Справа: № 826/6185/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
05 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Техпромсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Техпромсервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Закрите акціонерне товариство «Техпромсервіс» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2013 №0000182220.
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 04 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Техпромсервіс» з питань правильності та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ «Будівельна компанія «Шатл» за період грудень 2011 року, за результатом якої складено акт від 20.12.2012 року № 587/2-22-20-190687785 (далі - акт перевірки).
В акті перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на загальну суму 559 477 грн.
З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
На час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та фактичні обставини даної справи, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягає факт реальності господарських операцій за спірним договором.
Між позивачем та ТОВ «БК «Шатл» було укладено договір поставки нафтопродуктів від 03.04.2009 року, відповідно до якого ТОВ «БК «Шатл» (постачальник) зобов'язується передати, а позивач (покупець) прийняти та оплатити на умовах викладених у договорі нафтопродукти (Товар), ціни на товар визначаються на кожну партію товару і відображаються в рахунках-фактурах, виставлених Постачальником (п. 1.2.1 Договору).
Також, договором встановлено, що товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за якістю - відповідно до технічних умов та іншим нормативно-технічним актам (паспорт, сертифікат заводу-виробника) та по кількості - відповідно товарно-транспортним накладним або іншим накладним документам (накладна та/або акт прийому-передачі). Покупець проводить приймання товару по кількості та якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №81/38/101/235/122 від 02.04.1998 року (п. 2.4, 2.5 Договору).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Проте, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.
На підтвердження реалізації нафтопродуктів в результаті здійснення господарської діяльності позивачем надано копії:
- договорів поставки нафтопродуктів № 04/2307 від 23.07.2011 року, № 026/09 від 20.09.2011 року,
- видаткових накладних,
- товарно-транспортних накладних за формою 1-ТН;
- банківських виписок.
Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи не дають змогу ідентифікувати, що саме товар придбаний, відповідно до спірного договору, в подальшому було продано згідно договорів поставки нафтопродуктів № 04/2307 від 23.07.2011 року, № 026/09 від 20.09.2011 року.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що є Наказ Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».
У преамбулі Інструкції від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 зазначено, що ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Відповідно до вимог Інструкції від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів розфасованих до тари оформлюється товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), нафтопродукти відпускаються у технічно справну цистерну, відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про перевірку автоцистерни.
Отже, відповідно до вимог Інструкції від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 підставою для відпуску нафтопродуктів є товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН, аналогічні умови передачі товару визначено і спірному договорі.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до договору поставки нафтопродуктів № 04/2307 від 23.07.2011 року контрагентом позивача (покупцем ) є ПП «МВМ-13», який також є контрагентом (покупцем) ТОВ «БК «Шатл», реальність договору з яким ставиться під сумнів в акті ДПІ у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.12.2012 року № 616//22-205/35235643 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БК «Шатл» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Вікойл Груп» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2012 року»
Таким чином, колегія суддів вважає, що вищевказані документи не є належними доказами реальності спірного договору.
Враховуючи те, що позивачем не надано суду копій товарно-транспортною накладною за формою N 1-ТТН, рахунків-фактури, довіреності на отримання товару, наявність яких є обов'язковою умовою підтвердження передачі товару та виконання спірного договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем документи свідчать лише про переміщення коштів на банківських рахунках та не є належними доказами реальності спірного договору.
Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ на загальну суму 559477 грн. є обґрунтованими та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є правомірним, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Техпромсервіс» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 07.02.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Мєзєнцев Є.І.