20.05.2009 Справа№ 6/201
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),
суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.,
секретар судового засідання Пруднікова Г.В.,
представники сторін:
від відповідача: Вишнева Є.Л., довіреність №172 від 21.07.08,
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича, с. Нова Павлівка Кіровоградського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2009р. у справі № 6/201
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Агромир”, м. Кіровоград
до фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича, с. Нова Павлівка Кіровоградського району Кіровоградської області
про стягнення 99907 грн. 82 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" (далі- позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича (далі- відповідач) заборгованості в сумі 99 907,82 грн., з яких 83 029,01 грн. - основний борг, 273,00 грн. - пеня та 16 605,81 грн. - штраф.
12.02.09 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу та штрафу, а саме просив стягнути 54 810,00 грн. - основного боргу та 10 962,00 грн. - штрафу; збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, просив стягнути пеню в розмірі 2264,28 грн.; доповнив позовні вимоги новою вимогою про стягнення 17 265,15 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2009р. у справі №6/201 (суддя - Коротченко Л.С.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Агромир” задоволено: стягнуто з фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича на користь позивача заборгованість в сумі 68036 грн. 28 коп.; витрати по сплаті державного мита в розмірі 680 грн. 36 коп. та інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить це рішення скасувати. Скаржник вказує на те, що права позивача по договору не порушені, оскільки ним не використано механізму досудового врегулювання спору, відсутній предмет спору, а тому слід було припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Скаржник вказує також, що до нього безпідставно застосовано подвійні штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився.
22.04.2009р. від відповідача надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, однак вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки відповідно ч.4 ст.78 ГПК України затвердження мирової угоди можливе до постановлення судом першої інстанції рішення.
В судовому засіданні 20.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 10.04.08 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агромир" (продавець) та фермерським господарством Моніча Руслана Васильовича (покупець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) на умовах розстрочення оплати № 10\04\3-Г (далі -договір)
Відповідно до умов договору, в строки, визначені договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця матеріально-технічні ресурси (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару та термін його оплати, а також інші умови, визначаються в додатках та рахунку-фактурі, які складають невід'ємну частину цього договору (п. 1.1. та п. 1.2. Договору).
Згідно п. 5.1. Договору, права та обов'язки сторін цього договору виникають в момент підписання та припиняються належним виконанням цього договору, а також в інших випадках, передбачених законом.
У визначені договором терміни відповідач розрахувався частково, у сумі 12150 грн. та 3240 грн., а тому господарський суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань і обґрунтовано стягнув з відповідача борг у сумі 54810 грн. (70200 грн. -15390 грн.) з урахуванням відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбачених пунктом 8.2 договору та статтею 625 Цивільного кодексу України.
Однак, стягуючи з відповідача на користь позивача штраф за прострочку оплати у сумі 10 962 грн. місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо правомірності цих вимог.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в цих правовідносинах, передбачено для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності -пеню.
Крім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.
З огляду на зазначене, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 10 962 грн. суперечить приписам наведених норм та підлягає скасуванню у цій частині.
Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича, с. Нова Павлівка Кіровоградського району Кіровоградської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2009р. у справі № 6/201 в частині стягнення штрафу у сумі 10 962 грн. скасувати, в цій частині в позові відмовити.
В частині стягнення судових витрат рішення змінити і викласти в наступній редакції:
“Стягнути з фермерського господарства Моніч Руслана Васильовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Агромир” витрати на сплату державного мита у сумі 570 грн.74 коп. і витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 93,79 грн.”
В іншій частині рішення залишити без змін.
Видачу наказу доручити господарському суду Кіровоградської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.О. Чимбар
Суддя І.В.Тищик
Суддя Л.В.Чоха
Постанова виготовлена в повному обсязі 25.05.2009 року.