Справа № 352/1402/13-к
Провадження № 1-кп/352/9/14
11 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
законного представника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження про обвинувачення :
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , студента першого курсу Отинійського професійного ліцею, не працюючого, не одруженого, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України,-
неповнолітній підсудний ОСОБА_7 , вчинив таємне викрадення чужого майна. Крім того, неповнолітній підсудний ОСОБА_7 , повторно вчинив таємне викрадення чужого майна..
Вказані злочини підсудний вчинив при наступних обставинах:
22 квітня 2013 року приблизно о 09 год. 30 хв. неповнолітній підсудний ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з потерпілою ОСОБА_5 , приїхав по місцю проживання останньої в АДРЕСА_2 , де допомагав їй поратися по господарству.
Цього ж дня, приблизно о 15 год. перебуваючи в середині приміщення житлового будинку потерпілої, у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення крадіжки чужого майна.
Реалізуючи свої злочинні наміри підсудний ОСОБА_7 скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_5 , яка в цей час знаходилася на другому поверсі будинку, а також тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань, з єдиним умислом на заволодіння чужим майном та маючи на меті незаконне збагачення, таємно викрав майно останньої, а саме грошову готівку в сумі 200 доларів США, що згідно довідки УНБУ в Івано-Франківській області становить 1598 грн. та 600 грн., які знаходилися у внутрішній кишені куртки, яка висіла на вішаку в приміщенні кухні, після чого маючи можливість розпорядитися викраденим на власний розсуд, з місця вчинення злочину скрився. Внаслідок неправомірних дій підсудного ОСОБА_8 були заполдіяні збитки в загальній сумі 2198 грн.
Продовжуючи свої неправомірні діяння, 25.04.2013 р. приблизно о 09 год. 30 хв. неповнолітній підсудний ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з потерпілою ОСОБА_5 , приїхав по місцю проживання останньої в АДРЕСА_2 , щоб допомогти їй поратися по господарству. Оскільки потерпілої в цей час дома не було, то вхідні двері йому відчинила донька останньої ОСОБА_9 ,, після чого піднялася на другий поверх помешкання, а ОСОБА_7 зайшов в його середину.
Перебуваючи в середині приміщення житлового будинку потерпілої, у ОСОБА_7 виник умисел на вчинення крадіжки чужого майна.
Реалізуючи свої злочинні наміри підсудний ОСОБА_7 скориставшись тимчасовою відсутністю ОСОБА_5 , а також тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань, з єдиним умислом на заволодіння чужим майном та маючи на меті незаконне збагачення, таємно викрав майно останньої, а саме грошову готівку в сумі 500 грн., які знаходилися у внутрішній кишені куртки, яка висіла на вішаку в приміщенні кухні, після чого маючи можливість розпорядитися викраденим на власний розсуд, з місця вчинення злочину скрився.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні пред'явлених йому в обвинувальному акті злочинів визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєних ним кримінальних правопорушень вищенаведеного у вироку. Підсудний просить суд суворо його не карати.
Відповідно до ст. 349 КПК України, судом проведено обмежений порядок дослідження доказів. При цьому судом роз'яснено обвинуваченому та учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини спрпви, які ніким не оспорюються, у апеляційному порядку. Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина повністю доведена та підтверджена зібраними по справі під час досудового слідства доказами, дослідження яких згідно ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним та обмежено лише допитом підсудного.
Таким чином, суд вважає, що дії неповнолітньоого обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ст .ст. 185 ч. 1, 185 ч 2 КК України, так як він вчинив таємне викрадення чужого майна. Крім того, підсудний ОСОБА_7 , повторно вчинив таємне викрадення чужого майна..
Вирішуючи питання про призначення покарання відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні..
До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, скоїв злочин будучи неповнолинім.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд приймає до уваги думку потерпілої щодо несуворості призначуваного підсудному покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, а також враховує і те, що підсудний по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий.
Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставин, дані про особу винного, суд вважає доцільним, визнати перелічені всі вище пом'якшуючі обставини винятковими, оскільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та призначити підсудному, із застосуванням ст. 69 КК України, більш м'яке покарання не зазначене в санкції статті 185 ч. 2 КК України, а саме у виді громадських робіт, яке буде необхідним для виправлення і перевиховання підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.
Що стосується цивільного позову потерпілої ОСОБА_5 до матері неповнолітнього підсудного ОСОБА_10 про відшкодування заподіяних злочином матеріальних та моральних збитків, то суд вважає, що його слід задоволити частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Нормами ст. 1179 ЦК України передбачено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Поясненням неповнолітнього підсудного, потерпілої, зібраними по справі доказами судом встановлено, що внаслідок неправомірної поведінки ОСОБА_7 позивачці-потерпілій було заподіяно матеріальні збитки в сумі 2698 грн, які вона понесла внаслідок крадіжки скоєної останнім. Таким чином, заподіяні позивачці матеріальні збитки перебувають у причинному зв'язку з неправомірною поведінкою підсудного. Проте неповноліиній підсудний ОСОБА_7 є напівсиротою, проживає з матір'ю ОСОБА_10 та являючись студентом першого курсу Отнійського професійного ліцею, власного майна достатнього для відшкодування заподіяної шкоди не має. За таких обставин суд вважає, що саме з ОСОБА_10 в користь ОСОБА_5 слід стягнути заподіянї злочином скоєним її неповнолітнім сином ОСОБА_7 матеріальних збитків в сумі 2698 грн.
Крім того, вимогами ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Здобутими та перевіреними в судовому засіданні доказами судом встановлено, що внаслідок неправомірних дій неповнолітній підсудний спричинив потерпілій і моральну (немайнову) шкоду, яка полягає в тому, що вона перенесла, психічне потрясіння, а також зазнала душевних страждань внаслідок незаконного применшення її майнової сфери. Загалом таке психічне потрясіння та душевні страждання, як наслідок, негативно відбились на її самоповазі, здоров'ї, психіці, та призвели до вимушених змін в її життєвих та виробничих стосунках. Крім того, в моральних стражданнях суд враховує і ті обставини, що позивачка повинна була за захистом своїх порушених прав звертатися до суду. Однак беручи до уваги тяжкість, глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позов в цій частині слід задоволити частково, а саме в сумі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 342 -376 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 185 ч. 1 КК України, із застосуванням ст. 100 КК України, - у виді громадських робіт строком на 30 (тридцять) год;
- за ст. 185 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - у виді громадських робіт строком на 100 (сто) год.
Згідно ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання підсудному ОСОБА_7 , за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням - у виді громадських робіт строком на 100 (сто) год. .
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без змін - особисте зобов'язання..
Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_5 2698 грн. заподіяних матеріальних збитків та 500 грн. спричиненої моральної шкоди, а всього 3198 грн.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду області протягом тридцяти днів з часу проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційної скарги, через Тисменицький районний суд.
Головуючий : ОСОБА_1