25.11.2013 Єдиний унікальний номер 205/8346/13-ц
справа № 2/205/3785/2013
205/8346/2013-ц
25 листопада 2013 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Шавули В.С.,
при секретарі Давиденко Я.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач 02 жовтня 2013 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNR0RX99400681, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 2 161,51 грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 24,0% річних від суми залишку заборгованості, строком користування до 13 жовтня 2007 року.
В порушення умов кредитного договору позичальник несвоєчасно і не у повному розмірі здійснював повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів у порядку і на умовах встановлених кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 20 вересня 2013 року має заборгованість в сумі 25 106,37 грн., з якої:
- заборгованість за кредитом - 2 161,51 грн.;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 696,50 грн.;
- заборгованість по комісії за користування кредитом - 175,08 грн.;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 11 401,55 грн.;
- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1 171,73 грн.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № DNR0RX99400681 від 13 жовтня 2006 року у сумі 25 106,37 грн. та судові витрати по справі.
Представник позивача діючий за довіреністю - Демарчук М.В., у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без своєї присутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі (а.с.37).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності не надсилав.
Згідно ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу дострокового повернення грошових коштів у зв'язку із порушенням його виконання.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2006 року на підставі заяви позичальника №DNR0RX99400681 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику строковий кредит в сумі 2 161,51 грн. на споживчі цілі, терміном користування до 13 жовтня 2007 року включно, при умові сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 24,0% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у заяві та умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам строки, а також сплати комісії, яка зазначена в умовах (а.с.5,6,7-14).
Для виконання зобов'язань банк відкрив позичальнику рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, які спрямовані на погашення заборгованості по відсоткам, штрафним санкціям, а також іншим платежам.
Згідно заяви та п. 2.2 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), позичальник доручає банку без додаткового узгодження здійснювати списання те перерахування кредитних коштів з кредитного рахунку на користь ТСП та банку на рахунки зазначені у заяві.
Позичальник - ОСОБА_1, порушив умови укладеного договору, в частині своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 20 вересня 2013 року має заборгованість по кредитному договору №DNR0RX99400681 від 13.10.2006 року всього у розмірі 25 106,37 грн., з якої:
- заборгованість за кредитом - 2 161,51 грн.;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 696,50 грн.;
- заборгованість по комісії за користування кредитом - 175,08 грн.;
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 11 401,55 грн.;
- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1 171,73 грн. (а.с.3-4).
У відповідності до п. 5.1, 5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2,3.2.3 Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості.
Також, у п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), визначений термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, за даним договором, який встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Згідно статті 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до вимог статті 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п.31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
За змістом п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню так як строк позовної давності для звернення із даним позовом сплив.
Крім того, згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги не задоволено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.256,259-261,267,1054 ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист право споживачів», постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 197, 212, 213-215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Шавула