"26" травня 2009 р.
Справа № 33/86-08-4700
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Величко Т.А.
суддів: Бойко Л.І., Жукової А.М.
при секретарі судового засідання Арбієві А.А.
за участю представників сторін:
від прокуратури - Шпагіна І.С.;
від відповідачів -Манушин В.О.;
від позивача - не з'явився;
розглянувши апеляційне подання заступника прокурора Київського району м. Одеси
на рішення господарського суду Одеської області від 20.01.2009р.
зі справи № 33/86-08-4700
за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України
до: ТОВ з іноземними інвестиціями „Інвестиційна холдінгова компанія „Слов'янський Альянс”, дитячого санаторію „Зелена горка”
про визнання недійсним інвестиційного договору
встановив:
Заступник прокурора Київського району м .Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами і уточненнями до ТОВ з іноземними інвестиціями "Інвестиційна холдінгова компанія "Слов'янський Альянс", Дитячого санаторію "Зелена Гірка'' про визнання договору №5 від 29.11.07р., укладеного між ДС "Зелена Гірка" МОЗ України та ТОВ з "II "Інвестиційна холдінгова компанія "Слов'янський Альянс" на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення дитячого санаторію "Зелена гірка" - недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при укладені інвестиційного договору в порушення ст. 180 ГК України, сторонами не погоджені істотні умови договору, такі як предмет та ціна, не конкретизовано, на які саме земельну ділянку та майновий комплекс інвестор збирається оформлювати правовстановлюючі документи, не вказана в договорі сума інвестицій, тобто, не погоджена ціна договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.09р. (суддя Мазур Д.Т.) відмовлено у задоволені позовних вимог. Судове рішення мотивовано таким:
- правила ст. 207 ГК України містять загальні положення про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать нормам ЦК України, і відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ГК України застосовувати не може;
- заявником у справі не наведені докази порушень відповідачем вимог ст. 203 ЦК України при укладенні договору №5 від 29.11.07р., а наведені у позовній заяві міркування стосуються ступені виконання умов договору його учасниками та притаманні вимогам про розірвання договору, а не визнання його недійсним;
- при недосягненні сторонами згоди з усіх істотних умов договору не існує самої угоди, як юридичного факту, що виключає можливість застосування до неї правил про недійсність угоди;
- зацікавлена особа не позбавлена права укласти додаткову угоду до договору, в якій визначити ті умови, які мають міститися в договорі та є важливими для ініціатора додаткової угоди.
Не погоджуючись з висновками суду, заступник прокурора Київського району Одеси звернувся з апеляційним поданням на рішення суду, просить його скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Доводи апелянта грунтуються на такому:
- господарський суд необгрунтовано вказав на неможливість застосування ст. 207 ГК України, оскільки її норми містять загальні положення про недійсність господарських зобов'язань відносно до норм ст.215 ЦК України та суперечать їм;
- необгрунтованим є посилання суду на недоведення позивачем доказів порушення вимог ст. 203 ЦК України, оскільки недійсність правочину, окрім зазначеної судом ч. 1 ст.215 ЦК України може бути визнана судом, якщо одна із сторін або заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 203 ЦКУ), а господарським судом обмежено коло підстав недійсності правочину;
- якщо в результаті укладення договору порушено інтереси держави або існує загроза їх порушенню, відповідно до ст. 207 ГК України, такий договір може бути визнаний судом недійсним.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справа (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін дійшла до висновку, що апеляційне подання задоволенню не підлягає виходячи з такого.
Дитячий спеціалізований санаторій "Зелена Гірка" МОЗ України є санаторно-курортною установою для лікування дітей віком від 3 до 17 рюків із захворюванням органів дихання, дітей, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, та хворих на туберкульоз органів дихання.
Санаторій є державною бюджетною установою, яка заснована на загально державній власності та підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України.
П. 15 Статуту передбачено, що санаторій має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки.
Майно санаторію є державною власністю, закріплене за ним і належить йому на праві оперативного управління.
Санаторій володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд, вживаючи відносно нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству і Статуту санаторію.
29.11.07р. в м. Київ було укладено договір №5 на реалізацію інвестиційного проекту щодо ремонту з реставрацією медичних будівель та розширення дитячого санаторію "Зелена Гірка" між ТОВ з іноземними інвестиціями "Інвестиційна холдінгова компанія "Слов'янський Альянс" (інвестор) та дитячим санаторієм "Зелена Гірка" МОЗ України (Засновник). Договір погоджено з Міністерством охорони здоров'я України і затверджено віце-прем'єр-міністром України Д.В. Табачником.
Предметом договору (п.1.2) є інвестування на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов договору інвестором в реалізацію інвестиційного проекту з метою ремонту і реставрації будівель та рішення матеріально-технічної бази дитячого санаторію "Зелена Гірка", розташованого в м. Одеса, вул. Дача Ковалевського. 89.
Умовами договору визначено порядок та умови інвестування, права та обов'язки сторін, порядок розв'язання спорів, тощо.
Відповідно до п. 6.1 договору він набуває чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.08р.
З посиланням на те, що сторонами не погоджені істотні умови договору, такі як предмет та ціна, не конкретизовано, на які саме земельну ділянку та майновий комплекс інвестор збирається оформлювати правовстановлюючі документи, не вказана в договорі сума інвестицій (не погоджена ціна договору) заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я звернувся до господарського суду з вимогами про визнання договору недійсним, як такого, що є перешкодою для держави щодо забезпечення прав своїх громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу, суперечить інтересам держави.
Господарський суд, приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, не погоджуючись з доводами позивача, послався на те, що заявником у справі не наведені докази порушень відповідачем вимог ст. 203 ЦК України при укладені договору №5 від 29.11.07р.. а наведені в позовній заяві міркування стосуються ступені виконання умов договору його учасниками та притаманні вимогам про розірвг.ння договору, а не про визнання його недійсним.
З обгрунтованістю висновків суду погодитися можна.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Угода може бути визнана недійсною з підстав передбачених законом.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати вимогам, які називають умовами дійсності правочину і визначені ст. 203 ЦК, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним закладам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятись у формі, встановленій законом
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Порушення будь-якої з перелічених умов (крім п. 4) тягне за собою недійсність правочину.
Ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Міністерство охорони здоров'я України не є стороною за оскаржуваним договором, а є особою, яка погодила цей договір.
Будь які документальні обгрунтування від Міністерства охорони здоров'я України щодо суперечності умов цього договору інтересам держави чи суспільства, не надані.
Заступником прокурора Київського району м. Одеси в позовній заяві і в апеляційному поданні також не визначено, яким визначеним законом вимогам не відповідає інвестиційний договір, як цей договір перешкоджає державі забезпечувати права громадян на охорону здоров'я та медичну допомогу.
За таких обставин, висновок господарського суду про недоведеність порушень вимог ст. 203 ЦК України при укладенні договору №5 від 29.11.07р. є правильним.
Доводи апеляційного подання висновків суду не спростовують.
Господарський суд дав належну оцінку обставинам справи і постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи і чинному законодавству і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 99.101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 20.01.09р. у справі №33/86-08-4700 - залишити без змін, а апеляційне подання заступника прокурора Київського району м. Одеси - без задоволення.
Постанова в порядку ст.105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.А. Величко
судді : Л.І. Бойко
А.М. Жукова