Справа № 358/1428/13-ц Головуючий у І інстанції Тітов М.Б.
Провадження № 22-ц/780/878/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 26 07.02.2014
Іменем України
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В серпні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 04.03.2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній було надано кредит в розмірі 13 000 грн. строком до 20.08.2009 року. Згідно умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов»язалась повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені договором. Позивач свої обов»язки виконав, натомість боржник ОСОБА_1 зобов»язання по погашенню заборгованості за кредитом виконувала неналежним чином, в зв»язку з чим за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 04.08.2013 року становить 22 198,20 грн., яка складається з 7285,67 грн. заборгованості за кредитом, 13617,38 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 250 грн. штрафу (фіксованої частини) та 1045,15 грн. штрафу (процентної складової).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 обов»язків за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких останні поручились за виконання боржником обов»язків за кредитним договором.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 22 198,20 грн.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 13 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32% річних з кінцевим терміном сплати до 20 серпня 2009 року.
В забезпечення виконання боржником ОСОБА_1 зобов'язань за вказаним кредитним договором, 04.03.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки.
Також встановлено, що ОСОБА_1 не виконувала належним чином обов»язки в частині погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 07.12.2009 року становила 14 353 грн. 83 коп.
В 2009 році ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Богуславського районного суду Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Богуславського районного суду Київської області від 07 грудня 2009 року було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором станом на 07 грудня 2009 року в сумі 14 353 грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 143 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього 14 617 грн. 36 коп.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором від 04.03.2008 року вже вирішені судовим рішенням, яке набрало законної сили, і повторне стягнення заборгованості з підстав, зазначених в ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, на які в позові посилається позивач, є неможливим.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст. 526, 599 ЦК України.
Разом з тим позивач в позовній заяві не заявляв вимогу про стягнення з відповідачів грошових сум, нарахованих за невиконання ними грошового зобов»язання, яке було предметом судового розгляду, а просив повторно стягнути суму заборгованості, яка складається з суми кредиту, процентів за користування ним та штрафів, починаючи з дати укладення кредитного договору, 04.03.2008 року, не зважаючи на те, що заборгованість відповідачів за період з 04.03.2008 року по 07.12.2009 року вже стягнута судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Враховуючи викладене, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» з підстав, викладених у ньому.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» не містить.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :