29 січня 2014 р. Справа № 814/2010/13-а
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.,
- Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання дій відповідача протиправними; визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000152201,
Приватне підприємство «Укрбудсервіс і Ко» звернулося до суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ( яка є правонаступником Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби) про визнання протиправними дій Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області, що полягають у визнанні нікчемними правочинів, і про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 22.03.2013 № 0000152201.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000152201, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби 22.03.2013.
Визнано протиправними дії Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби по визнанню нікчемними правочинів Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Центргаз».
Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» судові витрати в сумі 209,28 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби.
В апеляційній скарзі Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 05.02.2013 ОДПІ направила позивачу лист № 172/10/22-624, в якому, з посиланням на підпункт 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 частини 3 пункту 73.3 статті 73, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, просила надати протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту завірені належним чином копії документів по господарським відносинам ПП «Укрбудсервіс і Ко» із ТОВ «Центргаз» в частині відображення у витратах, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (період включення до податкового кредиту - квітень 2012 року), а саме: інформацію та її документальне підтвердження.
В межах вказаного строку Підприємство направило на запит ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року (з додатками), журнал-ордер по рахунку 631 за квітень 2012 року, а також пояснило, що зазначені відповідачем документи були надані раніше на запит ОДПІ від 09.08.2012 № 191.
25.02.2013 ОДПІ видала наказ № 102 про проведення з 25.02.2013 по 01.03.2013 позапланової документальної невиїзної перевірки Підприємства з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з ТОВ «Центргаз» за 2 квартал 2012 року.
За результатами проведеної перевірки ОДПІ склала акт від 11.03.2013 № 13/22-01/36714047 .
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2013 № 0000152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17487,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Згідно п. п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).
Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.
Основною господарською діяльністю підприємства є, зокрема, будівництво будівель.
З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2012 року між позивачем та ТОВ «Центргаз» було укладено договір 1/2012 на виконання підрядних робіт.
На дату здійснення спірних господарських операцій зазначений контрагент позивача був зареєстрований як платник податків, установчі документи не були визнані недійсними.
Судом першої інстанції встановлено, що будівельні роботи, були виконані ТОВ «Центргаз» (як субпідрядником) в межах укладеного позивачем і ВАТ «Юженергобуд» договору підряду № 20/10-08-2010 і прийняті у квітні 2012 року відповідно до актів.
Отже, фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, а саме актами прийому виконання робіт, податковими та видатковими накладними.
Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані, а тому висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є безпідставним.
Доводи апелянта про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Центргаз», судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентом, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ
Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Більш того, колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність дій щодо складання висновків спірного акта перевірки. Досліджені судом докази спростовують ті обставини, які стали підставами для висновків зазначеного акта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, дії відповідача по визнанню нікчемними правочинів Приватного підприємства «Укрбудсервіс і Ко» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Центргаз» являються протиправними та спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтуються на нормах закону.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовується матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Суддя:
Суддя: