06 лютого 2014 року Справа № 9104/37681/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Сапіги В.П., Клюби В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2011 року по справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення грошових сум, -
У грудні місяці 2010 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на користь Центру 1559,48 гривень допомоги по безробіттю. В адміністративному позові зазначається, що ОСОБА_1 одночасно перебуваючи на обліку в Тернопільському міському центрі зайнятості був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується Листом з відділу державних реєстраторів Тернопільської міської ради від 01.12.2010 року. Позивач вказує, що сума допомоги по безробіттю в розмірі 1559,48 гривень виплачена ОСОБА_1 в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості, підлягає обов'язковому поверненню до Фонду.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2011 року позов Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення грошових сум задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 1559,48 гривень виплаченої допомоги по безробіттю. Суд першої інстанції, зокрема, вказав, що відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, отримував допомогу по безробіттю, своєчасно не подав відомості про обставини, які впливають на умови її виплати. З наведених підстав, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він не займається підприємницькою діяльністю та підставно отримував допомогу по безробіттю, так як на той час зареєстрований як приватний підприємець.
Постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1. Апелянт, зокрема, зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що починаючи з 11 травня 2004 року Відповідач припинив здійснення підприємницької діяльності, не отримував від її здійснення доходів і не подавав в ДПС податкових декларацій, що підтверджується довідкою Тернопільської ОДПІ від 10.11.2009 року за № 67184, довідкою управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі від 22.10.2009 року за № 12/9/02.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 01 червня 2010 року звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та виплати допомоги по безробіттю. У заяві зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, не працює за цивільно-правовими договорами та трудовим договором.
Відповідно до ст.1, ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 14 грудня 2000 року за № 915/5136 право на отримання допомоги по безробіттю мають лише незайняті (безробітні) особи, тому допомога отримана внаслідок обману або зловживання особою своїми правами, підлягає поверненню до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05 квітня 2006 року припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1.
Згідно довідки № 3961/02-2 від 01.12.2010 року, виданої відділом державних реєстраторів Тернопільської міської ради ОСОБА_1 з 18 липня 2003 року зареєстрований як фізична особа - підприємець.
Колегія суддів погоджується з тим, що відповідач, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, отримував допомогу по безробіттю, своєчасно не подав відомості про обставини, які впливають на умови її виплати. Тому не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він не займається підприємницькою діяльністю та підставно отримував допомогу по безробіттю, так як на час розгляду справи був зареєстрований як приватний підприємець.
Однак колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які визначають предметну підсудність справ.
Так, за приписами ч.2 ст.18 КАС України, окружним адміністративним судам предметно підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» на районні центри зайнятості покладаються функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду (контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та ін.), який виходячи зі змісту положень ст.ст.8-10 цього Закону є державним органом, наділеним статусом суб'єкта владних повноважень у сфері врегулювання правових, фінансових, організаційних засад загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Тому колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати у зв'язку з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2011 року в справі №2а-913/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (код 14029303, р/р 37171300901002 в ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012) виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 1559,48 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді В.П. Сапіга
В.В. Клюба