Справа № 743/1534/13-ц Провадження № 22-ц/795/150/2014 Головуючий у I інстанції -Сташків В. Б. Доповідач - Шитченко Н. В.
Категорія - цивільна
07 лютого 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючої - судді Шитченко Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.,
при секретарі - Зіньковець О.О.,
за участю представника відповідача Волошина В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ріпкинського районного суду від 2 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, приватного нотаріуса ОСОБА_3 про тлумачення пункту 5.5 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 13 жовтня 2006 року, -
Рішенням Ріпкинського районного суду від 2 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до регіонального відділення Фонду державного майна України в Чернігівській області, приватного нотаріуса ОСОБА_3 про тлумачення пункту договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення по справі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не врахував ту обставину, що п. 5.5 спірного договору не містить другої сторони - кредитора, виходячи зі змісту вказаного пункту боржником і кредитором одночасно є позивач.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 до РВ Фонду держмайна України в Чернігівській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, звернувшись з даним позовом, на власний розсуд трактував п. 5.5 договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 13 жовтня 2006 року та норми Книги 5 ЦК України «Зобов'язальне право», намагаючись фактично змінити його умови, що не пов'язано з усуненням непорозумінь та суперечностей у трактуванні положень правочину. Стосовно вимог до приватного нотаріуса ОСОБА_3, суд також відмовив у їх задоволенні, оскільки нотаріус вищевказаний договір лише посвідчував і не був його стороною.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Приписами ст.ст. 628, 629, 637, 638 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови, навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
У відповідності до ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Особливості купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, для приватизації, визначаються Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" від 14 вересня 2000 року № 1953-II. Стаття 19 даного закону обов'язковою умовою приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, передбачає встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та наслідки у разі невиконання умов, зазначених в статті.
Судом по справі встановлено, що 13 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). Пунктом 5.5 даного договору передбачено, що покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкту зі збереженням профілю протягом п'яти років після підписання договору купівлі-продажу.
Фактично заявлена ОСОБА_2 вимога зводиться до необхідності судового роз'яснення того, хто зобов'язаний завершити будівництво об'єкту незавершеного будівництва за укладеним сторонами договором купівлі-продажу.
Районний суд правильно визначив, що тлумаченням правочину є встановлення його змісту у відповідності до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення непорозумінь та суперечностей у трактуванні його положень, а не зміні його умов.
Підписуючи договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 таким чином висловив свою згоду з викладеними в ньому умовами. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, звернувшись з даним позовом, фактично трактує поняття тлумачення правочину на свій розсуд, намагаючись змінити його умови, що не пов'язано з усуненням непорозумінь та суперечностей у трактуванні положень правочину.
Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ріпкинського районного суду від 2 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: