ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 39/114
18.05.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Партнерс Україна»
про стягнення 15 373,54 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача: не з"явилися
Від відповідача: не з"явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алан»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Партнерс Україна»про стягнення 15373,54 грн. заборгованості відповідно до Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/114 та призначено справу до розгляду на 23.03.2009 р. о 14:30 год.
23.03.2009 р. представник відповідача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав Клопотання № 31 від 20.03.2009 р. про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 23.03.2009 р. не з'явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2009 р. не подав і не надіслав.
Представник позивача в судове засідання 23.03.2009 р. зЧявився, але вимоги ухвали суду від 02.03.2009 р. виконав частково, подав лист -повідомлення від 17.03.2009 р.
Ухвалою суду від 23.03.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.04.2009 р. о 11:30 год.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання 13.04.2009 р., вимоги ухвал суду від 02.03.2009 р. та від 23.03.2009 р. не виконав.
Представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення по справі від 23.03.2009 р. та від 07.04.2009 р., вимоги ухвал суду від 02.03.2009 р. та від 23.03.2009 р. щодо надання довідки про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій України на дату прийняття ухвали суду не виконав.
Ухвалою суду від 13.04.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 18.05.2009 р. о 15:50 год.
15.05.2009 р. представник позивача через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання від 14.05.2009 р., відповідно до якого повідомив суд про неможливість зЧявитись або направити іншого представника в судове засідання 18.05.2009 р., просив залучити до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 13.05.2009 р. та розглянути справу по суті без участі представника позивача.
Представник відповідача в судове засідання 18.05.2009 р. не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання попередніх ухвали суду не подав і не надіслав.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. 3 п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. та від 23.03.2009 р. були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, що підтверджується відмітками на зворотньому вказаних ухвал суду, здійснених у відповідності до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України (затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75).
Клопотання № 31 від 20.03.2009 р. про відкладення розгляду справи, подане відповідачем до Господарського суду міста Києва 23.03.2009 р., свідчить про отримання ним вищезазначених ухвал суду, а отже відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/114.
Причини неявки відповідача в судові засідання 13.04.2009 р. та 18.05.2009 р. суду не відомі.
Судом розглянуте в судовому засіданні 18.05.2009 р. клопотання позивача від 14.05.2009 р. про розгляд справи по суті без участі представника позивача.
Наведене клопотання свідчить, що позивач не відмовився від позову, т.т. підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
13.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алан»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рітейл Партнерс Україна»(відповідач) (надалі -Сторони) був укладений договір поставки № 31/07 (надалі -Договір), згідно з умовами якого Покупець (відповідач) надає замовлення (Додаток № 1 «Бланк замовлення») Постачальнику (позивачу) на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій наведено асортимент товарів, що поставляються за Договором та їх ціни, і яка складає невідЧємну частину цього Договору (Додаток № 2 «Специфікація»).
Пунктом 1.2 Договору Сторони визначили, що замовлення Покупця на поставку товарів обов'язкові для Постачальника, вони можуть надаватись Постачальникові у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для Покупця, за 5 днів до дня поставки (максимально 7 днів).
Згідно п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника в торгові точки Покупця, на умовах DDT у відповідності з Інкотермс в редакції 2000 року, протягом 5 робочих днів з моменту подання Покупцем замовлення в порядку, передбаченому п. 1.2 Договору. В цьому ж пункті Договору зазначено, що Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки, крім іншого, інформацію про номер і дату замовлення, штрих -код товару тощо.
Відповідно до п. 2.5 Договору, Постачальник поставляє Покупцю за спірним Договором товар із залишковим терміном придатності з дня поставки щонайменше 2/3 від загального терміну придатності.
У пункті 2.8 Договору встановлено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товар поставлено Покупцеві і вивантажено на приймальну платформу торгової точки, і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товар було отримано Покупцем.
Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем через 14 (чотирнадцять) днів після реалізації товару Покупцем.
У позовній заяві та наданих суду письмових поясненнях від 23.03.2009 р., від 07.04.2009 р. та від 13.05.2009 р. позивач зазначив, що згідно з умовами Договору поставки № 31/07 від 13.12.2009 р. поставив відповідачу за період з 24.09.2008 р. по 04.11.2008 р. товар на загальну суму 17224,30 грн., що підтверджує наступними накладними, підписаними сторонами у двосторонньому порядку, копії яких додані до матеріалів справи:
- № А-0014361 від 24.09.2008 р. на суму 2588,82 грн.;
- № 3/19 від 25.09.2008 р. на суму 2005,76 грн.;
- № 5/45 від 30.09.2008 р. на суму 949,07 грн.;
- № 5/52 від 02.10.2008 р. на суму 1937,95 грн.;
- № 5/73 від 07.10.2008 р. на суму 1041,60 грн.;
- № 5/79 від 09.10.2008 р. на суму 649,24 грн.;
- № 5/102 від 14.10.2008 р. на суму 923,09 грн.;
- № б/н від 16.10.2008 р. на суму 1849,44 грн.;
- № 5/150 від 21.10.2008 р. на суму 1666,15 грн.;
- № 5/144 від 23.10.2008 р. на суму 1045,19 грн.;
- № 5/128 від 28.10.2008 р. на суму 504,36 грн.;
- № 5/111 від 30.10.2008 р. на суму 801,06 грн.;
- № 5/112 від 04.11.2008 р. на суму 1262,58 грн. (надалі -Накладні).
Позивач вважає, що оскільки у відповідності із пунктом 4.1. Договору оплата за отриманий товар повинна здійснюватись Покупцем (відповідачем) через 14 днів після реалізації товару Покупцем, а остання поставка товару Покупцю була здійснена 04.11.2008 р., то кінцевим строком сплати за отриманий товар, з урахуванням терміну придатності товару, є 01.01.2009 р.
Відповідач здійснив лише часткову сплату спірного товару в сумі 1850,76 грн., а тому станом на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отриманий згідно Договору товар становить 15373,54 грн. (17224,30 грн., загальна сума спірного товару - 1850,76 грн., часткова оплата відповідачем спірного товару = 15373,54 грн., основний борг).
На виконання вимог ухвал суду від 23.03.2009 р. та від 13.04.2009 р. щодо надання доказів направлення претензії відповідачу з вимогою оплати заборгованості позивач у письмових поясненнях від 07.04.2009 р. та від 13.05.2009 р. зазначає, що звертався до відповідача електронною поштою з претензіями щодо оплати заборгованості за отриманий товар, вів переговори з цього приводу, проте відповідач вимоги щодо сплати заборгованість за Договором у сумі 15373,54 грн. не виконав.
Доказів направлення претензії відповідачу в порядку п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155), відповідно до якого належним доказом про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), позивач суду не надав і не надіслав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовЧязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повЧязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовЧязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України та ст. 265 ГК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовЧязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовЧязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 193 ГК України, субЧєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовЧязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовЧязання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на наданих на розгляд суду Накладних, які визначені позивачем в якості доказу виконання ним умов Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р.
Однак, вищезазначені Накладні не можуть бути визнані судом у якості належних доказів по справі з огляду на наступне:
Фактично надані позивачем Накладні не містять посилань на Договір поставки № 31/07 від 13.12.2007р., на підставі якого позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, т.т. не свідчать про поставку товару за цими Накладними саме за спірним Договором.
Так, графа Накладних «Підстава» містить загальне зазначення: «договір».
В обґрунтування свого твердження про поставку спірного товару саме на підставі Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р. позивач у письмових поясненнях від 07.04.2009 р. та від 13.05.2009 р. зазначив: «Доказами того, що товар постачався відповідачу на підставі договору поставки № 31/07 від 13.12.2007р. є відсутність будь-якого іншого договору, укладеного між позивачем та відповідачем.», однак доказів на підтвердження наведеного не назвав та не подав.
Судом також встановлено, що відповідно до п. 1.2 та 2.1 Договору товар поставляється Постачальником у відповідності з наданим Покупцем замовленням (у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб, прийнятний для Покупця), бланк якого наведений у Додатку № 1 до Договору, та на підставі Специфікації (Додаток № 2 до Договору), в якій наведено асортимент товарів, що поставляються за Договором та їх ціни.
Фактично Додатки № 1 та № 2 до Договору у якості додатків до позовної заяви та до поданих позивачем письмових пояснень суду не подані та не надіслані, а рівно в матеріалах справи відсутні замовлення Покупця (відповідача), на підставі яких Постачальник (позивач) здійснював поставку товару згідно спірних накладних на виконання умов Договору.
Крім того, відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки (а отже і в Накладних) крім іншого, інформацію про номер і дату замовлення, штрих -код товару тощо. Проте Накладні інформацію про номер і дату замовлення, штрих -код товару не містять, т.т. їх оформлення також здійснено не у відповідності до умов Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника в торгові точки Покупця, на умовах DDT у відповідності з Інкотермс в редакції 2000 року. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товар поставлено Покупцеві і вивантажено на приймальну платформу торгової точки і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товар було отримано Покупцем (п. 2.8 Договору).
З огляду на письмові пояснення позивача, останній стверджує, що доказом отримання спірного товару відповідачем є Накладні, «підписані у двосторонньому порядку представниками сторін та скріплені печатками». Позивач також повідомляє, що оскільки товар поставлявся відповідачу централізовано -кільцевими перевезеннями, то у відповідності до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 його відпуск здійснювався без довіреностей.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі -Інструкція), товарно-матеріальні цінності (у т.ч. товари), а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 5 Інструкції визначається, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Згідно абз. 1 п. 13 Інструкції довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.
Як встановлено в абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано -кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Позивачем не названо і до матеріалів справи не залучено довіреностей відповідача на отримання матеріальних цінностей, а рівно відсутні посилання на такі довіреності і у Накладних, які до того ж містять відповідну графу «За довіреністю: Серія № від 200_ р.»
Також позивачем не названо і до матеріалів справи не залучено будь -яких наданих (направлених) йому, як постачальнику товару, повідомлень одержувача цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, що допускається при централізовано -кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам (абз. 3 п. 13 Інструкції).
Графа «Прийняв»Накладних («Отримав (ла)»у накладній № А-0014361 від 24.09.2008 р.), містить тільки підпис невідомої особи без вказання прізвища, імЧя та по батькові, цей підпис засвідчений штампом невстановленого у відповідності абз. 3 п. 13 Інструкції зразка, а графа «За довіреністю: Серія № від 200_ р.»у Накладних взагалі не заповнена.
Отже, фактично за Накладними товар був отриманий невідомою особою без наявності у неї повноважень з боку відповідача на отримання матеріальних цінностей у позивача, що дозволяє зробити висновок про недоведеність позивачем факту отримання матеріальних цінностей (товару) відповідачем по справі.
Таким чином, суду не доведено і позивачем не надано будь-яких підтверджень, відповідно до яких товар за спірними Накладними був отриманий саме відповідачем по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейл Партнерс Україна»та на підставі Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р.
Враховуючи зазначене, надані позивачем Накладні не приймаються судом у якості належного доказу поставки спірного товару відповідачу та отримання його саме визначеним за позовною заявою відповідачем (як про це наголошував позивач у позові), а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р.
Крім того, відповідно до п. 4.1. Договору, оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем через 14 (чотирнадцять) днів після реалізації товару Покупцем. Докази здійснення реалізації товару Покупцем (відповідачем), а рівно виникнення у відповідача обов'язку оплати за отриманий товар у відповідності до умов Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р., позивачем також не названі та до матеріалів справи не додані. Визначення про сплин кінцевого строку сплати за отриманий товар саме 01.01.2009 р., з урахуванням терміну придатності товару (такий взагалі в Накладних щодо відповідного найменування товару не вказується) та останньої поставки товару 04.11.2009 р., здійснено позивачем на його власний розсуд та не у відповідності до умов Договору поставки № 31/07 від 13.12.2007 р.
Отже, при таких обставинах позивач не довів суду підставність своїх вимог, а тому у задоволенні позову про стягнення 15373,54 грн. належить відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті держмита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського України, п.п. 2, 5, 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 22.05.2009 р.