79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.05.09 Справа№ 2/68
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Романинця О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Морозко” Відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення 884438 грн. 67 коп.
Дочірнє підприємства “Морозко” Відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів про стягнення 731518 грн. 77 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 26.03.2009р. призначив розгляд справи на 09.04.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 22.04.2009р., 05.05.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договори поставок, на виконання умов яких відповідачу було передано у власність товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 731518 грн. 77 коп. Просив також відповідно до поданої заяви забезпечити позов.
Через канцелярію суду 22.04.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 884438 грн. 67 коп.
Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 26.03.2009р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
1 лютого 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТП-425.
2 січня 2009р. між сторонами було укладено договір №ТП-150
За цими договорами постачальник (позивач) зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених ними, систематично поставляти покупцю (відповідачу) визначений цими договорами товар, а покупець зобов'язувався на умовах та в порядку, визначених цими договорами, приймати названий товар та оплачувати його.
На виконання умов вищевказаних договорів, позивач поставив відповідачу по товаро-транспортних накладних (оригінали товаро-транспортних накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 1012323 грн. 11 коп.
Пунктами 3.3. договорів №ТП-425 від 01.02.2008р. та №ТП-150 від 02.01.2009р. передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 днів з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається .
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково (оплачено 127884 грн. 44 коп.), на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 884438 грн. 67 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 884438 грн. 67 коп. основного боргу.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м. Львів, вул. Галицька, 4 (ідентифікаційний код 13827416) на користь Дочірнього підприємства “Морозко” Відкритого акціонерного товариства “Львівський холодокомбінат”, м. Львів, вул. Повітряна, 2 (ідентифікаційний код 23962339) 884438 грн. 67 коп. основного боргу, 8844 грн. 39 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя