Справа № 344/8259/13-к
Провадження № 1-кп/344/21/14
12 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду кримінальне провадження щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого, востаннє 04.04.2013 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі;
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.383, ч.2 ст.384 Кримінального кодексу України, -
ОСОБА_7 вчинив завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинений злочин, поєднаний з обвинуваченням особи у вчиненнні тяжкого злочину, та завідомо неправдиве показання як потерпілого, поєднане з обвинуваченням у тяжкому злочині.
Злочини вчинено за наступних обставин.
Так, 15.03.2013 року в прокуратуру м.Івано-Франківська надійшло повідомлення ОСОБА_7 від 05.03.2013 року про те, що під час проведення досудового розслідування працівники Івано-Франківського МВ УМВСУ в області ОСОБА_8 та інші, перевищуючи владу та службові повноваження, застосовували незаконні методи досудового розслідування та сфабрикували матеріали кримінальної справи щодо нього за ч.2 ст.185 КК України за фактом крадіжки 28.07.2012 року мобільного телефону марки Нокіа 5228 з автомобіля “Таврія” д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованого біля магазину “Словянка” на вул. Набережній у м.Івано-Франківську.
15 березня 2013 року за повідомленням ОСОБА_7 про перевищення влади та службових повноважень працівниками Івано-Франківського МВ УМВСУ прокуратурою м.Івано-Франківська внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013090010000053 за ч.2 ст.365 КК України та розпочато досудове розслідування.
Крім того, 25.03.2013 року під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_7 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за дачу завідомо неправдивого показання, дав покази, що не викрадав даний мобільний телефон. В день його затримання та доставлення в Івано-Франківський МВ УМВСУ працівники міліції застосували до нього заходи фізичного впливу, під тиском яких на досудовому слідстві дав визнавальні покази, обмовивши себе у вчиненні крадіжки мобільного телефону 28.07.2012 року. Оскільки видимих слідів від отриманих тілесних ушкоджень не було, в будь-які медичні заклади за медичною допомогою не звертався, до 05.03.2013 року жодних скарг на незаконні дії працівників міліції не подавав.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.383, ч.2 ст.384 КК України не визнав та пояснив, що дійсно повідомив прокуратуру про вчинення щодо нього працівниками Івано-Франківського МВ УМВСУ злочину, що полягав у застосуванні щодо нього незаконних методів досудового розслідування, внаслідок чого зізнався у вчиненні крадіжки телефона, яку насправді не вчиняв. Під час проведення прокуратурою досудового розслідування допитувався як потерпілий, надав пояснення щодо неправомірних, на його думку, дій працівників міліції. Хто саме застосовував до нього фізичне насильство вказати не може. Про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та завідомо неправдиві показання попереджений, але суть цих статей йому не було зрозуміло. Умислу на обвинувачення осіб у вчиненні тяжкого злочину не мав. Просив суд його виправдати.
Допитана свідок ОСОБА_8 , яка розслідувала кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.185 КК України, заперечила вчинення фізичного чи психологічного тиску, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи. Суду ствердила, що ОСОБА_7 всі покази у кримінальній справі давав добровільно, без будь-якого примусу та у присутності захисника ОСОБА_9 . Вину у вчиненні крадіжки мобільного телефона визнав та щиро розкаявся у вчиненому.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в скарзі ОСОБА_7 було вказано про незаконні дії працівників міліції, однак про конкретних осіб мова не йшла. Він з'ясовував у обвинуваченого чому той не скаржився раніше та з'ясовував чи був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів.
Свідок ОСОБА_11 підтвердив обставини проведення досудового розслідування за повідомленням ОСОБА_7 , в тому числі щодо попередження останнього про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин та за завідомо неправдиві показання як потерпілого.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383 та ч.2 ст.384 КК України також доводиться іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, згідно звернення від 05.03.2013 року ОСОБА_7 повідомив прокурора про те, що працівники Івано-Франківського МВ УМВСУ ОСОБА_8 та інші під час розслідування кримінальної справи чинили фізичний та психологічний тиск, сфабрикували матеріали кримінальної справи про обвинувачення його за ч.2 ст.185 КК України та просив притягнути працівників міліції до кримінальної відповідальності (а.с.63).
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 15.03.2013 року №42013090010000053 за повідомленням ОСОБА_7 про незаконні дії працівників Івано-Франківського МВ УМВСУ, які застосовували незаконні методи розслідування та сфабрикували матеріали кримінальної справи щодо нього внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (а.с.64).
Під час допиту як потерпілого 25.03.2013 року ОСОБА_7 попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдиве показання, що стверджується його підписом у протоколі допиту (а.с.67), в той же час ОСОБА_7 надано покази про те, що крадіжку мобільного телефону він не вчиняв, а викривальні покази ним надано під дією фізичного примусу з боку працівників Івано-Франківського МВ УМВСУ, таким чином матеріали кримінальної справи щодо нього сфабриковано.(а.с.67-68).
За результатами досудового розслідування установлено, що доводи ОСОБА_7 про те, що працівники Івано-Франківського МВ УМВСУ в області застосовували до нього незаконні методи розслідування та сфабрикували матеріали кримінальної справи щодо нього, є надуманими та не знайшли свого об'єктивного підтвердження. За таких обставин 08.04.2013 року кримінальне провадження №42013090010000053 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (а.с.71).
Вироком Івано-Франківського міського суду від 04.04.2013 року ОСОБА_7 визнаний винним за ч.2 ст.185 КК України у таємному викраденні 28.07.2012 року мобільного телефону марки Нокіа 5228 з автомобіля “Таврія” д.н.з. НОМЕР_1 біля магазину “Словянка” на вул. Набережній у м. Івано-Франківську. При цьому у судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину (а.с.114-116).
Відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст.365 КК України, належить до тяжких злочинів.
Вислухавши показання обвинуваченого та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, врахувавши відомості про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про достатність підстав для визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та достатність підстав для призначення йому передбаченого законом покарання.
Відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 , передбачена ч. 2 ст. 383 КК України за ознаками завідомо неправдивого повідомлення прокурору про вчинення злочину, поєднаному з обвинуваченням особи в тяжкому злочині та за ч. 2 ст. 384 КК України за ознаками завідомо неправдивих показів потерпілого під час провадження досудового розслідування, поєднаних з обвинуваченням у тяжкому злочині, оскільки його дії відповідають кваліфікуючим ознакам цих кримінальних злочинів.
За таких обставин, суд, дослідивши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх в своїй сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у скоєнні злочинів знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2 ст.383 КК України як завідомо неправдиве повідомлення прокурору про вчинений злочин поєднане з обвинуваченням особи у тяжкому злочині, та за ч.2 ст.384 КК України як завідомо неправдиві показання в якості потерпілого, поєднані з обвинуваченням у тяжкому злочині.
Невизнання вини ОСОБА_7 є необґрунтованим і є намаганням ухилитись від відповідальності. Покази обвинуваченого щодо того, що він повідомляв прокурору правдиву інформацію, яка зазначалась в скарзі, а неправдиві покази дані ним на досудовому слідстві під тиском працівників міліції, суд відкидає, оскільки вони спростовані показами свідків, які в свою чергу узгоджуються з матеріалами провадження та вироком суду від 04.04.2013 року, який не оскаржувався та набрав законної сили. Крім того, з моменту порушення кримінальної справи за ч. 2 ст. 185 КК України та поданою скаргою ОСОБА_7 щодо незаконних дій працівників Івано-Франківського МВ УМВС України відносно нього, минув тривалий період часу, що викликає сумнів суду у достовірності таких даних та їх істинності.
Призначаючи обвинуваченому покарання відповідно до загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, яке буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення (злочини), що згідно ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачений неодноразово судимий, не працює, не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, однак згідно акту №143 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 22.05.2013 року здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжуює покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує також те, що злочини, передбачені ч. 2 ст. 383 та ч. 2 ст. 384 КК України обвинуваченим ОСОБА_7 вчинено до постановлення попереднього вироку, а тому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання у виді 1 року позбавлення волі, повністю відбуте ОСОБА_7 за вироком Івано-Франківського міського суду від 04.04.2013 року, за правилами ст. 72 КК України.
Цивільний позов не заявлявся. Арешт на майно не накладався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 383 КК України - 2 роки обмеження волі;
- за ч. 2 ст. 384 КК України - 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.ч. 1,2 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 2 роки обмеження волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України у строк даного покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, за правилами ч. 1 ст. 72 КК України зарахувати покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, відбуте повністю за вироком Івано-Франківського міського суду від 04.04.2013 року.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1