Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/6661/13-а
30.01.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Омельченка В. А. ,
Дудкіної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганова Г.Ю. ) від 21.10.2013 по справі №801/6661/13-а
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева" в особі філії Пансіонат "Планета" (вул. Косицького, 29/73, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2 Б, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97408)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 жовтня 2013 року у справі № 801/6661/13-а адміністративний позов Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» в особі філії Пансіонат «Планета» до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 жовтня 2013 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що постійне представництво позивача є самостійним платником податку на прибуток на території України та визначає оподатковуваний прибуток та податок на прибуток у загальному порядку. Заявник апеляційної скарги вважає, що позивач був зобов'язаний включати в доходи в декларації з податку на прибуток отриманих від нерезидента коштів, як фінансування на утримання пансіонату та вважає, що позивачем неправомірно не відкоригована (не зменшена) балансова вартість основних засобів у зв'язку з порушеннями встановленими попередніми актами перевірок.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки його представника внаслідок виникнення складних погодних умов.
Вказане клопотання про відкладення розгляду справи залишено судовою колегією без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги є для суду зрозумілими та зводяться до вирішення судом правового питання, в матеріалах справи є у наявності усі необхідні докази для вирішення судом спору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у сумі 5099287 грн. податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2013 року № 0000902206 та у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 256407 грн. за основним платежем та 64101,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями податковим повідомленням-рішенням від 14.06.2013 року № 0000892206.
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки від 31.05.2013 року № 000098/01-05-22-06/24028351 «Про результати планової виїзної перевірки Филиала Пансионат «Планета» - Федерального Государственного Унитарного предприятия «Государственный космический научно-производственный центр им. Им. М.В. Хруничева» код за ЄДРПОУ 24028351, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.», яким було встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 5099287 грн., у т.ч. по періодах: за 2012 рік у сумі 5099287 грн. та встановлено заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 256407 грн., у тому числі по періодах: за 2012 рік у сумі 256407 грн.
Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на тому, що на думку податкової інспекції позивач повинен був включити до складу доходів Пансіонату суми фінансування, що були отримані позивачем як самостійним платником податку на прибуток, від Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» (Росія). При цьому податкова інспекція визнала отримані Пансіонатом кошти у якості безповоротної фінансової допомоги, посилаючись на порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками податкової інспекції та вважає, що судом першої інстанції правильно надана юридична оцінка спірним правовідносинам у справі з огляду на таке.
Відповідно до пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Поняття «безповоротна фінансова допомога» визначено підпунктом 14.1.257. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;
сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;
основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що отримані позивачем кошти від Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» (Росія) не можна вважати безповоротною фінансовою допомогою у розумінні вказаних положень Податкового кодексу України, оскільки між позивачем та Федеральним державним унітарним підприємством «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» (Росія) не існує цивільно-правових правовідносин, що виникають на підставі правочинів, які передбачають перехід права власності на такі кошти.
Так матеріалами справи встановлено, що Пансіонат «Планета» діє на підставі Положення, не є юридичною особою та має баланс у складі балансу ДКНВЦ ім.. М.В. Хрунічева. Основною метою діяльності Пансіонату є організація оздоровлення і відпочинку, здійснення санаторно-курортної, медико-реабілітаційної, оздоровчо-профілактичної діяльності, а Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» (Росія) зобов'язано забезпечувати фінансування Пансіонату, брати участь в його матеріально-технічному забезпеченні.
Згідно розділу 6 Статуту Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім.. М.В. Хрунічева» філії та представництва здійснюють свою діяльність від імені підприємства, яке несе відповідальність за їх діяльність.
Пансіонат є представником нерезидента в Україні, через якого нерезидент здійснює господарську діяльність.
При таких обставинах справи судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що отримання філіалом від юридичної особи коштів для здійснення діяльності в інтересах юридичної особи та від його імені не може бути розцінено як господарська діяльність філії, яка пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.
Матеріалами справи встановлено, що на валютний рахунок Пансіонату надійшли грошові кошти у російській валюті із зазначенням платежу «перерахування коштів на утримання пансіонату» у сумі 19207896 грн., у т.ч. у 4 кварталі 2011 року - 2713282 грн., у 2012 році - 16494614 грн. Саме ці кошти були безпідставно визнані податковою інспекцією у якості інших доходів позивача, а саме: безповоротної фінансової допомоги, що призвело до висновку про заниження позивачем доходу і як наслідок - заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Сам по собі факт того, що Пансіонат є платником податку на прибуток на території України, не свідчить про те, що отримані позивачем кошти від юридичної особи на утримання Пансіонату у відповідності із правовстановлюючими документами - є іншими доходами Пансіонату від здійснення ним господарської діяльності на території України, що підлягають оподаткуванню.
Доводи апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції не спростовують та не ґрунтуються на положеннях Податкового кодексу України.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, а саме: завищення позивачем сум нарахованої та віднесеної на собівартість амортизації основних виробничих засобів на суму 144318 грн., судовою колегією встановлено наступне.
З акту перевірки вбачається, що податкова інспекція вважає, що позивачем не відкоригована (не зменшена) балансова вартість основних засобів у зв'язку із раніше встановленими порушеннями попередніми актами перевірок.
Так податкова інспекція у акті перевірки послалася на акт планової документальної перевірки від 29.02,2012 року № 27/22-0/24028351 та акт позапланової документальної перевірки від 16.10.2012 року № 1557/22-06/24028351.
Судом першої інстанції було безперечно встановлено, що за результатами вказаних актів перевірок податковим органом були прийняті відносно позивача певні податкові повідомлення-рішення, які були своєчасно оскаржені позивачем, що свідчить про неузгодженість податкових зобов'язань, що були визначені прийнятими податковими повідомленням-рішеннями.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.01.2013 року по справі № 2а-3235/12/0170/7, що набрала законної сили на підставі ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року, було визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000022200 від 19.03.2012 року, № 0000052200 від 19.03.2012 року, № 0000062200 від 19.03.2012 року, № 0000072200 від 19.03.2012 року, № 0000082200 від 19.03.2012 року.
Також з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.06.2013 року по справі № 2а-12750/12/0170/20, що набрало законної сили на підставі ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, було визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000282200 від 29.10.2012 року, № 0000292200 від 29.10.2012 року, № 0000302200 від 29.10.2012 року.
Вказані судові рішення підтвердили правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум витрат з придбання товарів (робіт, послуг) по фінансово-господарським операціям із КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Корван» та безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів позивача із вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Відповідно до пункту 144.1. статті 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, зокрема:
витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності;
витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.
При таких обставинах справи позивач не повинен був зменшувати балансову вартість основних засобів, придбаних від КП «Альянс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Корван».
Доводи апеляційної скарги в даній частині висновків суду першої інстанції не спростовують та не засновані на положеннях Податкового кодексу України.
Суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував фактичні обставини справи та правильно надав юридичну оцінку спірним правовідносинам у справі, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції - відсутні.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 по справі №801/6661/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис Т.М. Дудкіна
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.В. Дадінська