Іменем України
13.12.06 Справа №12/20-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників
позивача: Ващук Я.В., дов. від 09.12.2005р.;
відповідача: Черненко А.Р., дов. № 21-03/1051 від 13.11.2006р.;
3-ї особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2006 року
у справі № 12/20-06
за первісним позовом Приватного підприємства «Вінер», м. Херсон
73000, м. Херсон, вул. Жовтневої революції, 3
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон
73008, м. Херсон, пл. ім. 50-річчя СРСР
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», м. Херсон
73015, м. Херсон, Бориславське шосе, 1
про стягнення 235.777,77 грн.
та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон
до Приватного підприємства «Вінер», м. Херсон
про визнання векселя недійсним та таким, що не підлягає оплаті
встановив:
Приватне підприємство «Вінер», м. Херсон, (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон, (надалі - відповідач) про стягнення суми 235.777,77 грн., яка складається з суми 200.000,00 грн. основного боргу за простим векселем № 8135201577173, виданим відповідачем 03.10.2001р. та суми 35.777,77 грн. відсотків.
До прийняття рішення зі спору відповідачем був поданий зустрічний позов (а.с. 44 - 46, т. 1) в якому він просив простий вексель № 8135201577173, виданий відповідачем 03.10.2001 р., визнати недійсним та таким, що не підлягає оплаті.
Ухвалою від 07.02.2006 р. (а.с. 68, т. 1) зустрічний позов прийнятий до провадження для сумісного розгляду з первісним.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 10.04.2006 р. у справі № 12/20-06 (суддя Пінтеліна Т.Г.) первісний позов задовольнив частково: з ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» на користь ПП «Вінер» стягнуто суму 200.000,00 грн. основного боргу, 2.005,38 грн. державного мита, 101,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 8.483,00 грн. оплати послуг адвоката. В іншій частині первісного позову відмовлено.
В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду мотивовано наступним:
Керуючись ст. ст. 23, 34, 70, 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, суд першої інстанції дійшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 200.000,00 грн. На підставі ст. 5 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі в частині стягнення відсотків за простим векселем судом першої інстанції відмовлено. Стосовно зустрічних позовних вимог судом першої інстанції зазначено, що простий вексель № 8135201577173, виданий відповідачем 03.10.2001 р., має всі передбачені чинним законодавством реквізити і не може бути визнаний недійсним.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі (з урахуванням уточнених вимог за апеляційною скаргою) ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» вказує, що рішення місцевого господарського суду не відповідає обставинам справи; має місце порушення норм матеріального і процесуального права. Свої вимоги мотивує наступним.
Підпис генерального директора Андрушкевича В.М. на простому векселі, який є предметом спору, не відповідає його підпису. Підпис на змінах до векселя від 01.10.2002 р. голови правління Рибачка С.А. не відповідає його підпису. Тобто вважає, що простий вексель підписаний неповноважною особою. На думку відповідача, суд першої інстанції, задовольняючи первісний позов, не прийняв до уваги перебіг строків позовної давності щодо задоволення вимог за простим векселем.
Просить рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2006 р. у справі № 12/20-06 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким у задоволені первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Приватне підприємство «Вінер», позивач за первісним позовом, у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що наявність належних повноважень у посадових осіб відповідача, які підписали вексель та зміни до нього, підтверджена належним чином; відповідні накази відповідача в судовому порядку не скасовані, строк позовної давності щодо оскарження цих наказів сплинув. Зміни у простий вексель, на думку позивача, внесені у встановленому законом порядку. Твердження відповідача про сплив позовної давності стосовно вимог за простим векселем спростовується його бухгалтерською звітністю.
Позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення змінити, первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль», м. Херсон, у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Розпорядженням в. о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2320 від 15.08.2006 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів, головуючий суддя - Радченко О.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.
Представники сторін та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.
Ухвалою від 16.08.2006 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 04.10.2006 р. В судовому засіданні 04.10.06р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 02.11.2006 р., до 14.11.2006 р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.11.2006 р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2006 р.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 3586 від 12.12.2006 р. справу призначено до розгляду у іншому складі колегії суддів, головуючий суддя - Мірошниченко М.В. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д. Розгляд справи розпочато заново.
В судовому засіданні 13.12.2006 р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
В суді першої та апеляційної інстанції ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» вказало, що підпис генерального директора Андрушкевича В.М. на простому векселі, виданого 03.10.01р. та підпис на змінах до векселя від 01.10.02р. голови правління Рибачка С.А. не відповідають підписам цих осіб, внаслідок чого відповідач просив призначити судову експертизу щодо цих обставин.
В судовому засіданні 13.12.06р. (після зміни складу судової колегії, внаслідок чого розгляд справи розпочато заново), колегія суддів не вбачає підстав для призначення такої експертизи, виходячи з наступного.
По-перше, накази № 189 від 03.10.2001 р. та № 162 від 30.09.2002 р. (а.с. 106, 110, т.1), згідно з якими на час підписання векселя та внесення змін до векселя голова правління відповідача перебував в відрядженні і надавав повноваження керівника (в повному обсязі) заступнику Крайновій О.Г., а потім заступнику голови правління Байраченко В.В., спростовують твердження відповідача про відсутність належних повноважень. Зазначені накази у встановленому порядку не скасовані. Таким чином, особи, які підписали векселя і, відповідно, внесли до нього зміни, мали належний обсяг повноважень, покладений на них керівником підприємства-відповідача.
По-друге, в листі від 05.12.06р. вих.. № 21-03/2021 відповідач запропонував поставити на експертне дослідження питання - чи виконані підписи голови правління ВАТ «ХБК» Андрушкевича В.М., Рибачка С.А. та головного бухгалтера Бойчука В.В. (на векселі та змінах на ньому) цими або іншими особами. Однак, вказані фізичні особи не є на цей час відповідними посадовими особами товариства, що не заперечено представником відповідача в судовому засіданні 13.12.06р. Таким чином юрисдикція господарського суду не розповсюджує свою дію на фізичних осіб, які не є сторонами або працівниками сторін (юридичних осіб) у справі № 12/20-06 в розумінні ст. 1 ГПК України. Тому призначення такої експертизи в межах розгляду цієї судової справи є процесуально неможливим.
По-третє, у відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. ВАТ «ХБК» не виконаний обов'язок щодо надання належних доказів в обґрунтування доводів про відсутність повноважень на підписання векселю (внесення змін до нього) у відповідних осіб (Крайновій О.Г., Байраченко В.В.), яки за наказами № 189 від 03.10.01р. та № 162 від 30.09.02р. виконували обов'язки голови правління ВАТ «ХБК».
Не має істотного значення для вирішення спору факт підписання векселю та внесення змін до нього не Андрушкевичем В.М. та Рибачком С.А., а Крайновою О.Г., Байраченком В.В., оскільки саме ці особи виконували повноваження голови правління товариства (на той час) і мали на вчинення таких дій належні повноваження.
Підстави для призначення експертизи відсутні.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
За результатами розгляду справи в судовому засіданні 13.12.2006 р., від представника відповідача надійшло клопотання про оголошення постанови Запорізького апеляційного господарського суду у повному обсязі. Дане клопотання колегією суддів задоволено, у зв'язку з чим було оголошено перерву до 13.12.2006 р. на 17 год. 00 хв. для підготовки тексту постанови в повному обсязі.
13.12.2006 р. в судовому засіданні постанову Запорізького апеляційного господарського суду оголошено у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
03.10.2001 р. відповідачем був виданий простий вексель № 8135201577173 (а.с. 10, т.1), за яким відповідач зобов'язався заплатити третій особі - ДП «Херсонська теплоелектроцентраль» 200.000,00 грн. «по пред'явленню».
Згідно зі ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон) до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону. Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону
Керуючись вищевказаними нормами права, в установленому порядку до простого векселю № 8135201577173 були внесені зміни 01.10.2002 р., а саме встановлений новий строк платежу - «по пред'явленню, але не раніше 15.10.2002 р.».
В подальшому простий вексель № 8135201577173 був переданий шляхом ряду індосаментів позивачу.
Правомірність видачі відповідачем спірного векселю та придбання права власності на цей вексель позивачем, на думку колегії суддів, повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: договором від жовтня 2001 р., укладеним між відповідачем та третьою особою (а.с. 32 - 33, т. 1), актом прийому-передачі векселя від 03.10.2001 р. (а.с. 34, т. 1), угодою про внесення змін до тексту веселів від 01.10.2002 р. (а.с. 90, т. 1), договорами купівлі-продажу цінних паперів та актами прийому-передачі векселів (а.с. 122 - 129, т. 1).
Вимоги про стягнення за первісним позовом з відповідача на користь позивача суми 235.777,77 грн., яка складається з суми 200.000,00 грн. основного боргу за простим векселем № 8135201577173, виданим відповідачем 03.10.2001 р. та суми 35.777,77 грн. відсотків; та вимоги за зустрічним позовом про визнання простого векселя № 8135201577173, виданого відповідачем 03.10.2001 р., недійсним та таким, що не підлягає оплаті, стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
Беручи до уваги норми ст. ст. 34, 70 Уніфікованого закону, колегія суддів вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності з огляду на наступне. 01.10.2002 р. до простого векселя були внесені зміни: «по пред'явленню, але не раніше 15.10.2002 р.», отже цей вексель може бути пред'явлений протягом року, починаючи з 15.10.2002 р., тобто до 16.10.2003 р. Строк позовної давності в три роки спливає 16.10.2006 р.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 200.000,00 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 5 Уніфікованого закону у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною. Спірний вексель № 8135201577173 не містить будь-яких написів щодо нарахування відсотків.
Статті 48, 49 Уніфікованого закону, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення відсотків за векселів, стосуються випадків, коли заявлена вимога про сплату вексельного боргу в порядку регресу. Позивачем не надано суду доказів того, що він пред'являє до відповідача вимоги в порядку регресу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 35.777,77 грн. відсотків.
Зустрічні позовні вимоги щодо визнання простого векселя № 8135201577173, виданого відповідачем 03.10.2001 р., недійсним та таким, що не підлягає оплаті, не підлягають задоволенню, оскільки форма спірного векселя повністю відповідає діючому вексельному законодавству.
Статтею 33 Уніфікованого закону передбачено, що переказний вексель є недійсним, якщо передбачає оплату частинами або містить інші строки платежу, ніж передбачені цією статтею, а саме: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Як вже зазначалось вище, на підставі ст. 34 Уніфікованого закону, простий вексель № 8135201577173 містить строк платежу - «по пред'явленню, але не раніше 15.10.2002 р.».
Враховуючи викладене, відсутні підстави для визнання простого векселя № 8135201577173 недійсним.
Твердження скаржника про те, що простий вексель підписаний та зміни до нього внесені неповноважними особами не приймається колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Накази № 189 від 03.10.2001 р. та № 162 від 30.09.2002 р. (а.с. 106, 110, т.1), згідно з якими на час підписання та внесення змін до векселя голова правління відповідача перебував в відрядженні і надавав повноваження керівника (в повному обсязі) заступнику голови правління, спростовують твердження відповідача щодо відсутності таких повноважень. Зазначені накази у встановленому порядку не скасовані. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач не надав.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оригінал простого векселя № 8135201577173, виданого відповідачем 03.10.2001 р., оглянутий колегією суддів в судовому засіданні і залучений до матеріалів справи.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, розподіляються між ними на загальних підставах, визначених ст. 49 ГПК України, - при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 10.000,00 грн. підтверджуються договором про надання юридичних послуг від 09.12.2005 р., платіжним дорученням № 51 від 09.12.2005 р. (а.с. 25, 26, т. 1).
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на оплату послуг адвоката частково - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме - в сумі 8.483,00 грн.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат», м. Херсон, залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2006 р. у справі № 12/20-06 - без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.