Справа: № 2а-6882/11(6а/378/4/14) Головуючий у 1-й інстанції: Марущак Н.М. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
12 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі Київської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено, зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату з 17 березня 2011 року по 18 червня 2011 року пенсії по інвалідності, основної та додаткової, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком.
13 січня 2014 року позивач подала заяву про зміну способу виконання рішення №2а-6882/11 Ставищенського районного суду Київської області, в якій заявник просила змінити спосіб виконання вказаної постанови в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, та установити в цій частині спосіб виконання шляхом стягнення з Управління Пенсійного Фонду України у Ставищенському районі Київської області вказаної пенсії в сумі 17880,89 грн.
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу виконання рішення відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про зміну способу виконання рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ставищенським районним судом Київської області позивачу було видано виконавчий лист щодо виконання постанови Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2011 року, який 15 липня 2011 року було передано на добровільне виконання відповідачу.
Листом Управління Пенсійного Фонду України у Ставищанському районі Київської області №871/04 від 20 березня 2013 року повідомлено позивача, що рішення суду виконано в добровільному порядку в частині здійснення перерахунку пенсії по інвалідності. Також, в листі зазначено про неможливість проведення виплати, оскільки бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у Державному бюджеті на відповідний рік не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів.
Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
01 січня 2013 набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Відповідно до статті 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.
У відповідності до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Зазначеній нормі кореспондує ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звертатися до суду, який видав виконавчий документ із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Вказані норми не містять виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підставою для зміни способу виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим. В даному випадку це відсутність коштів на рахунках територіального управління пенсійного фонду.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що передумовою звернення з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення є звернення позивача з заявою або його представника про примусове виконання рішення.
Проте, позивачем не було подано заяву про примусове виконання рішення, а лише передано виконавчий лист відповідачу на добровільне виконання, у зв'язку із чим відсутні обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява позивача є необґрунтованою, тому не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування ухвали суду.
Керуючись ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 22 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.