Головуючий у 1 інстанції - Ополинська І.Г.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
12 лютого 2014 року справа №257/15932/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Попова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2013 р. у справі № 257/15932/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання виконати дії по перерахуванню по життєвого утримання судді у відставці,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про зобов'язання Управління Пенсіонного Фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити перерахунок грошового утримання відповідно до части 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виходячи із заробітної плати судді апеляційного адміністративного суду з часу прийняття Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 30.09.2011 року є суддею у відставці і їй нараховано згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці виходячи із заробітної плати, оскільки з 1 січня 2013 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді збільшилась у бік підвищення, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька повинно провести позивачу перерахування щомісячного довічного утримання.
Рішенням Ради суддів України № 18 від 23.02.2012 року вказано, що судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Враховуючи, що перерахунок щомісячного грошового утримання є обов'язком органів Пенсійного Фонду України, відповідач повинен здійснити такий перерахунок на даний час.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2013 р. у справі № 257/15932/13-а позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Донецька здійснити перерахунок ОСОБА_2 грошового утримання відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» виходячи із заробітної плати судді Апеляційного адміністративного суду з часу прийняття Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що підстав для здійснення в даному випадку положення ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яке регулює порядок призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці підстав не має оскільки зазначена норма поширюється на суддів які звільнені у відставку після 01.01.2011 року. Крім того, суд в порушення ст. 129, ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» зобов'язує провести перерахунок виходячи «із заробітної плати» хоча діючим законом поняття заробітної плати судді не передбачено. Вважає, що постанова підлягає скасуванню з відмовою позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач з 30.09.2011 року є суддею у відставці і їй нараховано згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці виходячи із заробітної плати.
Відповідно до довідки Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2013 року № 0416/88306/13 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода яка враховується для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2013 року склала 24116,40 грн. з яких оклад 13398 грн. вислуга років 10718 грн. /а.с. 3/.
Відповідно до вказаної довідки стаж роботи позивачки на посаді складає понад 35 років.
Згідно частин 2 та 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.
Стаття 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою визначені розміри посадового окладу та доплати за вислугу років відповідного судді набрала чинності з 1 січня 2012 року.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України
Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків відповідно до пункту 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України, пункту 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України (правовий режим воєнного і надзвичайного стану), (Стаття 64 Конституції України).
Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці цю виплату сплачує Пенсійний фонд України за рахунок коштів Державного бюджету України, діючому судді виплачується виключно з Державного бюджету України».
У цьому ж рішенні Конституційний суд України вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3 червня 2013 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті другої, абзацу другого пункту 2 розділу другого «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» права щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) було встановлено, що частина третя статті 138 Закону України № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання». Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668 звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів. Отже, частина третя статті 138 Закону України № 2453 не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить статті 126 Основного Закону України. Цим же рішенням Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання, а саме: - підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону України № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону України № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668 а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: „Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: „Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453. Дія абзацу другого пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, а тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Суддівська винагорода, з якої підлягає обчислення пенсії, визначена на законодавчому рівні та встановлена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Доводи управління щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.
Право на виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді врегульовано пунктом 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013, і виникає з 3 червня 2013 року.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Рішення Конституційного суду України, що стосуються правових понять інституту судді у відставці, закріплюють поняття щомісячного довічного грошового утримання, принципів незалежності суддів, також конституційним судом вказано про неможливість відміни та звуження змісту та об'єму статусу суддів; про неможливість звуження досягнутого рівня незалежності суддів; про неможливість диспропорції у матеріальному забезпеченні судів та суддів різних рівнів; про неможливість суттєвої диспропорції у грошовому забезпеченні працюючих суддів та суддів у відставці; про неможливість відміни принципу, як перегляд щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни заробітної плати працюючим суддям, виходячи з її нового розміру.
Колегія суддів вважає, що суддя у відставці має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання з 03.06.2013 року відповідно Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року у справі № 1-2/2013 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з чим, відповідач, виплачуючи таке утримання в меншому розмірі, діє всупереч вимогам чинного законодавства, тобто протиправно, обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношенні до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці.
Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, стосовно того, що застосування в даному випадку положення ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» підстав не має, оскільки зазначена норма поширюється на суддів, які звільнені у відставку після 01.01.2011 року, оскільки це суперечить наведеним вище нормам, крім того згідно постанови Верховної Ради України від 07.11.2011 року ОСОБА_2 звільнена з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв'язку із поданням заяви про відставку після 01.01.2011 року.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання Управління Пенсійного фонду на те, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, не передбачено здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці, оскільки відсутність встановленого порядку проведення перерахунку не звільняє відповідача від виконання вимог Закону, яким чітко встановлений порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги сторін і залишає судове рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 27 грудня 2013 р. у справі № 257/15932/13-а - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Колегія суддів С.В. Жаботинська
О.П. Лях
В.В. Попов