати.
Офіціальним курсом є міжбанківський курс безготівкової валюти (п. 8.2 Договору).
Ціна на момент фактичного відвантаження фіксується у грошовому еквіваленті - доларах США. У відвантажувальних документах зазначається гривневий еквівалент за офіційним курсом (ціна Договору) (п. 8.3 Договору).
Позивач на виконання умов Договору 09.06.2005 р. передав відповідачу Товар (оперкот в кількості 100 кг, фостран - 500 л) на загальну суму 30.740,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОР-р0375 від 09.06.2005 р. (а.с. 12) та довіреністю на отримання цінностей ЯКН № 130444 від 09.06.2005 р. (а.с. 12).
Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого Товару виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 29.09.2005 року 10.740,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою АКБ «Укрсоцбанк» в особі Севастопольського філіалу (а.с. 13). Також відповідач в рахунок частково погашення суми боргу за Договором на виконання умов договору ОР-ОО-0049 від 04.05.2006 р. (а.с.63 - 64) передав позивачу товар на загальну суму 10.500,00 грн., що підтверджується накладною № 86 від 04.05.2006 р. та довіреністю на отримання цінностей ЯЛЗ № 444131 від 01.05.2006 р. (а.с.65, 66), внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість у сумі 9.500,00 грн.
Стягнення з відповідача на користь позивача 9.500,00 грн. основного боргу за Договором, 1.978,08 грн. пені, 312,32 грн. - 3% річних та 1.220,00 грн. втрат від інфляції стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення 9.500,00 грн. основного боргу обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7.3 Договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату Товару згідно з діючим законодавством України і сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу … .
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, виходячи із змісту вищенаведених норм та змісту Договору щодо стягнення пені, колегія суддів дійшла висновку, що сторони не досягли згоди щодо розміру пені, оскільки ставка НБУ є величиною змінною і необхідно зазначити, за який саме період вона береться.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 7.4 Договору сторони домовились, що відповідач, який прострочив грошове зобов'язання, несе відповідальність відповідно зі ст. 625 ЦК України і ст. 231 ГК України незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає позовні вимоги в частині стягнення 312,32 грн. - 3% річних та 1.220,00 грн. втрат від інфляції за період з 16.09.2005 р. по 24.03.2006 р. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Твердження відповідача стосовно того, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості надати суду ухвалу Вищого господарського суду України про зупинення виконання рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 20-5/106 від 16.05.2006 р., що призвело до прийняття неправомірного рішення, не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
Відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування свого клопотання, а саме докази прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги до провадження.
До того ж згідно зі ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Розгляд касаційною інстанцією питання про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду м. Севастополя у справі № 20-5/106 від 16.05.2006 р. не впливає на розгляд цієї справи.
Відпустка представника відповідача не є поважною причиною для неявки в судове засідання. На думку колегії суддів, відповідач за власною ініціативою не скористався своїм правом на захист у судовому процесі, хоча був повідомлений належним чином про місце і час проведення судового засідання
Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тобто даною статтею передбачено право, а не обов'язок господарського суду відкладати судове засідання.
В свою чергу, згідно зі ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області, - частковому задоволенню, оскільки відповідач в апеляційній скарзі та у доповнення до неї просив рішення скасувати повністю, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006 р. у справі № 9/136/06 змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич», с. Білоріцьке Веселівського району Запорізької області, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлок ЛТД», м. Севастополь, 9.500,00 грн. основного боргу, 312,32 грн. - 3% річних, 1.220,00 грн. втрат від інфляції, 110,32 грн. державного мита, 100,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.»
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Коробка Н.Д.
судді Коробка Н.Д.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.