Справа № 357/4571/13-ц Головуючий у І інстанції Голуб А.В.
Провадження № 22-ц/780/1023/14 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко
Категорія 29 10.02.2014
Іменем України
06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Волохова Л.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Микитенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Білоцерківського району Київської області, Білоцерківського МВ (з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району) ГУМВС України в Київській області, Білоцерківського Управління Державної казначейської служби України Київської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої бездіяльністю прокуратури та міліції,
В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та ст. 27, ч. 1 ст. 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок коштів державного бюджету України завдану йому матеріальну та моральну шкоду та зобов'язати Білоцерківське Управління Державної казначейської служби України Київської області виплатити з рахунку державного бюджету на його користь матеріальну шкоду в сумі 122 758,62 грн. та моральну шкоду в сумі 500 000 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що з 01.10.2004 року по 20.06.2005 року він працював на ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» менеджером по реалізації продукції «Алка Мобіл». Керівництво товариства не виплатило йому заробітну плату в сумі 4000 гривень і проценти від суми реалізованої продукції в розмірі 11 922 грн., що, на думку позивача, є шахрайськими діями, вчиненими відносно нього.
Позивач з вищевказаного приводу звертався до суду з позовом про стягнення цим сум, однак йому в задоволенні позову було відмовлено за недоведеністю факту перебування в трудових відносинах з ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернувся до органів прокуратури Білоцерківського району Київської області та міліції з заявами про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», стосовно яких органами міліції та прокуратури неодноразово проводилися перевірки і весь цей час позивач отримував відмовні матеріали, які в подальшому скасовувалися в судовому порядку з направленням матеріалів для додаткової перевірки.
Зокрема, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2010 року було скасована постанова о/у СДСБЕЗ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області Новохацького А.А. від 22.05.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні директора ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 в зв'язку з відсутністю в діях останнього складу злочинів, передбачених ст.ст. 190, 212 КК України і матеріали справи були направлені прокурору Білоцерківського району для організації додаткової перевірки.
22 липня 2011 року ОСОБА_1 отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи ДІМ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області Тритяченко О.М. від 11.06.2011 року щодо незаконних дій директора ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 та пташниці даного підприємства ОСОБА_5, яка згідно запису в трудовій книжці була завскладом і ніколи пташницею не працювала з 28.07.2004 року за відсутністю в діях останніх складу злочинів, передбачених ст.ст. 190, 191, 212 КК України, в зв»язку з чим позивачем знову була подана скарга в порядку ст. 236-1 КПК України про скасування даної постанови і направлення справи на додаткову перевірку.
30 вересня 2011 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду постанова ДІМ Білоцерківського РВ ГУ МВС в Київської області Тритяченка О.М. була скасована, а матеріали справи були направлені прокурору Білоцерківського району для додаткової перевірки.
У зазначеній постанові було вказано, що чисельні перевірки заяв позивача про незаконні дії посадових осіб ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» носять необ'єктивний та однобічний характер і тому потребують ретельної та об'єктивної перевірки.
Такими діями працівники прокуратури та міліції порушили ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», ст.ст. 94, 106 КПК України та завдали ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 122 758 грн. 62 коп.
Крім того, незаконними діями працівників міліції та прокуратури позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, яких зазнав позивач в зв»язку з тим, що на протязі більше 6 років оскаржував дії працівників міліції та прокуратури, які фактично позбавили його отримання грошової компенсації за роботу, призвели до порушення його нормальних життєвих зв»язків та до погіршення відносин з оточуючими людьми. Розмір завданої йому моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у 500 000 грн., які також просив стягнути з управління Державної казначейської служби у Білоцерківському районі на свою користь.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.02.2006 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 190, 212 КК України директором ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3, в якій повідомив правоохоронні органи про те, що ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», де він працював без укладення трудової угоди продавцем з жовтня 2004 року по червень 2005 року, а в подальшому був звільнений без виплати заробітної платні, має додатковий бізнес, пов»язаний з реалізацією автотоварів, які, являючись офіційним дилером, отримувало з фірми «Alca mobil» у Німеччині. У своїй заяві ОСОБА_1 вказував на те, що займаючись реалізацією авто товарів, він отримані грошові кошти обмінював на долари США і віддавав їх директору ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3, зазначені кошти бухгалтерією підприємства не оприбутковувались. Постановою о/у СДСБЕЗ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області Новохацького А.А. від 22.05.2010 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 190, 212 КК України відносно директора ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 на підставі ст. 6 п.2 КПК України.
21.10.2010 року Білоцерківським міськрайонним судом було винесено постанову по скарзі ОСОБА_1 на постанову о/у СДСБЕЗ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області Новохацького А.А. від 22.05.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні директора ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 і відповідно до вказаної постанови скаргу ОСОБА_1 було задоволено, постанову о/у СДСБЕЗ Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області Новохацького А.А. від 22.05.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи у відношенні директора ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 у зв»язку з відсутністю в діях останнього складу злочинів, передбачених ст.ст. 190, 212 КК України, скасовано, а матеріали справи направлено прокурору Білоцерківського району для організації додаткової перевірки.
Таким чином, починаючи з 2006 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявами про вчинення злочинів директором ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство» ОСОБА_3 та пташницею вказаного підприємства ОСОБА_5, які протягом 2006-2011 років неодноразово перевірялись Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області і за результатами перевірок приймались рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, на яку як на одну з підстав позову посилається ОСОБА_1, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. В частині 2 вказаної статті зазначено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Враховуючи положення вищенаведених правових норм, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, оскільки ним суду не надано доказів наявності підстав для відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди, завданої в зв»язку неправомірною бездіяльністю працівників органів міліції та прокуратури в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Доводів, які б спростували законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить.
Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: