ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 лютого 2014 року № 16/54
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Солекс"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
Приватне підприємство «Солекс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 жовтня 2008 року № 0004742330/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2013 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Солекс" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2011 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року адміністративну справу № 16/54 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30 січня 2014 року.
У судовому засіданні 30 січня 2014 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.
Представник позивача у судовому засіданні 30 січня 2014 року підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи клопотання сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд, керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що Приватне підприємство "Солекс" зареєстроване у Святошинській районній у місті Києві Державній адміністрації 29 березня 2002 року, ідентифікаційний код 24102644, що підтверджується Довідкою № 10799/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Видами діяльності за КВЕД згідно даної довідки є: діяльність з організації азартних ігор, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, діяльність кафе, будівництво будівель, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.
Державною податковою адміністрацією в Київській області 21 листопада 2008 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами перевірки складено акт № 0111/26/57/23/24102644 від 29 вересня 2008 року, в якому зафіксовано порушення п.1 п.2 п.3 п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06 липня 1995 року. Зокрема, встановлено, що на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги в сфері грального бізнесу за готівковий розрахунок на 38 гральних автоматах, підключених до електроенергії та функціонуючих, обладнаних купюроприймачами, при наявності 38 торгових патентів із застосуванням одного реєстратора розрахункових операцій, через який здійснюються розрахункові операції -прийняття від гравця готівки на всіх 38 гральних автоматах.
На підставі вказаного вище акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено рішення про застосування передбачених п.2 ст. 17, ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафних (фінансових) санкцій від 20 жовтня 2008 року № 0004742330/0, згідно якого до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 13 420,00 грн. за виявлене порушення.
Відповідно до змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2013 року, якою дану справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судами попередніх інстанцій не встановили, яким чином набувалось право гри, яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей, з огляду на доводи позивача про використання опломбованого та приведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - контрольно-касового апарату, модель якого внесено до Державного реєстру.
Частиною 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
За таких обставин, враховуючи вказаний висновок Вищого адміністративного суду України, Окружним адміністративним судом міста Києва витребувано додаткові докази від позивача та відповідача з метою встановлення яким чином набувалось право гри, яка саме операція (обмінна чи надання послуги) здійснювалась при прийманні грошей, з огляду на доводи позивача про використання опломбованого та приведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - контрольно-касового апарату, модель якого внесено до Державного реєстру.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг встановлені Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. Розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абзац четвертий статті 2 Закону № 265/95-ВР).
Аналіз наведених положень Закону № 265/95-ВР дає підстави вважати, що метою застосування реєстраторів розрахункових операцій є контроль за обігом готівкових та безготівкових коштів при реалізації товарів (послуг) у сфері торгівлі громадського харчування та послуг.
У пункті 6 додатку до постанови № 121 наведено перелік автоматів для реалізації товарів (послуг), використання яких можливе у випадку обладнання їх реєстратором розрахункових операцій. Зокрема, такими автоматами є автомати з продажу квитків на приміському залізничному транспорті, гральні, з обліку жетонів в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені, з продажу дозованих і штучних товарів, іншого призначення.
Правовий аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що наведений невичерпний перелік автоматів вказує на автомати, які здійснюють розрахункові операції, тобто операції з приймання готівкових коштів або їхніх замінників (жетонів) за реалізований товар або надану послугу.
Такі автомати для реалізації товарів (послуг) при здійсненні розрахункової операції можуть приймати готівкові кошти або їхні замінники.
Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).
Операція із заміни готівкових коштів на їхні замінники може бути розрахунковою, якщо при цьому надається платна послуга.
Закон № 265/95-ВР не містить визначення терміна "послуга", воно наведено в іншому документі - Законі України від 1 грудня 2005 року № 3164-IV "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності". Відповідно до цього законодавчого акта послуга - це результат економічної діяльності, яка не створює товар, але продається та купується під час торговельних операцій.
Таким чином, автомати, які здійснюють розрахункові операції, приймаючи від покупця жетони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані реєстраторами розрахункових операцій.
Будь-яка розрахункова операція за допомогою реєстратора розрахункових операцій реєструється один раз за надання послуги чи товару.
Надання послуги заміни готівкових коштів на їхні замінники відрізняється від послуги, яка в подальшому отримується з використанням такого замінника (жетону).
У зв'язку з цим відповідь на питання, яка фактично послуга надана, міститься в розрахунковому документі, виданому реєстратором розрахункових операцій.
Розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (абзац п'ятнадцятий статті 2 Закону № 265/95-ВР).
Цей документ вказує на сутність наданої послуги. Зокрема, стосовно послуг, які надаються з використанням автоматів, це може бути право на проїзд у приміському залізничному транспорті, право на гру, право на проїзд у метрополітені або на отримання замінника готівкових коштів (жетонів), які можуть бути використані в автоматизованих контрольних пунктах проходу пасажирів у метрополітені.
У випадку коли при видачі жетонів у розрахунковому документі вказується на набуте право на послугу чи товар, а не на обмінну операцію готівкових коштів на їхні замінники, жетон не набуває статусу замінника грошей і подальше використання жетону для початку гри на гральному автоматі не може вважатися розрахунковою операцією, оскільки у цьому випадку не відбувається приймання автоматом для гри готівкових коштів або їхніх замінників.
Таким чином, гральні автомати, які не здійснюють приймання готівкових коштів або їхніх замінників, не здійснюють розрахункові операції.
Суд звертає увагу, що представником позивача додаткових доказів на підтвердження правової позиції не надано, зазначено, що усі наявні докази вже містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 30 січня 2014 року представник позивача зазначив, що порядок розрахунків у разі, якщо гра проходить на автоматі-купюроприймачі, врегульований на підприємстві відповідно до Наказу по підприємству № 52-ГД від 29.12.2006 р., згідно якого "встановлений наступний порядок прийняття ставок та виплати виграшів гравцям, які користуються послугою гри на гральному автоматі, обладнаному купюроприймачем:
- після вибору гравцем грального автомата, на якому буде проводитись гра, касир-оператор зобов'язаний безпосередньо роз'яснити гравцеві правила гри та прийняття ставок;
- після роз'яснення правил гри та прийняття ставок, гравець, робить ставку, опускаючи до купюроприймача грального автомата купюру відповідного номіналу, з урахуванням встановлених для даного виду гри прейскурантів цін (розміру ставок);
- після здійснення ставки гральний автомат в автоматичному режимі встановлює призову суму та розпочинається гра;
- після закінчення гри гравець повідомляє про даний факт касира-оператора;
- після повідомлення про закінчення гри, касир-оператор здійснює вилучення грошових коштів із купюроприймача грального автомата та, у місці проведення розрахунків, вносить їх у касу, проводячи відповідну розрахункову операцію через РРО;
- в залежності від результату гри (наявність чи відсутність виграшу) гравцеві, у місці проведення розрахунків, видається касовий чек з відображенням проведеної операції (внесення та видача (при наявності виграшу) готівки).
Відповідно до пункту 2.1.12 паспорту ігрового автомату «Балатон» автомат дозволяє вводити в гру «кредити» з такими каналами: каналом банкнотоприемника в імпульсному режимі до 25 імпульсів/секунду.
Таким чином, згідно технічних характеристик спірного грального автомату, останній здійснює приймання кредитів.
При цьому, поняття «кредити» не роз'яснено у вказаному документі та у судовому засіданні, проте, на думку суду, таке кредити є замінником грошових коштів в даному випадку.
Порядок реєстрації розрахункових операцій з використанням РРО у залі гральних автоматів передбачає такий алгоритм дій, за якого облік розрахункових операцій відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення".
З наведеного вбачається, що сам позивач визнає факт наявності розриву в часі між наданням послуги та проведенням розрахунково-касової операції за її надання.
Посилання позивача на факт відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків та суми, яка визначена в поточному звіті РРО, суд вважає таким, що не спростовує встановленого під час перевірки порушення, а навпаки наведене прямо свідчить, що підприємством не забезпечується порядок проведення розрахункових операцій передбачених законом, не забезпечується видача особі відповідного розрахункового документу встановленої форми на повну суму проведеної операції при прийнятті готівкових коштів в купюроприймач грального автомата. Проведення коштів, що прийняті через гральний автомат купюроприймач, через РРО здійснюється лише по факту закінчення гри, коли касир-оператор здійснює вилучення грошових коштів із автомата у місці проведення розрахунку та вносить їх в касу. Після закінчення гри, відповідно, неможливо достовірно підтвердити проведення через РРО у повному обсязі усіх розрахункових операцій здійснених на гральному автоматі-купюроприймачі, оскільки при прийнятті коштів такі суми не реєструються, роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій не відбувається. Відповідно вказаний порядок проведення реєстрації розрахункових операцій не відповідає вимогам закону, оскільки не дає можливості забезпечити реєстрацію розрахунку при здійсненні гри неодноразово (отримання декількох послуг). Саме на усунення цих обставин і спрямована дія норм Постанови КМУ № 121 від 07.02.2001, які передбачають оснащення кожного грального автомату індивідуальним пристроєм електронної фіскальної пам'яті.
Отже, гральний автомат з 31 грудня 2006 року, відповідно до зазначеної вище постанови, повинен самостійно виконувати фіскальні функції, які, зокрема, полягають в обліку, накопиченні та відображенні даних щодо прийнятих та виданих (виграних) гравцями грошових замінників - жетонів та кредитів.
Щодо необхідної умови використання гральних автоматів із застосуванням РРО є перш за все обов'язкове включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу комп'ютерно-касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Положенням про зазначений Державний реєстр, що затверджений постановою КМУ від 29.08.2002 № 1315 то вказана процедура здійснюється за поданням заявника (наприклад виробників або постачальників такої техніки, розробленої на замовлення операторів сфери грального бізнесу)
Взаємовідносини між підприємствами - виробниками реєстраторів розрахункових операцій і підприємствами - споживачами цієї продукції (в тому числі, з питань її придбання та комплектності поставки вказаної системи) регулюються Господарським кодексом України. Зокрема, відповідно до статті 270 ГК України товари повинні поставлятися комплексно, відповідно до вимог стандартів, технічних умов або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту. Якщо комплектність не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором.
Таким чином, суб'єкти господарювання в сфері грального бізнесу, самостійно мали можливість з 01.07.02 по 31.12.06 звернутись до виробників та постачальників реєстраторів розрахункових операцій з метою виготовлення моделі реєстраторів розрахункових операцій (гральних автоматів) у відповідності до норм Закону і відповідно до вимог Постанови КМУ № 1315 внести подання на внесення моделі до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.
Фіскалізація грального обладнання є основною передумовою для легалізації ринку гральних автоматів.
Обов'язок застосування гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, є нормою закону, якою мають керуватися суб'єкти господарювання при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу.
Крім того, слід зазначити, що ТОВ "Експотрейд" було розроблено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка наказом ДПА України від 01.07.08 р. № 430 включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Система "Фіскал" призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів. Наявність у складі системи технічних пристроїв з криптографічним захистом інформації забезпечує високий рівень захисту та збереження даних про рух готівки або її замінників (жетонів, кредитів) як по кожному автомату окремо, так і в цілому по залу гральних автоматів.
Згідно з п.2 ст.17 ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Застосування відповідачем суми штрафу в розмірі 13420,00 грн. відповідає чинному законодавству.
Позивач зазначає, що акт перевірки не відповідає вимогам чіткості, об'єктивності, повноти та достовірності та був складений відповідачем з порушенням вимог статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", пунктів 1.7 та 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Однак, позивач не надав належно допустимих доказів, які б підтверджували вищезазначене і в поясненнях до акту перевірки таких зауважень під час перевірки відповідальними працівниками залу гральних автоматів не висловив.
Слід звернути увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року судом зобов'язано позивача надати інформацію щодо способу набуття права гри, видів операцій, які здійснювались при прийманні грошей (обмінна чи надання послуг) у відношенні до доводів про використання опломбованого та приведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій - контрольно-касового апарату, модель якого внесено до Державного реєстру.
Проте, додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог та на спростування висновків акту перевірки позивачем не надано, з огляду на що Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що підставі для скасування спірного рішення від 20 жовтня 2008 року № 0004742330/0 відсутні.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Приватного підприємства «Солекс» не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Солекс відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник