"10" березня 2009 р.
Справа № 16/161-08-4314
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.,
При секретарі Юзьковій А.В.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
від відповідача - Байрачна О.А. по дов. №15-1/2 від 05.01.09р.
Розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про відновлення строку на її подання Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія”Автомобільні дороги України”
на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009р.
у справі № 16/161-08-4314
за позовом Приватного підприємства “Виробничо-комерційне підприємство “Нігинсахкампром”
до Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія”Автомобільні дороги України”
про стягнення 135891,35 грн.
Встановив:
В жовтні 2008р. Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Нігинсахкахпром" (далі - Підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" (далі - Облавтодор) про стягнення заборгованості в сумі 145891,35 грн. за договором поставки.
В обґрунтування позовних вимог, Підприємство посилається на договір поставки №34 від 16 березня 2006р., згідно якого позивач зобов'язався виготовити та поставити мінеральний порошок на загальну суму 300000,00грн.
На виконання умов договору Підприємством станом на 29.04.2006р. поставлений товар на суму 55115,08 грн., який відповідачем був оплачений.
Однак, від оплати подальшої поставки товару Облавтодор відмовився, заборгованість за розрахунками позивача становить 81160,02 грн.
Відповідач не визнає позовні вимоги, зазначаючи у відзиві, що поставлений порошок не відповідає вимогам ДСТУ Б.В.2.7-121-2003 та не придатний для виготовлення бетонних сумішей.
В процесі розгляду даної справи, представником позивача були змінені позовні вимоги, з урахуванням часткової оплати відповідачем суми в розмірі 10000 грн., а тому заборгованість становить 135891,35 грн. враховуючи індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 січня 2009р., винесеним суддею Желєзною С.П. позовні вимоги задоволенні частково, суд стягнув з Облавтодора основну суму заборгованості розміром 71160,02 грн., 3089,12 грн. - пені; 4766,75 грн. - трьох відсотків річних; 32235,49 грн. - інфляційних витрат; 1112,51 грн. - державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 89,98 грн.
Мотивуючи дане рішення, суд посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України дійшов до висновку про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних витрат.
Що стосується вимог позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами то з цього приводу, місцевий господарський суд зазначив про неправомірність застосування приписів ст. 1048 ЦК України, оскільки б це призвело до порушення таких засад цивільного законодавства, як справедливість та розумність.
У відзиві на апеляційну скаргу, Підприємство вважає, що господарський суд правомірно застосував норми матеріального права, зокрема статті 202; 265 Господарського Кодексу України та ст.525 Цивільного Кодексу України, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, Облавтодор звернувся із апеляційної скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та неповне дослідження обставин справи.
На думку Облавтодора, суд не прийняв до уваги, ті обставини, що поставлений товар не відповідає наданому сертифікату, оскільки є неактивованим та не придатним для виготовлення асфальто-бетонних сумішей і по зерновому складу не відповідає вимогам ДСТУ Б.В. 2.7-121-2003 з моменту його поставки.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як свідчить матеріали, між сторонами, 16.03.2006р. був укладений договір поставки № 34.
За умовами договору, Підприємство зобов'язалось виготовити та поставити мінеральний активований порошок в обсязі 2000т. В свою чергу, Покупець (Облавтодор) зобов'язався прийняти та оплатити товар за ціною, визначеною у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.4.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах ГСА (франко-перевізник УНКОТЕРМС-2000) не пізніше трьох днів від перерахування коштів за залізничний тариф у розмірі 100%, згідно з виставленим рахунком та погодженим обома сторонами відповідного замовлення, пунктом поставки продукції за цим договором є відповідно вказівка Покупця.
Листом замовленням №1 від 23.03.2006р. сторони погодили поставку 700 тонн мінерального активованого порошку у тарі (біг-бег) кількістю 420 шт., за ціною 130 грн. за тонну порошку та 30 грн. за 1 біг-бег (а.с. 15).
На виконання умов договору, Підприємство поставило Облавтодору 275 тонн порошку, за період з 19.04 по 29.04.2006р. на суму 35750 грн. з використанням 167шт. біг-бегів на суму 5010 грн., що підтверджується залізничними накладними (а.с. 17-20).
За період з 13.05 по 29.05.2006р. була здійснена поставка порошку кількістю 411 тонн на суму 53430 грн. з використанням 266 шт. біг-бегів, вартістю 7980 грн. (а.с. 23-28)
Крім цього, Підприємство оплатило витрати, пов'язані із транспортуванням вантажу залізничним транспортом на суму 34105,10 грн. (а.с.43-46).
З врахуванням викладеного, загальна сума поставленого товару та витрат по його перевезенню становить 136275,10 грн.
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525; 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать матеріали справи, Облавтодор здійснив часткову оплату товару та транспортних витрат, що становить суму в розмірі 65103,62 грн. (а.с.29-33; 43-46)
Заборгованість за поставлену продукцію по даному договору становить 71160,02 грн., яку позивач просить стягнути.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог, місцевим господарським судом ретельно досліджені наявні в матеріалах справи докази, та враховані позиції обох сторін, із наданням їм належної правової оцінки.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на невідповідність поставленого товару вимогам ДСТУ Б.В.2.7-121-2003; що підтверджується наданим відповідачем протоколом досліджень №323/07.08.06 (а.с. 59).
Як вбачається зі змісту даного протоколу, випробовуванню піддавався мінеральний порошок, виробником якого є ДП "Нігинський кар'єр", а не позивач по справі. Крім цього, матеріали справи містять сертифікат відповідності, який був наданий при поставці товару, згідно якого виробником продукції є ПП "ВКП "Нігинсахкахпром". Згідно даного сертифікату продукція відповідає вимогам ДСТУ Б.В.2.7-121-2003 "Будівельні матеріали порошок мінеральний для асфальто-бетонних сумішей технічні умови," за п.3.2.1 табл. 2 п.2, 3, 4.
Згідно ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразком (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Відповідно до п.3.2. договору поставки, укладеного між сторонами, якість продукції, має відповідати державним стандартам, які діють в Україні, ДСТУ, ТУ, Сертифікату виробника, та іншим технічним документам, які встановлюють вимоги до їх якості.
Постачальник зобов'язався, за кожну партію, що є предметом поставки за цим договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність даної продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов. При виявленні дефектів продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника Постачальника, для складання двостороннього акту, обов'язковий (п.3.4. договору).
За змістом ст. 8 договору, передбачено, що товар вважається прийнятим по якості, згідно із сертифікатом якості або іншим документом та при прийманні продукції за кількістю та якістю сторони повинні керуватись Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю №П-6 та якістю №П-7 (далі - Інструкція по якості №П-7).
Відповідно до п.п.6; 9; 14; 16; 19; 20; 22; 29 Інструкції по якості №П-7, приймання продукції здійснюється на складі Покупця не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту, або надходженням її на склад Покупця. При виявленні невідповідності якості, комплектності маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, Покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити характер виявлених дефектів, а також викликати для участі у прийманні продукції представника постачальника. Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів по виявленні недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців від дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.
Матеріали справи містять лист-вимогу Облавтодора №4-1/756 від 27.06.2007р. згідно якого повідомляється про неналежну якість поставленої продукції та необхідність прибуття у триденний строк уповноваженого представника постачальника для вирішення даного питання.
Відповідно до п.п. 20; 29 Інструкції по якості №П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) по виклику одержувача (покупця) у встановлений строк, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів-експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
За результатами приймання продукції по якості, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
Всупереч зазначеним вимогам, Облавтодор не здійснив приймання порошку з дотриманням порядку, згідно Інструкції по якості №П-7. Акт про приховані недоліки продукції та акт про фактичну якість отриманої продукції не складався. А протокол №323/07.08.2003, складений лабораторією служби доріг в Одеській області не може бути доказом неякісного порошку, отриманого від позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області по даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99; 101; 103-105 ГПК України, суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009р. по справі №16/161-08-4314 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Н.В. Ліпчанська
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя П.Ф. Мацюра